Євро-2012 - міжнародний чоловічий «шабаш»!

25 June, Розділ Weekend / Спорт, переглядів 4 070

Матріархат давно зник у сивій давнині. Тож як би жінки не дискутували про гендерну політику, та «шабаш» на Лису гору відьом і відьмочок (в ніч із 30 квітня на 1 травня) - це щось ну просто епізодично-традиційне. І… узвичаєне в порівнянні з Євро-2012 (із 8 червня по 1 липня).

Бо, стартувавши майже на цілий місяць, футбольне шоу з кожним днем все більше нагадує міжнародний чоловічий «шабаш». Мовляв, знай наших! При тому адреналін на трибунах – зашкалює! Навіть тоді, коли небеса намагаються дещо втихомирити «футбольне екстазі» грозами-блискавками і проливною зливою на святая святих – донецькій «Донбас Арені»...

Звичайно, ми, жінки, хто щиросердно, але більшість все ж «солідарно» із другою половинкою чи за принципом «не хочеш, а мусиш», позираємо і дослухаємось: «А що ж там, на тому Євро?»

А там на стадіонах - багатотисячні «татарські орди» зі всього світу горланять «за своїх і проти своїх», шаленіють від пропущених і забитих голів, плече в плече демонструють патріотизм і солідарність чоловічого фан-братства. При тому готові «день вистояти і ніч не спати», аби таки довести у безкулачних (???) дебатах, що «наша команда – краща!». Навіть, якщо програш... Але хто винен у них? «Провидці» бобри, тхори, кабанчики Фунтики! Спишем на них?..

Тим часом фан-зони на деякий час замінили чоловікам рідні дивани і кухні. Тут і поза ними яскраві одяганки і розмальовані обличчя, співи, кричалки, дуділки, пиво, презервативи, наддорогі ціни на житло, сувеніри, харчі, нецензурщина, вакханалія в усіх її проявах. Гречка далеко, аби у неї стрибнути, та все ж «лебедина вірність» під сумнівом - повії у нас «до бою» завжди готові, тим більше, коли такий звабливий вибір заморських і не заморських...

Хоча є вже зустрічі «вперше і навічно» із подальшими перспективами на вальси Мендельсона і вінчання, бо неодружені фани – також люди. І шанс потрапити на Євро-2012 для багатьох уже став шансом вирватись із одинокості існування. Дай Боже!

А ще є надія, що футбольні шоу комусь нашепчуть: займись спортом. Бо «пивні животики» - це вже не модно. Навіть якщо ти без права і можливостей стати гравцем на футбольному полі, й тобі на долі бути просто вболівальником. Проте це просто вимагає, як те підказало Євро, не лише духовного, а й фізичного гарту. Та й немалої колективної творчості й почуття гумору у створенні тих же кричалок: «Ми бажали перемоги! Обламали шведам роги! Вже французів давить жаба і англійці плачуть в пабах! Є у нас мета єдина! Ми з тобою, Україно!!!», «Нам ни водка, ни чужие жены не заменят сектор стадиона!», «Шведам - комом первый блин, испечет его Блохин!», «Украина, не робей, по воротам точно бей!», «От галушек и от сала – Евро наше, без базара!», «Щоби виграти медалі, треба жати на педалі!»...

Отже, змагання тривають. Сильніші виграють, мудріші – вчаться вигравати. Рахунки поєдинків відомі. Кінець світу відміняється: не до цього.

Олена ЛІСОВА