- Держава створила сприятливі умови для виробництва сільгосптехніки, а також її придбання
- В Україні підвищать рівень підготовки інженерів АПК відповідно до сучасних вимог галузі
- Матеріально-технічне забезпечення агровиробництва
- Політика технічного забезпечення
- Процес скорочення паркуще довго буде однією з найскладніших проблем АПК
Процес скорочення технопарку ще довго буде однією з найскладніших проблем АПК
Державна технічна політика в агропромисловому комплексі передбачає формування цілеспрямованої законодавчо оформленої системи організаційно-економічних, правових і науково-технічних заходів, які здійснюються для формування раціональних взаємовідносин зацікавлених сторін у процесі створення, випробування, реалізації, використання та обслуговування технічних засобів, наукового, інформаційного та кадрового забезпечення ефективного використання зазначених засобів.
Основною метою технічної політики є створення такої матеріально-технічної бази, яка б давала можливість одержувати конкурентноспроможну продукцію рослинництва і тваринництва, а основними завданнями – формування раціонального технічного оснащення агропідприємств, зокрема і галузі в цілому, формування та регулювання основних процесів ринку техніки, підтримання її в працездатному стані та ефективне використання наявного технічного потенціалу аграрного сектору.
Основними методами досягнення зазначеної мети і завдань технічної політики є відтворення та оновлення матеріально-технічної бази агропідприємств.
Технічна політика базується на інженерному та економічному аспектах. Інженерний – це система технічних, технологічних та організаційних рішень щодо створення нових технічних засобів і ефективного їх використання, економічний – це система фінансово-економічних, організаційних механізмів і важелів ринкового впливу на формування матеріально-технічної бази, її удосконалення та підвищення ефективності використання.
За викладеними принципами здійснюється технічна політика практично у всіх розвинутих країнах світу. Одним з найбільш вагомих факторів підвищення економічної ефективності АПК є рівень його технічної забезпеченості.
Формування машинно-тракторного парку підприємств в умовах вступу України до СОТ повинне здійснюватись за новими підходами. Адже сільське господарство країн, які входять у цю організацію, базується на застосуванні новітніх технологій, досконалої і надійної техніки. Суттєві інвестиції в сільськогосподарське машинобудування провідних країн дозволили у порівнянні з початком дев’яностих років подвоїти продуктивність праці у сільському господарстві. В той же час в Україні з 1990 по 2000 рік обсяги інвестицій у сільськогосподарському виробництві скоротились більше ніж в 10 разів, зменшилась вартість засобів механізації, які є у користуванні сільгоспвиробників, на 2005 рік вона складала близько 10 млрд. грн. Відхід від індустріальних основ виробництва в АПК є серйозною загрозою галузі. У зв’язку з цим оновлення матеріально-технічної бази технічними засобами нового покоління, які б забезпечили реалізацію сучасних ресурсо- та енергоощадних технологій, є справою державної ваги. 
Керуючись цим, науково-дослідні установи Української академії аграрних наук постійно працюють над пошуком ефективного наукового забезпечення державної політики відтворення та оновлення матеріально-технічної бази агропідприємств. Ця робота здійснюється у тісній співпраці з профільними департаментами Мінагрополітики і Мінпромполітики України, НАК "Украгролізинг", УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого, відповідними кафедрами ННТІ НАУ, Харківського НУСГ ім. П. Василенка і Кіровоградського НТУ, а також з провідними вітчизняними заводами галузі сільгоспмашинобудування.
Завдяки такій співпраці підготовлені відповідні пропозиції і, базуючись на них, розроблено проект прийнятого Закону України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України", а також Урядом України затверджені “Державна цільова програма реалізації технічної політики в агропромисловому комплексі на період до 2011 року” та “Програма розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу на 2007-2010 роки”. На виконання завдань програми технічної політики передбачено спрямувати з держбюджету 4,7 млрд. грн., з них на створення нової техніки – 247 млн. грн., а на розроблення і впровадження ресурсоощадних технологій – 24 млн. грн.
Проведено ряд заходів, зокрема засідання круглого столу і Президії УААН, які відбулися за участю представників зазначених відомств, організацій та підприємств.
За розрахунками науковців на відтворення техніко-технологічного обладнання АПК і підтримання його технічної готовності на рівні, більшому ніж 90%, необхідно (за цінами поточного року) щорічно майже 24 млрд. грн.
Інвестиційна спроможність агропідприємств формується з трьох основних джерел: амортизаційні відрахування, частина прибутку і сторонні інвестиції. Однак при залишковій балансовій вартості основних засобів менше 11 млрд. грн. та нормативі амортизаційних відрахувань 15%, щорічному прибутку сільського господарства близько 4 млрд. грн. і державній підтримці сільгоспвиробників з придбання техніки у обсягах, менших 1 млрд. грн., максимально можлива фінансова спроможність АПК від потреби не перевищує 30%.
Не зважаючи на це, необхідно зазначити: за останні роки вдалося призупинити різке зменшення чисельності машинно-тракторного парку (див. табл.). Хоча це відбувається в значній мірі і за рахунок стримування списання техніки, яка відпрацювала амортизаційний строк, що негативно впливає на її технічну готовність і надійність в роботі. На жаль, негативний процес скорочення парку, який мав місце у попереднє десятиліття, ще довго буде однією з найскладніших проблем АПК.
Таблиця. Показники зміни чисельності основних
видів сільськогосподарської техніки в Україні
Найменування техніки Варіант зміни чисельності парку Роки
1990 1995 2001 2005 2006
Трактори усіх марок Списання 25983 32081 9677 4097 4101
Закупівля 49400 2000 3800 5800 6400
Зернозбиральні комбайни Списання 8097 6366 2042 1048 982
Закупівля 9600 760 1500 1910 1840
Кормозбиральні комбайни Списання 4340 3671 1205 591 510
Закупівля 3600 100 250 360 320
Бурякозбиральні комбайни Списання 1440 1081 498 220 268
Закупівля 3200 200 50 230 290
За таких обставин особливо важливими стають сторонні інвестиції у відновлення та оновлення техніко-технологічного обладнання сільгосппідприємств. Принагідно слід зазначити, що як відновлення машинно-тракторного парку на базі традиційної номенклатури технічних засобів, так і його оновлення з використанням новітньої високопродуктивної енергоощадної техніки є інвестиційно привабливим в умовах України. Наприклад, затримка виконання операцій лущення, дискування, оранки та сівби на одну добу, згідно узагальнених результатів вітчизняних дослідників, призводить до втрати врожаю різних сільгоспкультур у межах відповідно: 0,32-0,49; 0,36-0,49; 0,13-0,9; 0,80-1,50%.
Крім того, на сучасному етапі значна кількість агровиробників вирощений врожай не може навіть вчасно зібрати, не говорячи вже про ефективну післязбиральну переробку. Лише продовження строків збирання зернових культур до 40-50 днів, як це має місце в останні роки, призводить до втрат 3-4 млн. т зерна. Зібране таким чином зерно, внаслідок тривалої дії перепадів вологи і температури, втрачає свою якість і, як правило, з категорії продовольчого переходить у кормове. В результаті сільгоспвиробники несуть невиправдані збитки.
Наведене дає сподівання на те, що за умов стабілізації економічних правил на агроринку України, орієнтації державної політики на індустріальну основу в АПК, а також раціонального вирішення земельного питання створяться привабливі умови для інвестування приватним бізнесом як відновлення, так і оновлення техніко-технологічного обладнання сільгосппідприємств. В умовах обмеженого бюджетного фінансування іншого успішного шляху немає.
Віктор Ситник,
перший віце-президент УААН,
академік УААН
Продовження теми читайте в наступних номерах нашої газети.
