Раз картопля, два картопля…

29 March, Розділ ---, переглядів 2 341

Картопля, наш другий хліб, на плодючих українських землях далеко не завжди приносить гідний прибуток тим, хто її вирощує. У неврожайний рік шалено збагачувались ті, хто мав що продати, і потерпали від дорожнечі споживачі. Коли ж вродило надміру, солідні виробники зазнали збитків: не окупилися затрати після продажу врожаю. Як же знайти золоту середину у виробництві картоплі?

Український клуб аграрного бізнесу, Посольство Королівства Нідерланди в Україні, агентство «AgriEvent» та ТОВ «Київський міжнародний контрактовий ярмарок» провели голландсько-український форум, присвячений цьому питанню.

Заступник міністра агрополітики Олександр Сень виразно проаналізував сучасний стан галузі для всіх категорій господарств. Торік 3% від загального виробництва картоплі в нашій державі вирощено в агропідприємствах, а 97% - у приватному секторі. Крім надранньої картоплі, що завозять із Єгипту, на прилавках України – вся картопля власного виробництва. З усього врожаю бульб 4,5 млн. т щороку споживає худоба, ще 5 млн. т просто пропадає – і через недосконале зберігання, і через обмежені ринки збуту. Основний наш покупець – Молдова. Росія повністю забезпечує себе картоплею, засвоївши прогресивні технології.

Тож як виробництво картоплі зробити прибутковим в Україні?

«Що посадили, те й викопали», - кажуть у народі, акцентуючи увагу на посівному матеріалі. Куди продати те, що не з’їдають діти-городяни? Хто донесе до покупців у місті вирощене на присадибних ділянках, коли на посадку вже відкладено? В яких сховищах зберігати врожай до весни, коли ціна врешті підскочить? Цей технологічний ланцюг має бути добре виважений.

Голландія, маючи обмаль посівних площ, одержує солідні прибутки від продажу передусім насіння картоплі. Окремо відбувається селекція сортів для столового споживання, переробки, на годівлю худобі. Багато уваги приділяють голландці стійкості сортів у транспортуванні, тоді як ми (будьмо щирі) цінуємо передусім смакові якості столових сортів. І дороге імпортне насіння, вирощене у благодатному кліматі Нідерландів, зазнає стресу в наших погодних умовах, значною мірою втрачаючи свої позитивні якості. Тому, забігаючи наперед, виробникам картоплі радять не перевитрачатися: суперелітний та елітний посівний матеріал в умовах України має різницю в якості 0,25%. Тож навіщо платити більше?

Знов-таки, сорти вітчизняної селекції мають суттєвий ресурс, хоч і не мають гідної бюджетної підтримки (на відміну від Нідерландів).

Володимир Лапа, директор УКАБ, зробив глибокий, точний, а тому переконливий аналіз виробництва картоплі в Україні за минулий рік – і в його доповіді не було місця для песимізму. Навіть представники Нідерландів Герман Вермеєр і Пітер Ваандрагер (старший радник з політичних питань і торгових зв’язків у агросекторі Міністерства економічних справ Королівства Нідерландів), які щиро ділилися з нами здобутками своєї держави і не приховували механізмів пошуку ринків збуту, гідно оцінили його плідні ідеї. Ставлення уряду Королівства Нідерланди до фермерів своєї країни може бути взірцем, дуже корисним для нас. Навіть у тих випадках, коли немає прямих дотацій з бюджету, в законодавстві Нідерландів передбачена ціла низка пільг, котрі допомагають успішній виробничій діяльності в сільському господарстві. Звісно, українцям нелегко змінити пріоритети у ставленні державних службовців до виробників агропродукції. Та рано чи пізно це доведеться зробити. Аналітики переконують, що іншого шляху нема.

Сергій Рибалко, президент Асоціації виробників картоплі в Україні, робить акцент на переробці й аналізує собівартість сировини, котра не може рівнятися з європейською. Звісно, врожаї 15 т/га порівняно з європейськими 35-40 т криються не тільки в якості насіння картоплі, а й у кліматичних умовах. Проте енергоносії, скажімо, в США втричі дешевші, ніж у нас, та й європейські країни не платять за газ шалені гроші, як Україна. Плюс дотації з бюджету, від’ємні податки й пільгові кредити для будівництва сховищ… Але маємо те, що маємо: і за реальних умов аграрії мусять хазяйнувати вигідно і для себе, і для споживача.

Поля-плантації уздовж міжміських доріг за лісосмугою милують зір у будь-якій фазі розвитку рослин картоплі. Високі гребені густих посадок добре прогріваються, рясний полив (не гірше, ніж на капусті) напуває клубні – і майбутні чіпси (80 тис. т) радують виробників прибутками. Для виробництва крохмалю (ще 35 тис. т) передбачені, зокрема, спеціальні сорти. Ще 10 тис. т картоплі в нашій державі йде на переробку – в напівфабрикати. А щоб виробництво було безперервним, а не сезонним, необхідні сучасні, добре обладнані овочесховища. Великому виробникові це легше й потрібніше здійснити, ніж приватному господарю.

Втім, голландські гості пропонували врахувати й конкретний досвід: для переробки підходять клубні конкретної форми (на то й селекція), а в супермаркеті можна більшу ціну поставити на вимиту, однакової ваги і форми картоплю, упаковану по 3 кг: зайняті сучасні господині радо зекономлять час на приготуванні вечері, витративши трохи більше грошей.

У повітрі форуму визріла й цілком конкретна ідея взаємовигідного співробітництва України і Королівства Нідерланди. На світовому ринку є голландська продукція, вирощена в інших країнах: насіння, технології та догляд – нідерландські, площі посівів картоплі – українські. Нам радо нададуть менеджерську підтримку, щоб, однак, нести спільну відповідальність за надійні системи вирощування.

Цілком можливо, що за підтримки уряду в Україні виникнуть нові спільні підприємства – з державними та приватними інвестиціями, які подбають і про насіннєвий та посадковий матеріал, і про реєстрацію перспективних сортів голландської та української селекції, і про підтримку малого та середнього бізнесу в міжнародній торгівлі. Плюс – багаторівнева торгівля насінням, технікою, обладнанням та потужностями для зберігання врожаю.

Кому ж найсмачніша картопля - з натруджених бабусиних рук, із плетеного кошика на базарчику край дороги, також поділиться з односельцями нехитрими секретами вирощування здорового насіння для наступних посадок. На голландсько-українському форумі йшлося і про це.

Ганна КОЗАЧЕНКО