Застосування нових сортів рослин у виробництво - це складна праця з їх впровадження, в якій однією з головних ланок є організація насінництва на сучасному рівні. Цей процес дуже непростий і потребує, враховуючи світовий досвід, змінити ставлення до нього з боку насінницьких господарств і їх фахівців.   Аналіз стану ведення насінництва в Україні показує, що в основному система насінництва будується на обласному рівні. Кожна окрема область прагне створити свою, замкнену систему насінництва, що не відповідає принципам і порядку цивілізованого обороту сортів, носієм яких є насіння. Наслідком таких дій є відсутність стабільності та стійкості виробництва, втрати врожаю, низька його якість. Мало кому знайоме поняття "сортова сертифікація", яке існує в багатьох країнах світу, в першу чергу, в аграрно розвинених країнах Європейського Союзу. Що стоїть за цим поняттям - невідомо більшості спеціалістів галузі насінництва. А от що таке сортова чистота виробничих посівів - відомо. Та на вітчизняних полях досить часто спостерігається суцільна видова засміченість і особливо сортова й гібридна неоднорідність. 

Приклад „цариці полів" 

Візьмемо для прикладу кукурудзу. Як вітчизняний виробник насіння може конкурувати з іноземним, коли в Україні існує лише кілька потужних заводів по підготовці насіння цієї важливої культури? В умовах, коли наша країна стала 152-м членом Світової організації торгівлі (СОТ), вітчизняним виробникам насіння потрібно бути готовим до умов жорсткої конкуренції на цьому ринку. Тому слід більш уважно вивчити форми та методи роботи потенційних конкурентів і правила, якими вони користуються. За приклад можна взяти роботу французького сектору насіння, який хоча і має складну структуру, та його дії дуже ефективні. Про це свідчить той факт, що Франція по виробництву насіння займає перше місце в Європі й друге, після США, - у світі. Франція є третім експортером насіння у світі після США та Нідерландів. Основний постулат роботи французького сектора насіння - визнання того, що між зерном і насінням, не зважаючи на зовнішню подібність, існує суттєва різниця. Зерно можна використовувати і піддати переробці. При перетворенні зерна в насіння зерно стає не тільки носієм генетичної інформації, але й інших властивостей. Таких як специфічна сортова чистота, схожість, санітарний стан та інше, що відповідають технічним і економічним вимогам користувачів. Державний контроль у насінництві Франції полягає у перевірці якості всіх поколінь насіння, починаючи з селекційних підприємств і закінчуючи фасуванням насіння у виробників. До такого контролю всі ставляться з порозумінням, оскільки він став частиною політики підприємств по забезпеченню якості. Кожна зміна норм і правил стає предметом узгодження зацікавлених осіб, адже французький ринок насіння є досить конкуруючим і вимагає наявності насіння тільки надвисокої якості. Тому Франція має спеціальну службу, яка здійснює державний контроль у цій галузі. Державний контроль в насінництві здійснюється за правилами, прийнятими в Організації з економічної кооперації і співробітництва (ОЕСР). А вони передбачають певні вимоги до насіння при його виробництві і їх повинні дотримуватись виробники всіх держав, які приєднались до цих правил. Для кукурудзи існує окрема схема сортової сертифікації, яку, по рекомендації Ради ОЕСР, всі держави-члени організації прийняли у 1988 році, та головна мета якої - постійно заохочувати застосування насіння високої та ще більш високої якості, ніж це вимагається схемою сортової сертифікації. Сама схема розповсюджується в державах-учасницях під відповідальність ряду країн, які для цього визначають певні органи. А ті, в свою чергу, дозволяють застосування етикеток і сертифікатів для насіння, виробленого і розфасованого для міжнародної реалізації. Між іншим, схема сортової сертифікації кукурудзи має ряд правил, виконання яких є обов'язковим. Перше правило стосується вимог до сортів або гібридів, які можуть бути допущені до сертифікації. Встановлюється, що допускати до сертифікації дозволено лише сорти або гібриди за умови, що вони задовольняють результатам, отриманим у офіційної експертизі, і є у Національному Листі держави: експертизою підтверджено, що сорт є відмінним і використовується для харчування або на зерно, має достатню однорідність і стабільні показники. Також має бути точний опис сорту, а у випадку гібриду повинні також бути описи батьківських ліній. Офіційний національний перелік повинен щорічно публікуватися і щорічно переглядатися. До сертифікації допускають тільки сорті з переліку. Щодо гібридних сортів, то передбачається занесення до переліку батьківських компонентів. Інбредні лінії також бажано включати в перелік. Завданням органу державного контролю є інспекція рослин на необхідній стадії або протягом процесу виробництва насіння. Орган держконтролю повинен реально забезпечувати ідентифікацію і сортову чистоту насіння до збирання й після збирання та контроль за його пакуванням, керуючись при цьому методиками, заснованими на методиках визначення відмінності, однорідності та стабільності сорту, які рекомендовані Міжнародним союзом з охорони нових сортів рослин при реєстрації сорту.

Зауваження щодо сертифікації 

Прагнучи повноцінної участі у світовому ринку насіння, Україна минулого року подала до ОЕСР заявку про приєднання до схем сортової сертифікації по кукурудзі, сорго та зернових культурах. Це дозволило розпочати процедуру нашого приєднання. Тому до України були направлені дві делегації експертів ОЕСР, яки оцінили стан насінницької галузі й висловили певні зауваження. Одним з них була відсутність у Державному Реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, батьківських компонентів гетерозисних гібридів, зокрема кукурудзи. Всі ці зауваження нещодавно доведені вітчизняним селекціонерам на нараді, яка відбулася у Державній службі з охорони прав на сорти рослин. Науковців ознайомлено з основними вимогами, що існують у схемах сортової сертифікації ОЕСР. А головне, звернуто їх увагу, і особливо тих, хто володіє гібридами кукурудзи, що для застосування згадуваних схем в Україні обов'язковою є реєстрація одночасно з гібридами та їх батьківськими компонентами. Окрім цього, присутніх проінформовано, що аналіз Реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні показав: у ньому налічує багато гібридів, але відсутні їх батьківські компоненти, що робить неможливим сортову сертифікацію гібридів у найближчому майбутньому. Результат наради - між селекціонерами і фахівцями Державної служби з охорони прав на сорти рослин досягнуто повне порозуміння щодо необхідності реєстрації батьківських компонентів. Зі свого боку спеціалісти Держсортслужби надали науковцям гарантії спрощення процедури реєстрації і недопущення розповсюдження насіння батьківських компонентів гібриду.