ВЕЛИКДЕНЬ - СВІТЛЕ ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВЕ

10 April, Розділ ---, переглядів 5 351

Рухливе, але незмінюване свято Воскресіння Христового відзначають православні з року в рік у неділю після повнолуння по весняному рівноденні.

alt Протягом усього Великого Посту осмислювали ми події двотисячолітньої давності, які завершилися жертовною смертю Спасителя на хресті: у зневазі людській і страшних тортурах опустилась його душа в саме пекло й відкрила вихід звідти грішникам, які прагли повернутися в Царство Світла. Ані тіні ненависті чи роздратування не вилив він на мучителів своїх, тому душа його не затрималась у пеклі й вивела за собою усіх пращурів, починаючи від Адама і Єви. На все те пішло неповних три дні. Він воскрес у дусі й тілі і відновив темному людству дорогу до Першотворця, а відтак відкрив призабуті людиною можливості проходити крізь стіни, миттєво переміщатися в просторі. Тобто - жити одночасно в кількох вимірах.

Він дав ключ, що відкриває таїну: Любов і Милосердя.

Останній тиждень особливо суворий у дотриманні посту. Йдеться передусім не про їжу, а про те, що відбувається в людському серці. Адже кожен із нас відповідатиме за всі свої вчинки, слова, думки. В інформаційному полі записується кожен порух нашої душі і духу. Тому так корисно проаналізувати, що відбувалося тоді, на зламі епох, і зробити проекцію тих подій у наше сьогодення.

Засудили безневинного до ганебної страти ті корисливці, що захопили владу й підмінили поняття, задурюючи і гно***чи зневажений власний народ. Ритуал замість безмежної віри у Першотворця, сліпе підкорення замість осмисленого служіння пропонували жерці і фарисеї нерозумному натовпу. Адже так - легше маніпулювати.

Нині ми часто бачимо, як повторюються події, але війна перейшла вже у сферу духу. І за дві тисячі років багато відкрилося нам, стало зрозумілим. Тому так солодко серцю серед храму у Великодню ніч, коли відкриваються небеса і виливають на нас суцільні потоки милосердної любові. alt Приходять у ту ніч і душі наших рідних, щоб незримо побути поряд і допомогти непомітно у сумнівах чи справах.

Немає двох однакових ночей перед кожним Воскресінням Христовим, наче благословлють нас небеса за добрі вчинки і підтримують милосердно, коли , нетямущі, наробили ми помилок.

Жінки знають, що навіть хустка на голові під час Великодньої всенощної набуває цілющих властивостей, а недогарок свічки з тієї служби здатний очистити своїм полум"ям простір. Мусульмани й католики в Єрусалимі обшукують за традицією православного єпіскопа, який входить для молитви до Гробу Господнього - без сірників чи запальнички. І по молитві його загорається в печері нетварний вогонь. Це чудо трапляється з року в рік по молитві, яка іде із серця. Отже, ми не покинуті у своїх проблемах.

Той, хто приніс на Землю найвищу заповідь Любові, чекає нашого звернення, щоб простягти руку допомоги, коли ми того потребуємо. Він забирає до себе відмінників, які повністю виконали свою земну програму, і легковажних двійочників, щоб ті не наробили собі гірше.

До часу нам буває незрозумілий Божий задум щодо нас, довіривши йому своє життя людина почувається спокійною, врівноваженою, щасливою. Те, що ми робимо в ім"я своє, чинить нам шкоду, а те, що для інших - благословенне. І чисте сумління є більшою нагородою, ніж величезний капітал. Заради грошей грабують і вбивають, зраджують і падлючать. Але нема щастя тому, хто пішов шляхом Іуди. А жерці й книжники, які перетворили свого часу храм Єдиного Бога на храм торгівлі, яких викривав перед народом Спаситель, і самі стали вбивцями, накликавши страшні біди на своїх нащадків. Адже і досі немає миру на тій землі, де втілившився у людську подобу Син Божий. Він показав уже тоді, що можна обминати пастки гріхів, якщо серце наповнене Любов"ю і Милосердям...

alt Сучасний письменник Річард Бах дав дуже точне визначення: "Пекло - це місце, де немає Любові". Отже, людина сама вирішує, де їй жити вже сьогодні - в раю чи в пеклі. І найбільший гріх - гріх нелюбові - ми здатні викорінити в собі, створивши тим найбільший, найнадійніший засхист. Адже зло рано чи пізно повертається до того, хто його випустив у світ.

Ми відзначили недавно 200 років з дня народження Миколи Васильовича Гоголя, але мало хто пам"ятає, що серед чудових творів цього всесвітньої величини нашого співвітчизника є роздуми про Божественну Літургію. Ця книжка пояснює сенс кожного руху, кожної дії священника, і наша осмислена участь у богослужінні під час Всенощної надає нової, особливої сили і радості нашим душам.

Тож освячені ще звечора, до Воскресіння Христа, паски в Іллінській церкві на старовинному Подолі Києва - безперечно, смачна їжа. Але коли золотисті вогники над кошиками, вкритими вишиваними рушниками, є продовженням священного дійства, в якому очищується і наче знову воскресає разом із Спасителем людська душа, ті наші паски і крашанки стають ніби цілісністю, до часу розпорошеною по світу. Вони ніби знак і символ усього оновленого людства, що його наче прагнув у свої обійми прийняти розп"ятий на хресті Спаситель. Він молився за нерозумних ворогів своїх. І наша спільна молитва має велику силу. По молитві виростають благодатні хліби у тих добрих господарів, які не шкодують для інших своєї наповненої Любов"ю праці.

Цілий тиждень по Воскресінні Христовім називається Світлим. Стоять відкритими Царські Врата у православних храмах, позначаючи єдність Землі і Неба, нас і Всевишнього. А вже наступної неділі, названої греками Антипасхою, починаються проводи тих наших рідних душ, які вже відійшли до Господа. І це світле єднання двох світів наповнює силою і радістю наше життя.

То ж молімося одне за одного, за наш Уряд, за нашого Президента, за нашу Армію і Верховну Раду, за наших дітей і онуків, прикликаючи Царство Боже у кожне серце. Спільна молитва - це найбільша сила, здатна змінити світ на краще.

Ганна КОЗАЧЕНКО,

член правління Українського фонду культури