На сторожі фітосанітарної безпеки країни

10 April, Розділ ---, переглядів 5 868

На земній кулі розповсюджено близько 1,5 млн. видів живих організмів, серед яких налічується до однієї тисячі видів комах, збудників хвороб і бур'янів - шкідників рослин. Особливе місце з-поміж них займають карантинні організми, що становлять потенційну економічну загрозу рослинним ресурсам певного регіону.

Кожна країна має суверенне право на застосування проти цих об'єктів фітосанітарних заходів, спрямованих, в першу чергу, на попередження завезення карантинних організмів до нових територій, а в разі такої інтродукції - забезпечення локалізації й ліквідації карантинних вогнищ. Водночас фітосанітарні дії повинні представляти найменш можливі обмежувальні і заборонні заходи, що призводять до мінімальних перешкод на шляху міжнародного пересування людей, товарів і транспорту (так звана вимога „мінімального впливу").

Поняття „фітосанітарні заходи" репрезентує цілу низку законодавчих, регулятивних й офіційних процедур, впровадження в практику яких покладено на Державну службу з карантину рослин України.

alt Крантин рослин в нашій країні має понад 120-літню історію. Вперше царським урядом Росії, до якої належала Україна, було видано укази про заборону ввезення з Америки виноградної лози (1873 рік) і картоплі (1875 рік), щоб уникнути проникнення небезпечних шкідників - філоксери виноградної - в першому та колорадського картопляного жука - в другому випадку. Активний же розвиток карантинних заходів розпочався з 1924 року, а в 1931-му було створено єдину службу карантину рослин у системі Всесоюзного об'єднання боротьби зі шкідниками і хворобами сільськогосподарських рослин, яка набула самостійного державного статусу у 1934 році.

Зі зміною правового та державного статусу України у 1991 році служба карантину рослин перейшла під юрисдикцію Міністерства аграрної політики. Офіційною ж датою створення національної служби карантину рослин слід вважати 30 червня 1993 року, коли Верховна Рада прийняла Закон України «Про карантин рослин».

У відповідності до цього закону та інших підзаконних актів в галузі карантину рослин, діяльність Держслужби спрямована на охорону території України від занесення регульованих шкідливих організмів; виявлення, локалізацію і ліквідацію регульованих шкідливих організмів; запобігання проникненню регульованих шкідливих організмів у зони, вільні від них на території України. Саме ця служба здійснює державний контроль за дотриманням карантинного режиму і проведенням заходів з карантину рослин при вирощуванні, зберіганні, заготівлі, вивезенні, ввезенні, транспортуванні, зберіганні, переробці, реалізації та використанні об'єктів регулювання, а також реєстрацію осіб, які здійснюють господарську діяльність, пов'язану з виробництвом та обігом об'єктів регулювання.

Для виконання своїх повноважень Державна служби з карантину рослин України має в своєму складі державні інспекції з карантину рослин, карантинні лабораторії та пункти карантину рослин у портах (на пристанях), на відповідних залізничних станціях, в аеропортах (на аеродромах), на підприємствах поштового зв'язку, шосейних шляхах, автовокзалах, автостанціях, пунктах пропуску на державному кордоні України.

Спеціалісти служби виконують солідний обсяг державних карантинних заходів, масштаби яких щорічно зростають через різке пожвавлення міжнародної торгiвлi, активізацію діяльності численних фірм, організацій, господарських об'єднань, підприємств усіх форм власності, що займаються зовнішньо-економiчною діяльністю в країнах близького i далекого зарубіжжя та через невпинне зростання кількості країн, з яких до нас завозиться пiдкарантинна продукція.

З іншого боку, Україна поступово з імпортера перетворюється на країну-експортера: лише за кілька останніх років обсяги експорту об'єктів регулювання збільшились майже в 4 рази. Серед великої різноманітності експортних вантажів рослинного походження головне місце займають: продовольче і фуражне зерно, садивний матеріал плодових і квітково-декоративних культур, свіжі овочі, фрукти, деревина та вироби з неї.

Виконання зобов'язань, покладених на службу, потребує впровадження в практику сучасних методів із виявлення, локалізації та ліквідації карантинних організмів; проведення інспектування та запровадження карантинного режиму; здійснення фітосанітарної діагностики тощо.

Сьогодні над методичним і науковим обґрунтуванням фітосанітарних заходів в країні працює кілька наукових установ системи Української академії аграрних наук, однак існуючий рівень бюджетного фінансування недостатній для розвитку матеріально-технічної бази дослідницьких центрів, залучення до наукових пошуків висококваліфікованих спеціалістів, проведення наукових досліджень на світовому рівні.

alt Виконання прикладних розробок на замовлення та за фінансовою підтримкою галузевих відомств і профільних служб, на жаль, теж постійно скорочується, хоча в України щорічно зростають площі заражених карантинними організмами земель. Аналіз фітосанітарного ризику і досі не впроваджено в повсякденну практику карантинної служби. Не вирішуються питання стосовно інвазійних видів, поза увагою вчених залишаються питання з розробки способів і методів локалізації та ліквідації карантинних вогнищ, оскільки наукові пошуки в цій галузі є найбільш матеріалоємними й затратними. Для порівняння, в країнах ЄС, де переважна більшість порушених вище питань успішно вирішена, щорічний бюджет на виконання програм фітосанітарного спрямування становить майже 16 млн. євро і має тенденцію до подальшого збільшення. Адже там усвідомлюють зростаючу загрозу фітосанітарної безпеки в сучасних умовах розширення ринків і географії туризму, а також пожвавлення транспортних потоків, з якими можуть бути завезені небезпечні карантинні шкідливі організми.

Враховуючи необхідність реформування національних фітосанітарних служб в контексті євроінтеграійного процесу та виконання вимог СОТ, слід сформувати національну платформу з питань фітосанітарної безпеки та засад державної політики в галузі карантину рослин. Для посилення науково-методичного забезпечення фітосанітарних служб, поліпшення координації та налагодження ефективної співпраці доцільно створити єдиний науково-методичний центр і сформувати загальнонаціональну програму з питань фітосанітарної безпеки. Доцільним і вчасним буде створення Координаційної ради, з залученням до її складу всіх зацікавлених сторін. Необхідно заснувати фонд конкурсного фінансування прикладних розробок для вирішення невідкладних завдань в галузі фітосанітарії. Нагальною є і необхідність оснащення наукових підрозділів, що займаються вивченням небезпечних карантинних організмів, сучасним лабораторним обладнанням.

Здійснення цих кроків дозолить в стислі строки створити належні умови забезпечення фітосанітарної безпеки країни.

В.П. Федоренко,

Л.А. Пилипенко,

Інститут захисту рослин УААН