- Візитери з Франції
- Зернові, які аграрії зберуть у цьому році, значно перевищують внутрішні потреби
- Створення кооперативних елеваторів забезпечить стабільну позицію одноосібника на ринку зерна
- Ринку зерна загрожує державна монополія - Леонід Козаченко
- На Харківщині розроблять план відродження тваринництва
Не стати на хибний шлях
Передбачалось, що минулого тижня народні обранці розглянуть славнозвісний законопроект №8163 (ним у тому числі пропонується монополізувати експорт зерна). Втім, на Погоджувальній раді цей документ розкритикували представники БЮТ і Блоку Литвина. А ще раніше експерти Верховної Ради рекомендували парламенту відхилити законопроект.
Однією з перших, хто висловив свої занепокоєння з приводу ймовірного ухвалення парламентом законопроекту №8163, стала Українська аграрна конфедерація. Її президент, голова Ради підприємців при КМУ Леонід Козаченко, до речі, був присутнім на засіданні парламентського комітету, під час якого обговорювався перший варіант законопроекту. Власне, саме цей документ став причиною міжнародного переполоху: свої побоювання щодо монополізації експорту зерна в Україні висловили керівникам держави фахівці міжнародних фінансових організацій і ділових кіл.
Сьогодні в УАК не виключають, що другий варіант законопроекту, який подано на розгляд депутатів, може бути ухвалений досить скоро. Так, Леонід Козаченко, розмовляючи з кореспондентом Бі-Бі-Сі, підкреслив, що у випадку ухвалення запропонованих законодавчо змін українська система функціонування агроринку буде унікальною.
- Україна, створивши таку монополію, буде унікальною у світі з точки зору регулювання ринку зернових, - вважає Леонід Козаченко. - Єдина монополія, яка нині має місце в Канаді, - обмежена. В інших країнах світу, зокрема, в Австралії, її теж скасували. Канада ж узяла на себе зобов'язання: до 2015 року скасує цю монополію. А Україна, навпаки, хоче запровадити, мотивуючи, що так буде краще для сільгосппідприємств, бо їх, мовляв, ошукують зернотрейдери - і приватні українські, і приватні міжнародні, і транснаціональні.
Та в процесі дискусії виникала одна дивна річ. Усі запитують: чому держава, яка хоче мати монополію, не може конкурувати зі спекулянтами, як їх називають? Чому вони краще працюють з селянами, ніж держава? Адже держава має величезні переваги.
По-перше, більшу частину своїх коштів держава отримує як "дармові" - з бюджету. Це не ті гроші, які приватні зернотрейдери отримують у банках і повинні виплачувати за них відсотки. По-друге, державна компанія має два портові термінали, кілька десятків величезних внутрішніх елеваторів, які, власне, для цієї компанії також є "дармовими," бо вони перейшли до неї ще з радянських часів і були збудовані ще за Радянського Союзу. І навіть за цих умов держава не може бути конкурентом.
Натомість зауважується, що зернові спекулянти повинні зникнути з ринку, бо вони нам заважають. Ми ж встановимо прозору ціну - вона буде відома всім - й не дискримінуватимемо селян, бо вони самі зможуть продати своє збіжжя на експорт, якщо захочуть. Тобто, фермер із Полтави зможе на 50 тонн своєї пшениці підписати контракт із саудівським шейхом і на плечах перенести йому все це у мішку з України у Ер-Ріяд. У нас буде державна компанія, державна біржа. Все буде "прозоро", всі "знатимуть ціну", всі будуть "радіти".
- Автори законопроекту закидають: сплеск інтересу до цієї теми з боку дипломатичних представництв, міжнародних фінансових організацій пояснюється тим, що зернотрейдери, переважно, мають іноземну "прописку," що це не українські компанії... – цікавиться Бі-Бі-Сі.
- Це не зовсім так. Зернотрейдер №1 в Україні - це українська компанія "Нібулон". Компанія, яка упродовж 3-х останніх років посідає перше місце серед експортерів сільгосппродуктів. Це компанія-зернотрейдер, копанія-виробник. Вона господарює вже майже на 100 тис. гектарах землі. «Нібулон» єдина в Україні має власний флот, тоді як жоден із іноземних зернотрейдерів, зареєстрованих в Україні, не побудував жодного корабля. Ця компанія реалізує програму відновлення транспортної артерії на річці Дніпро, куди почала інвестувати півмільярда доларів. Цій компанії агровиробники продають зараз найбільше продукції, бо «Нібулон» завжди дає найкращу ціну.
Якщо ж згадуваний закон буде ухвалено, ця українська компанія або збанкрутує, або згорне свою діяльність. Можливо, держава спробує викупити у неї активи, але, знову ж таки, я не знаю, звідки держава візьме для цього кошти.
- У разі ухвалення законопроекту №8163 чи варто очікувати позовів про втрату інвестицій, доходів?
- Думаю, позови будуть. По-перше, великі іноземні банки, які кредитували і "Нібулон", й інші великі міжнародні компанії, видали сотні мільйонів доларів під створення інфраструктури, під проведення форвардних закупівель зерна. Наприклад, торік навесні ці компанії зробили передоплату фермерам у понад 6 мільярдів гривень. Навесні, коли дуже важко знайти кошти! Вони, звичайно, отримали за цю передоплату зерно, та не змогли його вчасно експортувати, бо їм не дали квоти, ліцензії.
Тепер кошти західним банкам вони повернути не можуть, бо виник форс-мажор, який дуже легко довести: є рішення Уряду про обмеження експорту. Західні банки дуже стурбовані, вони можуть позиватися і до Уряду, і до держави, що, звичайно, не дуже доречно зараз, коли відбуваються складні процеси в економіці, і кошти вкрай потрібні самій Україні.
Якщо спробувати ранжувати глобальні проблеми, то на першому - другому місці будуть проблематика продовольства у світі та енергетика. Саме ці дві галузі стають зараз ключовими. Металургія, хімія відходять на другий план. Сільське господарство стає пріоритетом, який міг би дати нашій державі величезні можливості і для зміцнення економіки, і для впливу на глобальну політику, і для створення робочих місць, покращення життя людей.
Це все абсолютно реально. Але треба робити правильні кроки, щоб отримати інвестиції, підняти галузь АПК. І робити це варто за рахунок приватних суб'єктів господарювання.
Якщо ми повернемо систему, що була за радянських часів, - а я дуже добре знаю її, бо працював тоді у сільському господарстві, керував великим господарством, - це буде хибний шлях, який замість зростання принесе лише нові величезні втрати. Наприклад, щоб наше сільське господарство скорелювати з європейським за технічним оснащенням, забезпечити його обіговими коштами, треба інвестувати не менше 60 мільярдів доларів.
Це можна зробити лише за умов, коли, даючи кошти у цю галузь, можна бачити перспективу, коли не буде загрози втрати коштів, бо раптом тобі заборонять продавати продукцію за ринковою ціною, а ти будеш змушений її продавати собі у збиток й не зможеш повернути запозичені гроші. Це саме те, що зараз із гречкою і борошном відбувається або взагалі із зерном, бо внутрішня ціна є на третину меншою, ніж на світових ринках. От найбільша проблема, яка стримує розвиток сільського господарства.
Прем'єр-міністр сказав, що Україна може за 3-5 років подвоїти виробництво продовольства. Це дійсно так. А для цього ми повинні вже у наступному році вкласти в АПК мінімум 1 мільярд доларів інвестицій і щороку нарощувати цю суму десь на 30%.
Проте, ми їх не отримаємо, якщо буде те, що зараз відбувається.
Прес-служба Української аграрної конфедерації
