Під транснаціональними корпораціями (ТНК) розуміють фірми, які мають філії у двох і більше країнах та дотримуються загальної стратегії. Вони володіють значними ресурсами і потенціалом, що допомагає навіть у часи глибоких криз.
Кількість ТНК та їх філій постійно зростає. За останніми даними, у світі їх налічується понад 80 тис. і більше 800 тис. відповідно. Масштаби діяльності сучасних міжнародних компаній дозволяють їм контролювати більшу половину світової торгівлі та виробництва, панувати в усіх сферах економіки. Приблизно визначено, що у промисловості діє 60% всіх ТНК, у сфері послуг – 37%, і лише 3% припадає на видобування та сільське господарство. Ринки багатьох агрокультур (пшениця, кава, кукурудза, банани) майже повністю належать транснаціональним компаніям.
Серед першої сотні рейтингу найбільших ТНК світу, представленому у Доповіді про світові інвестиції за 2009 рік, є лише кілька агрокомпаній. Найвище місце з них наприкінці третього десятку займає компанія «Nestle» – відомий у світі виробник харчових продуктів і напоїв.
Також існує окремий рейтинг провідних ТНК в галузях агропромислового комплексу. В ньому виділяються групи спеціалізованих сільгоспкомпаній, постачальників, виробників харчових продуктів і напоїв, приватних фірм, а ще компанії роздрібної торгівлі. Переважна їх більшість походить з економічно розвинутих країн, а відносно незначна частина – з країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою. Хоча існує певна закономірність: майже всі компанії не з розвинутих країн представляють азійський континент, а точніше ті держави, які останнім часом стрімко прогресують. І тільки в групі спеціалізованих агрокомпаній-виробників ТНК з країн, що розвиваються, посідають перші позиції.
Після здобуття Україною незалежності в нашій економіці з’явилось багато іноземних фірм, зокрема агропромислових. Ці ТНК свого часу належно оцінили потенціал сільського господарства і сприяли активному використанню передової техніки, високоякісного посівного матеріалу та засобів захисту рослин. З усього числа аграрних транснаціональних компаній, які працюють в Україні, можна виділити найбільш відомі: Cargill (рослинництво і тваринництво, продукти харчування), МcDonald’s, Nestle, Kraft Foods (ТМ “Люкс”), Lactalis (ТМ “President”), Kernel (ТМ "Щедрий Дар", "Стожар") Pepsico, Danone ("Даніссімо", "Aктімель"). До того ж, окрім вкладення інвестицій, вони щорічно перераховують великі суми до держбюджету у вигляді податків.
Водночас є українські компанії, які вже відносно тривалий час працюють на закордонних ринках. Через те, що вони займаються виключно збутом, ще не можна їх назвати в повній мірі транснаціональними, та їхня продукція є добре знаною в світі. До них належать: ТОВ СП «Нібулон» – виробник і експортер сільгосппродукції (пшениця, ячмінь, соняшник та ін.), ЗАТ «Чумак» (виробництво та експорт олії, кетчупів, майонезів), виробники і експортери напоїв – АТ «Оболонь» та КП КЗБН «Росинка».
Надалі Україні доцільно використати наявний світовий досвід взаємодії і регулювання відносин ТНК і держави для уникнення негативних наслідків, здійснити заходи для покращення інвестиційного клімату і сприяти перетворенню вітчизняних агрокомпаній на транснаціональні. Адже володіючи значними природними та трудовими ресурсами у сільському господарстві, країна цілком може розраховувати на появу і успішне функціонування власних агрокорпорацій.
Богдан ДУХНИЦЬКИЙ,
ННЦ “Інститут аграрної економіки”