Аграрний тиждень. Україна
» Вимагає відродження
» Вимагає відродження

    Вимагає відродження


    Україна за аграрним потенціалом вважається однією з провідних країн світу. Попри недоліки, допущені в ранньому періоді постсоціалістичного реформування, вітчизняний АПК в останньому десятиріччі мав певні позитивні зрушення.

     

     Так, наприклад, виробництво валової продукції в 2009 р., порівняно з 2000-м, в усіх категоріях господарств збільшилося на 31,1%. Урожайність зернових культур за цей період зросла з 19,4 ц/га до 29,8 ц/га, цукрових буряків відповідно з 176,7 до 314,9 ц/га, насіння соняшнику – з 12,2 до 15,2, овочів – з 112,3 до 182,8 ц/га. У розрахунку на одну особу виробництво валової продукції підвищилося з 1584 грн. до 2217 грн., а на 100 га сільгоспугідь відповідно з 191,1 грн. до 273,9 гривень. Покращилися й деякі інші показники ефективності господарської діяльності.

    Звичайно, дореформеного рівня розвитку АПК ще не досяг. Проте прискорення темпів за останнє десятиріччя очевидне. Як очевидно й те, що агросектор економіки ще недостатньо використовує свій потенціал і не відповідає сучасним моделям економічного зростання.

    Перш за все, це стосується інноваційних технологій розвитку агровиробництва. Для їх впровадження потрібне відповідне технічне забезпечення. На жаль, селянам тут похвалитися нічим. Із року в рік кількість сільгоспмашин зменшується. Зараз до технологічної потреби їх не вистачає близько 50%. Наявні в господарствах машини замортизовані на 80-90%. Вітчизняне ж сільгоспмашинобудування все більше хиріє і нині виробляє технічних засобів у межах 1% від потреби, тоді як ще у 2008-му ця частка у загальній їх кількості на ринку країни складала більше 25%, але вже у 2009 р. було закуплено зарубіжних машин 99,1% від усіх придбаних у цьому році технічних засобів в натуральному виразі і 92,4% - у вартісному. Як засвідчило життя, інженерно-технічна політика Уряду України в останні роки зорієнтована на зарубіжну техніку.

    Звичайно, зарубіжні сільгоспмашини, особливо західноєвропейських, американських, японських фірм кращі від вітчизняних аналогів за основними техніко-економічними показниками. Вони більш екологічні, універсальніші та продуктивніші, надійніші, трактори та комбайни - потужніші, комфортніші та оснащені електронними системами керування, вузлами і агрегатами. Проте, вони значно дорожчі. Наприклад, ціни на трактори, комбайни та деякі інші сільськогосподарські машини, з урахуванням різних платежів і витрат, майже втричі перевищують вартість вітчизняних аналогів, а також російських і білоруських зразків. Експлуатаційні витрати по тракторах і комбайнах зарубіжного виробництва теж дещо вищі, ніж у вітчизняних. Зарубіжна агротехніка працює на високоякісних, а, значить, дорогих пально-мастильних матеріалах. Вона потребує також високого рівня технічного обслуговування. Для досягнення високої їх продуктивності та економічності необхідні відповідна підготовка полів, що, звичайно, дозволяє застосовувати сучасні технології та вирощувати більш високі врожаї. В Україні ж навіть ще не створені у достатній кількості відповідні сервісні структури для обслуговування такої техніки.

    Зважаючи на вищевикладене, можна стверджувати: масова купівля господарствами України сільгосптехніки зарубіжних фірм не завжди виправдана. В нинішніх умовах значно вигідніше витрачати кошти на виробництво сільськогосподарської техніки вітчизняними заводами з багатьох причин. Конструктивний та техніко-технологічний рівень багатьох сільгоспмашин вже значно покращав. Стимулювання державою зростання їх продажу власним сільгоспвиробникам та на експорт в країни ближнього зарубіжжя, а деяких і в західноєвропейські та інші країни, безперечно сприятиме не тільки подальшому конструктивному вдосконаленню вітчизняної агротехніки та фінансовій стабілізації підприємств машинобудування, а й зменшенню рівня безробіття.

    Аграрній державі, якою є Україна, важко забезпечувати конкурентоспроможність сільгосппродукції без власного потужного сільгоспмашинобудування. Вигідніше витрачати кошти на виробництво агротехніки вітчизняними заводами: 4-9 наших машин коштують дешевше від однієї зарубіжної. Тобто, за ціновим критерієм техніка, яка вироблена в Україні, залишається конкурентоспроможною.

    Отже, техніко-технологічна модернізація нашого АПК вимагає відродження вітчизняного сільгоспмашинобудування. Вартість такого кроку набагато нижча, ніж постійна купівля вже в недалекому майбутньому зарубіжних технічних засобів, технічна потреба в яких за нинішніми оцінками сягає кілька сот мільярдів гривень. Обставини змусять це робити. Оскільки таких коштів ні держава, ні аграрії не мають, це призведе ще й до значної кредиторської заборгованості агросектору економіки від зарубіжжя, а потім і до стрімкого зростання цін на продукти харчування.

     

                                                                                                                                        Яків БІЛОУСЬКО,

                                                      Володимир ТОВСТОПЯТ,

                       кандидати економічних наук,

                               ННЦ "Інститут аграрної економіки"

     

    Далі буде.

     





    Схожі новини
  • №7-8(261)
  • №4 (259)
  • №42 (254)
  • №38 (250)
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Вимагає відродження


Україна за аграрним потенціалом вважається однією з провідних країн світу. Попри недоліки, допущені в ранньому періоді постсоціалістичного реформування, вітчизняний АПК в останньому десятиріччі мав певні позитивні зрушення.

 

 Так, наприклад, виробництво валової продукції в 2009 р., порівняно з 2000-м, в усіх категоріях господарств збільшилося на 31,1%. Урожайність зернових культур за цей період зросла з 19,4 ц/га до 29,8 ц/га, цукрових буряків відповідно з 176,7 до 314,9 ц/га, насіння соняшнику – з 12,2 до 15,2, овочів – з 112,3 до 182,8 ц/га. У розрахунку на одну особу виробництво валової продукції підвищилося з 1584 грн. до 2217 грн., а на 100 га сільгоспугідь відповідно з 191,1 грн. до 273,9 гривень. Покращилися й деякі інші показники ефективності господарської діяльності.

Звичайно, дореформеного рівня розвитку АПК ще не досяг. Проте прискорення темпів за останнє десятиріччя очевидне. Як очевидно й те, що агросектор економіки ще недостатньо використовує свій потенціал і не відповідає сучасним моделям економічного зростання.

Перш за все, це стосується інноваційних технологій розвитку агровиробництва. Для їх впровадження потрібне відповідне технічне забезпечення. На жаль, селянам тут похвалитися нічим. Із року в рік кількість сільгоспмашин зменшується. Зараз до технологічної потреби їх не вистачає близько 50%. Наявні в господарствах машини замортизовані на 80-90%. Вітчизняне ж сільгоспмашинобудування все більше хиріє і нині виробляє технічних засобів у межах 1% від потреби, тоді як ще у 2008-му ця частка у загальній їх кількості на ринку країни складала більше 25%, але вже у 2009 р. було закуплено зарубіжних машин 99,1% від усіх придбаних у цьому році технічних засобів в натуральному виразі і 92,4% - у вартісному. Як засвідчило життя, інженерно-технічна політика Уряду України в останні роки зорієнтована на зарубіжну техніку.

Звичайно, зарубіжні сільгоспмашини, особливо західноєвропейських, американських, японських фірм кращі від вітчизняних аналогів за основними техніко-економічними показниками. Вони більш екологічні, універсальніші та продуктивніші, надійніші, трактори та комбайни - потужніші, комфортніші та оснащені електронними системами керування, вузлами і агрегатами. Проте, вони значно дорожчі. Наприклад, ціни на трактори, комбайни та деякі інші сільськогосподарські машини, з урахуванням різних платежів і витрат, майже втричі перевищують вартість вітчизняних аналогів, а також російських і білоруських зразків. Експлуатаційні витрати по тракторах і комбайнах зарубіжного виробництва теж дещо вищі, ніж у вітчизняних. Зарубіжна агротехніка працює на високоякісних, а, значить, дорогих пально-мастильних матеріалах. Вона потребує також високого рівня технічного обслуговування. Для досягнення високої їх продуктивності та економічності необхідні відповідна підготовка полів, що, звичайно, дозволяє застосовувати сучасні технології та вирощувати більш високі врожаї. В Україні ж навіть ще не створені у достатній кількості відповідні сервісні структури для обслуговування такої техніки.

Зважаючи на вищевикладене, можна стверджувати: масова купівля господарствами України сільгосптехніки зарубіжних фірм не завжди виправдана. В нинішніх умовах значно вигідніше витрачати кошти на виробництво сільськогосподарської техніки вітчизняними заводами з багатьох причин. Конструктивний та техніко-технологічний рівень багатьох сільгоспмашин вже значно покращав. Стимулювання державою зростання їх продажу власним сільгоспвиробникам та на експорт в країни ближнього зарубіжжя, а деяких і в західноєвропейські та інші країни, безперечно сприятиме не тільки подальшому конструктивному вдосконаленню вітчизняної агротехніки та фінансовій стабілізації підприємств машинобудування, а й зменшенню рівня безробіття.

Аграрній державі, якою є Україна, важко забезпечувати конкурентоспроможність сільгосппродукції без власного потужного сільгоспмашинобудування. Вигідніше витрачати кошти на виробництво агротехніки вітчизняними заводами: 4-9 наших машин коштують дешевше від однієї зарубіжної. Тобто, за ціновим критерієм техніка, яка вироблена в Україні, залишається конкурентоспроможною.

Отже, техніко-технологічна модернізація нашого АПК вимагає відродження вітчизняного сільгоспмашинобудування. Вартість такого кроку набагато нижча, ніж постійна купівля вже в недалекому майбутньому зарубіжних технічних засобів, технічна потреба в яких за нинішніми оцінками сягає кілька сот мільярдів гривень. Обставини змусять це робити. Оскільки таких коштів ні держава, ні аграрії не мають, це призведе ще й до значної кредиторської заборгованості агросектору економіки від зарубіжжя, а потім і до стрімкого зростання цін на продукти харчування.

 

                                                                                                                                    Яків БІЛОУСЬКО,

                                                  Володимир ТОВСТОПЯТ,

                   кандидати економічних наук,

                           ННЦ "Інститут аграрної економіки"

 

Далі буде.

 





Схожі новини
  • №7-8(261)
  • №4 (259)
  • №42 (254)
  • №38 (250)
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.