Ринок землі. Нова «прихватизація» гряде?

19 September, Розділ ---, переглядів 4 027

На цій прес-конференції слова Кобзаря «та добре вигострить сокиру» цитувалися часто. А по завершенні я поставив пряме й гостре запитання організаторам: «Чи не варто водночас із розпродажем землі запровадити вільне носіння й використання вогнепальної зброї»?

Іван Томич, голова Союзу учасників сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України, не розгубився: «Ви маєте право захищати свою землю». Але в який спосіб, так і не уточнив. Деякі учасники прес-конференції радили мені придбати й зареєструвати рушницю чи травматичного пістолета. А я згадав розповідь своєї колеги Наталії Сокуренко, яка з болем описала сумні думи з приводу земельної реформи простої української селянки Марії Володимирівни. Та в щоденній виснажливій роботі по господарству на 42 своїх сотках доживає віку. І не бачить перспективи в отому каламутному «ринку землі».

Ну добре, я, дякуючи службі в елітних військах, вмію без промаху стріляти. То що, до автомата Калашникова чи пістолета Макарова звертатися «по справедливість»? Бо аж ніяк не віриться, що вітчизняне правосуддя захистить мої сотки від розкатаної губи рейдерів чи земельних аферистів. А що виснажена сільською працею бабця Марія зможе протиставити нахабникам?

Принагідно згадав, як один із провідних «кандидатів у президенти» сусідньої держави в інтерв’ю українській телекомпанії порадив нашій владі, перш за все, «урівняти всіх перед законом». Порада вельми слушна й актуальна. От якби ж із «рівності перед законом» і розпочинали будь-яке реформування… А якщо ще й законів відповідних нема, які хоча би гіпотетично гарантували українцям права володіти своєю землею й не бути ошуканими?..

Оце, передусім, і непокоїло учасників прес-конференції, що представляли 8 із 17 громадських організацій, які підписали угоду про створення Всеукраїнського комітету захисту рідної землі. Тоді й були оприлюднені вкрай песимістичні прогнози у разі запровадження «ринку землі». Зокрема, на думку підписантів: «Буде зруйновано близько 70% існуючих фермерських господарств і понад 80% середніх агропідприємств, що призведе до скорочення більш як 1 мільйона робочих місць».

Важко не зважити на занепокоєння, які під час прес-конференції висловив Зиновій Холоднюк, голова Всеукраїнського громадського комітету підтримки аграрної реформи. А саме: «Можна хіба що уявити, що буде з українським селом при нашій «судовій системі» у разі запровадження «ринку землі». І результатів не буде, поки ми не об’єднаємося й не оборюватимемо спільно проблеми рідної української землі”. А Ольга Сікора, голова громадської організації «Голос нації», образно порівняла українського фермера з камікадзе, бо він працює у надзвичайно складних умовах, ледь зводячи кінці з кінцями без суттєвої державної підтримки. Ринок землі пані Ольга назвала «технологією обезземелювання». У своєму зверненні до Президента, Голови Верховної Ради, Прем’єр-міністра України, що було розповсюджене журналістам, Всеукраїнський комітет захисту рідної землі закликав не скасовувати мораторій на продаж сільськогосподарських земель.

Якої думки щодо скасування «земельного мораторію» великі й маленькі агровиробники різних форм власності, які ще не увійшли до Всеукраїнського комітету захисту рідної землі й не підписували звернення цієї організації до керівництва держави? Ось що ми почули від аграріїв.

Юрій Сергеєв, голова фермерського господарства «Байрон Агро» (Київська обл.):

- Я ще не бачу тієї картини, яку прагнуть написати автори запровадження ринку землі й скасування мораторію на купівлю-продаж земель сільгосппризначення. Хотілося б, щоби власниками землі стали саме ті громадяни України і тільки громадяни України, які працюють і вміють працювати на ній. Де гарантія, що так і буде? Тому я проти скасування мораторію.

Віра Найдьонова, директор Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції НААН, Герой України (Херсонська обл.):

- Я вже неодноразово висловлювала свою думку щодо скасування мораторію на купівлю-продаж земель сільгосппризначення й запровадження ринку землі. Моя позиція залишається незмінною. Я – проти. І навіть коментувати не буду.

Володимир ВІЛЬОВИЧ