- Старт спільного україно-білоруського проекту
- Що зупинить сільське господарство
- Створення кооперативних елеваторів забезпечить стабільну позицію одноосібника на ринку зерна
- МінАП визначив перелік і ціни на сільгосптехніку
- Якість техніки - понад усе
Сподівання і мінливість технічного законотворення
Є надія, що із запровадженням змін до Закону України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для АПК» і виробники української сільгосптехніки, й користувачі зітхнуть із полегшенням. У перших, можливо, склади опорожніють й роботи додасться. А другі, хто вийде в поле на вітчизняних машинах, уявлятимуть себе німцями, шведами, голландцями, американцями, французами. За українські доходи.
Це - якщо в держбюджеті гроші знайдуться на 1% від ВВП на стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для АПК. Чому «якщо»? Бо той відсоток лише задекларовано, а правом прийняття рішення наділено Кабмін. Хтозна, як поведе себе національна економіка у вирі світової кризи. Може той самий комбайново-тракторний відсоток знадобиться на інші «виклики». А українські аграрії щедро фінансуватимуть економіку зарубіжних країн, що виробляють техніку справно. Сподіваємось, що від повсякчасного «удосконалення» законодавства не втратять ані вітчизняні хлібороби, ані машинобудівники, ані бюджет. І тільки результати реалізації конкретних пунктів новоприйнятого закону стануть красномовним свідченням - якою мірою він працює на розвиток власного сільгоспмашинобудування, на технічну модернізацію маленьких і великих підприємств АПК, на передові позиції України на світовому ринку.
Зокрема, Павло Гринько, заступник директора Департаменту інженерно-технічного забезпечення Мінагропроду, вважає:
- Прийняття парламентом змін до Закону України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для АПК» дає можливість вирішити проблему в комплексі. Так, рівень локалізації (відсоток складових вітчизняного виробництва) для нескладної техніки передбачається 60%, а для тракторів, комбайнів - визначатиметься урядом. Таке положення дозволить у короткий час, за рахунок дієвого державного регулювання, налагодити виробництво необхідних сучасних технічних засобів. Також, за рахунок покращення інвестиційної привабливості, вітчизняні сільгоспмашинобудівники матимуть змогу суттєво підвищити конкурентоспроможність серійних машин, використавши в конструкціях елементну базу провідних світових виробників. Відповідно на ринок надійдуть нові надійні техніка та обладнання вітчизняного виробництва, які аграрії зможуть придбавати з державною підтримкою за рахунок програм технічного переоснащення АПК. Попереду - опрацювання проектів щорічного виробництва як мінімум 1,8 тис. сучасних комбайнів і 10 тис. тракторів до 2015 року. На часі й розширення спектру та напрямків виробничої лінійки. Адже значна частина сільгосппродукції виробляється в селянських господарствах. Натомість вітчизняні машинобудівники мало що з технічних засобів, окрім лопати, можуть запропонувати таким господарям.
Що ж до застосування цього закону на практиці, то Мінагропрод вживатиме заходи для відновлення дії механізму часткової (до 70%) компенсації облікової ставки Нацбанку України за кредитами банків, що надаються підприємствам вітчизняного машинобудування для АПК на виготовлення техніки і обладнання.
Реальну вигоду машинобудівникам і аграріям можна прослідкувати вже на прикладі проекту створення спільного з фірмою Claas виробництва на ТОВ НВП «Херсонський машинобудівний завод» зернозбиральних комбайнів типу Тucano 440. Завдяки його реалізації з’явиться змога, зокрема, розвинути вітчизняне виробництво техніки 3-4 покоління. Аграрії отримають можливість щороку обновляти парк комбайнів сучасними машинами до 10%. А завдяки лише одному такому проекту передбачається створити до 1,5 тисячі нових робочих місць, збільшивши продуктивність праці в середньому в 2,5-3,5 рази.
Цікавимося у інших, яким механізмам розвитку вітчизняного машинобудування і технічної модернізації АПК віддають перевагу аграрні інженери і сільгоспвиробники.
Володимир Кульгавий, генеральний виконавчий директор Української асоціації аграрних інженерів:
- Сподіваюсь, що внесені зміни до Закону України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для АПК» розв’яжуть руки інвесторам. Звісна річ, у доброму розумінні цих слів. Варто схвалити й наміри держави сприяти створенню спільних підприємств з іноземним капіталом. Такий крок дозволить у стислі терміни «підтягнути» вітчизняну сільгосптехніку до вимог сьогодення, бо наші машини «загальмували» на межі 70-80-х років минулого століття. А передбачений законом 1% на розвиток вітчизняного машинобудування я пропоную спрямувати на механізм лізингу. Це дозволить спіймати одразу трьох зайців: аграрії матимуть змогу в доступний спосіб оновити технічний парк, вітчизняні машинобудівники отримають замовлення, витрачені кошти згодом повернуться до державного бюджету.
Анатолій Ольчедаївський, фермер (Вінниччина):
- Все позитивне, що робиться державою для технічного переоснащення сільського господарства, треба вітати. У сьогоднішній ситуації навіть незначна бюджетна підтримка для фермера має вагому роль. Хотілося, щоб держава більше уваги приділяла такому механізму як Фонд підтримки фермерських господарств. До речі, завдяки коштам з цього фонду мені вдалося кілька років тому придбати два трактори. Зручно переоснащувати технопарк і завдяки лізинговим інструментам. Так, цього року ми вже замовили через НАК «Украгролізинг» сівалку вітчизняного виробництва.
Вміють в Україні виробляти також якісну й доступну ґрунтообробну техніку для невеликих господарств. Саме нею ми й користуємося. Хочеться, щоб такої вітчизняної техніки було більше.
Олексій Пономар, голова ФГ «Зоря» (Черкащина):
- Про імпортну техніку й не мрію. Звідки ми, фермери, візьмемо ті мільйони, щоби її придбати? Нову вітчизняну теж не потягнемо, якщо держава реально не допоможе відшкодуванням її вартості, доступними кредитами, сприятливими лізинговими програмами. Тільки без гори паперів, без біганини по чиновницьким кабінетам, без зайвих візитів контролюючих органів. А поки змушені лагодити-перелагодити трактори й комбайни радянської доби. Звісна річ, втрачаємо і час, і зерно, і пальне. А що робити? Є сподівання, зокрема, на Фонд підтримки фермерських господарств. Якби ж держава про нього не забувала…
- Микола Васильченко, Герой України, генеральний директор СТОВ «Агрофірма «Маяк» (Черкащина):
- Чи використовую я вітчизняну техніку? Так от, відповім не те, що від мене хочуть почути деякі українські виробники сільгоспмашин. Ми ще з 1995 року всю радянську та українську техніку замінили на імпортну. І вважаю, що правильно зробили. Бо вітчизняні трактори й комбайни нормально не запрацюють, поки до них зварювальника та слюсаря не приставиш. А сільгоспмашини від авторитетних німецьких, американських, голландських виробників працюють на наших ланах надійно, якісно, виконуючи за один прохід багато функцій, значно економлячи пальне, з мінімумом втрат і навантажень на ґрунт. Я - прибічник спільних підприємств із зарубіжним капіталом, завдяки яким у вітчизняне машинобудування прийшли б інноваційні технології, створювалися б нові робочі місця. Але ж інвестора до нас не затягнеш! Ділові західні бізнесмени дивляться на наші закони з їхніми безперервними змінами й жахаються. Вчора одне «прописали», сьогодні перекреслили, завтра невідомо за що проголосують. Хто ж буде за цей «броунівський рух» платити?
Володимир Гулько, голова ФГ «ВВВ» (Вінниччина):
- Техніку в лізинг брати зручно. Там набагато менші відсотки, ніж за банківськими кредитами. І довгострокові терміни повернення коштів. От ми придбали два трактори. І задоволені. Хочеться, щоби держава більше приділяла уваги лізинговим механізмам технічного переоснащення, і щоби пропозиція машин була ширшою.
Геннадій Новіков, голова Аграрного союзу України:
- Гадаю, варто зосередитися на створенні спільних підприємств. Особливо у прагненнях виробляти важкі трактори й комбайни. Самотужки, власними силами Україні важко налагодити випуск достатньої кількості потужних сільгоспмашин, забезпечуючи світові стандарти якості. Тож найкращий зарубіжний досвід допоможе нашим виробникам техніки піднятися до європейських висот, запроваджуючи передові технології. Зокрема, це й обіцяють зміни до Закону України «Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для АПК». Наскільки вони справдяться? Тут, як у відомому фільмі: «Поживемо – побачимо».
Спілкуючись із нашими співрозмовниками і розмірковуючи над почутим, над нескінченними засіданнями, де відпрацьовуються зміни у законодавство, хочеться поставити крапку словами Володимира Маяковського: «О, хотя бы еще одно заседание относительно искоренения всех заседаний!»
До речі, ці рядки були написані рівно 90 літ тому, 1922-го. А ніби сьогодні…
Володимир ВІЛЬОВИЧ
