- Як побудувати ефективне виробництво і збут паливних брикетів та пелет
- Як побудувати ефективне виробництво і збут паливних брикетів та пелет. Тепло- та електрогенерація на біомасі
- Ключова подія індустрії твердого біопалива в Україні
- Якому біопаливу віддати перевагу
- Україна може збільшити експорт соняшникової олії до ЄС на 40% після підписання Угоди про Асоціацію
ЯК ЗАРОБИТИ НА ПЕЛЕТАХ?
Сьогодні в Україні спостерігається перенасичення ринку пелет із лушпиння соняшнику, і це може позитивно вплинути на розвиток внутрішнього ринку, а також появу нового виду бізнесу.
Ринок паливних брикетів і гранул у нашій країни вже давно став самостійним і експортоорієнтованим. Так, до 85% українських пелет експортується, що становить близько 2,5% європейського ринку пелет.
Оскільки Україна є світовим лідером з виробництва соняшникової олії, і щороку виробництво соняшнику в нашій країні збільшується, відповідно, зростає і кількість відходів у вигляді лушпиння соняшнику. При цьому майже всі українські олійноекстракційні заводи вже навчилися переробляти лушпиння, використовуючи вторинну сировину для вироблення переважно теплової енергії. Завдяки технології заміщення природного газу на альтернативне паливо заводи стали менш енергозатратними і покращили показники рентабельності виробництва олії та ще й мали прибуток від експорту пелет.
Торік й у першому півріччі 2015-го українські підприємства всього проекспортували 1396,3 тис. тонн пелет із лушпиння соняшнику. При цьому з 220 компаній, які займаються цією діяльністю, у 2015 році експорт не здійснювали 115.
Найбільшим імпортером пелет із лушпиння соняшнику донедавна була Польща. Однак у 2013 р. споживання твердого біопалива в цій країні скоротилося вдвічі. «Відповідно до статистики, в 2015 році Україна експортувала близько 1 млн т пелет із лушпиння соняшнику, - розповідає управляючий партнер компанії PRO ENERGY Руслан Делідон. – Тривалий час ключовим ринком для цієї сировини була Польща, де споживали 90% від вироблених в Україні пелет. Їх використовували на електростанціях сумісного спалювання - до вугілля додавали 4-10% агропелет, у тому числі значна їх кількість була із лушпиння соняшнику. Не так давно польський уряд вніс зміни до законодавства та правил державного субсидування по використанню твердого біопалива на вугільних теплоелектростанціях. Після цього додавати агропелети у вугільні ТЕЦ стало значно менш рентабельним. Нині перевага надаватиметься не сумісному спалюванню, а електростанціям, що на 100% працюють на відновлюваних джерелах енергії. Це рішення призвело до різкого скорочення експорту українських пелет із лушпиння соняшнику. До того ж, декілька років поспіль ми мали теплі зими. Саме ці фактори спричинили спад на ринку пелети».
За інформацією трейдерів, сьогодні склади українських олійноекстракційних заводів заповнені пелетою, і її реалізовують ледь не по собівартості. В деяких випадках тонна пелет реалізується по 600-700 гривень. Тож погіршення кон'юнктури зовнішніх ринків сприяє переорієнтації українських виробників на внутрішній ринок теплової енергетики.
Прибутковий бізнес
Компанія PRO ENERGY пропонує виробникам пелет скористатися ситуацією на ринку і замислитися про організацію бізнесу з можливістю спалювання виробленої продукції для електричної енергії, з подальшою її реалізацією на основі так званого «зеленого» тарифу (1 кВт дорівнює 12,39 євроцентам).
«Власники олійноекстракційних заводів можуть розглядати це як окремий бізнес – генерація електроенергії і продаж її по «зеленому» тарифу. Маючи власну сировину і втративши експортні ринки по пелеті, в цій ситуації будівництво ТЕЦ може стати найкращим варіантом, - зазначає Руслан Делідон. - Окрім того, до таких проектів можуть вдатися і девелоперські компанії. Зважаючи на низьку ціну пелет від виробника, вигідно будувати електростанцію поблизу олійноекстракційних заводів».
Зараз в Україні лише два підприємства, що при олійноекстракційних заводах мають ТЕЦ і працюють за «зеленим» тарифом, - це «Каргілл» (Донецька обл.) і ПАТ «Кіровоградолія» (Кіровоградська обл.). ТЕЦ покриває власні потреби підприємства у тепловій та електричній енергії, а надлишок виробленої електроенергії постачається у енергомережу країни. Вартість проекту ТЕЦ підприємства «Кіровоградолія» становить 240 млн гривень. При цьому спалювання 1 т лушпиння соняшнику заощаджує 500 м³ природного газу. За місяць ТЕЦ використовує в якості палива в середньому 5 тис. т біомаси.
Економічна складова
В компанії PRO ENERGY прорахували декілька проектів з будівництва міні-ТЕЦ з різними показниками енергетичної потужності, адже рентабельність електростанції зростає зі збільшенням потужності.
Перший варіант - ТЕЦ з електричною потужністю 1 МВт ел. і тепловою потужністю 5 МВт, а другий - 3 МВт ел. і 12 МВт.
Розрахунок здійснений з урахуванням двох найбільш розповсюджених технологій, використовуваних на ТЕЦ, що працюють на біопаливі: 1) паровий котел і турбіна; 2) термомасляний котел і ORC-модуль. Руслан Делідон зазначає, що можливо зменшити витрати на проект, обираючи не більш дороге іноземне, високотехнологічне обладнання, а використовувати котли українського виробництва, щоправда, це може вплинути на загальну ефективність усієї установки. Слід також зазначити, що зазвичай при використанні іноземного обладнання можна отримати експортне фінансування, що буде значно дешевшим за кредити місцевих банків.
Розмір інвестиції на ТЕЦ на 1 МВт електричної потужності «під ключ» в середньому становитиме 4 млн євро. В той час як ТЕЦ з виробництва 3 МВт ел. коштуватиме 9 млн євро. Окупність проекту в середньому - до 4 років.
«Витрати на 1 МВт встановленої електричної потужності – 3 млн євро. Якщо ми говоритимемо про ТЕЦ на 10 МВт ел., то цей показник становитиме вже 1,8 млн євро, - пояснює Руслан Делідон. – Звісно, є частина витрат, які будуть однакові незалежно від величини і потужності ТЕЦ».І безпосередньо про пелети. В середньому на річне споживання 1 МВт*ел./год електростанції потрібно 8,5 тис. тонн. Так, за рік буде вироблено понад 8,2 тис. МВт електроенергії. Тобто розрахунок доволі простий - з 1 тонни лушпиння виробляється приблизно 1 МВт енергії. Це дуже наочно показує економіку даного проекту.
Нині, через падіння цін на пелету, все частіше можна зустріти пропозицію по 600 грн/т (на 14.03.2016 - близько 20 євро/т). Побудувавши ж ТЕЦ, власник зможе перетворити 1 тонну пелет у 1 МВт електроенергії та реалізувати її за «зеленим» тарифом по 120 євро/МВт (без ПДВ). Тож екстра дохід складає 100 євро на тонні. При цьому слід відмітити, що «зелений» тариф в Україні згідно законодавства прив’язаний до євро, що дає змогу інвестору значно мінімізувати валютні ризики при інвестуванні в ТЕЦ.
«Анатомія проектів з підключенням до загальної електромережі й отриманням «зеленого» тарифу – предмет окремої розмови. Та загалом за досвідом PRO ENERGY це досить прозора та здійсненна процедура, якщо діяти вчасно і заручитися підтримкою експертів, що добре знають можливі підводні камені», - зазначає Руслан Делідон.
Людмила ЛЕБІДЬ
