Альтернатива завжди в ціні

17 March, Розділ Агрополітика, переглядів 5 040

Cаме ця фраза цілком може слугувати лейтмотивом робочої поїздки на Рівненщину заступника міністра аграрної політики України Олександра Шевченка. А коли альтернатива ще й приносить неабиякий економічний ефект... Втім, судіть самі.

Біодизель пахне... котлетами

Оператори лише встигають наповнювати преси соняшниковим насінням (котре голова фермерського господарства ім. Шевченка Віктор Атаманюк відкупив у сусідів, щоб не викинули на смітник), як отримують на виході макуху та олію. Макуха йде на виготовлення комбікормів для худоби. А ось підігріту рослинну олію спеціальна установка перетворює на гліцерин-сирець і біодизель у пропорціях 20 на 80.

Щонайменше 400 літрів екологічно чистого біопалива щодоби отримують тут, у фермерському господарстві ім. Шевченка Здолбунівського району, і цього сповна вистачає на потреби господарства. Його собівартість - 2 гривні 89 копійок, ринкова вартість - 4 гривні 59 копійок за літр. При цьому з вихлопної труби пахне... смаженими котлетами, які так полю***ють українці, а у відходи не потрапляє нічого: цикл виробництва цієї фінської установки замкнений.

Саме в Фінляндії набувала професійних навичок роботи у новій для себе справі група фахівців господарства.

Не секрет, що альтернативні види палива потребують неабияких капіталовкладень. Де їх узяти? Допомогли в обласному відділенні Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, керівник якої Олександр Трофимчук очолив групу з розробки проекту виробництва біопалива у згадуваному фермерському господарстві. Кваліфікований проект знайшов підтримку північної скандинавської екологічної фінансової корпорації "NAFKO", що створена Данією, Ісландією, Норвегією, Фінляндією та Швецією.

- Це наш перший проект, який полягає в ефективному сприянні енергетичній незалежності України, - сказала представник фонду в Україні Юлія Шевчук. - Фермерське господарство ім. Шевченка отримало на його реалізацію кредит у розмірі 273,9 тисячі євро терміном на чотири роки під 6% річних. Сьогодні воно вже успішно повертає позику. І знає: якщо на добу виро***ти 500 літрів біодизелю (а проектна потужність міні-заводу 540 літрів), проект окупить себе за тих таки 4 роки.

- За кошти проекту вдалося навчити фахівців, придбати біодизельну установку та комбайн фірми "Klaas Medion", що є справжньою знахідкою на ріпакових жнивах. І не лише на ріпакових, - додає Віктор Атаманюк.

alt У найближчих планах керівника господарства - виготовлення ще й біогазу. Вже закупили відповідне обладнання на 300 тисяч євро. Справа перспективна, адже на біогаз годяться і брикети з ріпакової соломи (причому, різної кондиції), і гній, якого ферма господарства лише за одну добу "виро***є" понад 60 тонн (мають майже півтори тисячі голів ВРХ) . Сучасні технології дозволяють добути з нього таку кількість біогазу, щоб виро***ти щодоби 250 кіловат-годин електроенергії. На потреби господарства вистачить 100, ще 150 приноситимуть додатковий зиск. Цей проект, який може стати реальністю вже у травні, зробить господарство енергетично незалежним.

- Справді, Україна має найбільший потенціал біосировини. Тому 2-3 мільйони тонн біодизелю ми щороку можемо виро***ти в своїй державі, - відзначив заступник міністра аграрної політики України Олександр Шевченко. Для цього потрібно мати 3-5 тисяч біодизельних установок. Натомість поки що Україна має їх лише близько півсотні. А ще - 8 екологічно чистих міні-заводів із виробництва біогазу. Закон "Про стимулювання виробництва біопалива", прийнятий у першому читанні, Уряд включив до пакету невідкладних антикризових законів. Гадаю, саме він послужить тим стимулом, що дозволить нарощувати обсяги виробництва екологічно чистого пального, яке, до того ж, пахне улюбленими українськими котлетами. Це той шлях, яким потрібно йти. І виграють ті, хто, як-от мислячий господар Віктор Атаманюк, пішов нею перший. Вже в 2010 році об'єднана Європа планує використовувати не менше, ніж 5,75% біологічної складової в усіх видах палива. Україна щороку споживає 12 мільйонів тонн світлих нафтопродуктів і з огляду на світові коливання цін, а також свій колосальний потенціал у вирощуванні ріпаку та інших олійних культур приречена на використання альтернативних видів пального. Переконаний: уже найближчим часом держава знайде механізм підтримки господарств, які використовують альтернативні види енергії.

Голова ж Рівненської облдержадміністрації Віктор Матчук закликав усіх присутніх голів райдержадміністрацій знаходити можливості для тиражування подібного досвіду, не чекаючи державного стимулювання. Хоча воно, безперечно, вкрай потрібне: «за нас самих нашого завтра не зробить ніхто», - підкреслив чиновник.

Сири - дубенські, стандарт - міжнародний

Олександр Шевченко ознайомився також і з виробничим процесом на ВАТ "Дубномолоко", що виготовляє продукцію під торговельною маркою "Комо".

Це найбільше підприємство молочної галузі області проектною потужністю до 500 тонн переробки молока на добу. Ключ до успіху - модернізація, на яку позаторік інвестори витратили 30 мільйонів доларів. Отож, уже в 2008-му тут виготовили 4300 тонн твердих, 2000 тонн плавлених сирів, 3000 тонн сухого молока, 2300 тонн сухої сироватки. Продукція ВАТ "Дубномолоко" сертифікована на відповідність вимогам забезпечення якості згідно з міжнародним стандартом ISO 9001, основні її обсяги експортуються в Росію.

- Це одне із семи молокопереробних підприємств України, яке експортує продукцію і нині активно освоює нові ринки Казахстану, Азербайджану, Молдови, - відзначив Олександр Шевченко. - Дубенські молочники конкурентноздатні на цих ринках і за якістю продукції, і за технологіями. Єдина проблема - нестача сировини, тобто, якісного молока. Не секрет, що пропорції його надходження на підприємство сьогодні такі: 70% - від господарств, 30 - від населення. Саме молоко з індивідуальних селянських господарств не відповідає необхідним параметрам. Цю проблему можна вирішувати через створення на селі заготівельних кооперативів, які мали б відповідне обладнання для контролю дотримання стандартів якості молока, а також для його зберігання в теплу пору року. Тоді можна сподіватися й на вищу ціну за нього від переробників.

Замість газу - торф

Ще одна альтернатива дорогому газу - порівняно дешевий місцевий торф. Дві котельні міського комунального підприємства "Дубнокомуненергія", які опалюють два житлові мікрорайони древнього міста, перейшли з газу на торф. І наекономили за один опалювальний сезон по мільйону гривень кожна.

- Цих два мільйони знову вкладемо в енергозбереження, - каже директор підприємства Іван Хаврук. - І, гадаю, знову будемо мати зиск.

Сказано ж: альтернатива завжди в ціні.

Наталія ВАСИЛЕНКО

Рівненщина