Великі врожаї зернових на Чернігівщині стимулюють розвиток тваринництва

17 березень, Розділ Агрополітика, переглядів 5 119

Врожай зернових культур, зібраний торік, став рекордним для області за весь 75-річний період її існування. Проте не приніс аграріям ані швидких доходів, ані морального задоволення.

Та, як відомо, кожен прорахунок - це теж досвід, який врешті-решт дає ефект добре засвоєних уроків. Про те, чого він навчив агровиробників області, розповідає начальник Головного управління агропромислового розвитку облдержадміністрації Анатолій Максак. alt

- Анатолію Миколайовичу, чи варто сіяти так багато зернових? І що тепер робити з отриманими двома мільйонами тонн?

- Ми дійсно виявились не готовими до такого врожаю. До кінця минулого року було реалізовано всього 23% валового збору зерна і це поставило аграріїв у дуже скрутне становище. Тому ми окреслили кілька шляхів розв'язання даної проблеми.

Перший - інтенсифікація розвитку тваринництва в регіоні. Надлишок зерна можна переробити на комбікорми, згодувати їх худобі й отримати від цього відповідну віддачу. Орієнтуючи наших виробників на це, ми нагадуємо: тваринництво - галузь, яка щодня приносить прибуток, зокрема, від продажу молока. Крім того, це зайнятість населення, а коли є робота і зарплата - то ще й відрахування до бюджету. Багато господарств, які "сидять" на зерні, вже готові до роботи. Втім, є низка чинників, від яких залежить: нарощуватимуть вони поголів'я чи ні. Наприклад, якщо не буде серйозних фінансових ін'єкцій у сільське господарство і доступ до кредитної маси залишиться обмеженим, то виробники почнуть вирізати худобу. Ось де криється небезпека...

Друге, в чому переконав великий врожай: у необхідності будівництва елеваторів із сушарками. За роки незалежності багато хлібоприймальних пунктів перепрофільовано, склади їхні використовувались для інших потреб. Проблема нестачі зерносховищ загострилась і спонукала виробників до їх будівництва. Зокрема, в області будуються елеватори на 100 тис. т зерна. А матимемо де зберігати зерно, то зможемо "викидати" його на ринок тоді, коли це потрібно і економічно вигідно.

Третій напрям - виробництво біопалива. Якби вже були розроблені нормативи і технічні умови на його використання, ми б могли частину зерна спрямовувати на виробництво енергетичних ресурсів.

А ще хотілося б, щоб головним оператором на ринку зерна, в тому числі світовому, була наша держава. Ми пам'ятаємо часи, коли виробники працювали в основному з державою прогнозовано і без великих проблем. Аграрний фонд закупив 154,2 тис. т продовольчого зерна в області на 124,5 млн. грн., план по закупівлях на Чернігівщині виконано на 140%. Також ми повністю сформували регіональний ресурс продзерна. А от по держзамовленню нам навіть не доводилося завдання.

- В області нарешті почався рух зерна...

- Так, з середини січня зросли ціни і на ринку продовольчого та фуражного зерна відбулося пожвавлення. В січні, за попередніми даними, область реалізувала майже 202 тис. т зерна, з якого на експорт і в порти відвантажено 52 тис. тонн. Фуражне зерно купують переважно країни СНД, Балтії, Північної Африки. Кукурудзою більше цікавиться Білорусь. Щоправда, виробники нам не звітують про те, куди і скільки чого продають. А з Білоруссю ми працюємо безпосередньо: представники країни приїздять до нас в управління, ми знайомимо їх з виробниками і допомагаємо в організації тендерних закупівель. Хоча нерідко аграрії працюють з білорусами напряму.

- Відомо, що частина вирощеної торік кукурудзи залишилась у полі...

- За даними статистики, незібраними залишились трохи більше 10% площ. Збирати качанисту стало економічно невигідно, та й складувати вже було нікуди. Згодом додалися проблеми з газом, які ускладнили процес сушіння зерна. Агрономи переконали: на стеблі вона не пропаде, тому господарства залишили частину врожаю в полі. Тепер ту, що молотили восени, продають на експорт, а зимову пускають на корм худобі, адже свої властивості зерно зберігає. Я впевнений: ми використаємо цю кукурудзу на розвиток тваринництва.

- На Ваш погляд, як поліпшити ситуацію з реалізацією сільгосппродукції, вирощеної в області?

- Перш за все, вважаю, потрібно приділити увагу якості продукції. Крім фуражного, нам потрібно навчитись вирощувати більше продовольчого зерна. Бо якість - це ціна. У тваринництві розвивати великотоварне виробництво, адже тільки за таких умов можна виро***ти високоякісне молоко.

Друге - нам треба навчитись продавати. Щоб вивести нашу агропродукцію на світові ринки, потрібно створити таку інфраструктуру, яка б сприяла просуванню товара від селянина чи фермера до агроторгових домів, звідти - на обласні оптові ринки, далі - на міждержавні. Нині в області формується трирівнева модель інфраструктури аграрного ринку. Перший і основний рівень - створення на місцях обслуговуючих кооперативів, комунальних підприємств, заготівельних організацій, які б скуповували в селян продукцію або, принаймні, володіли інформацією, скільки чого в селі є. Другий - це районні структури, які б координували роботу заготівельників на місцях і мали вихід на третій - обласний чи загальнодержавний рівень, де б могли продавати чи купувати оптові партії продукції.

На Чернігівщині оптовий ринок повинен бути обов'язково, адже тут сходяться кордони трьох держав - України, Росії та Білорусі, є всі умови для вигідної торгівлі. Крім того, 60% загального валу сільгосппродукції в нас виро***є приватний сектор. І створення оптового ринку в області дозволить вивести 20-30% цієї продукції з тіньового на прозорий ринок.

Доки ведуться пошуки інвестора для будівництва такого ринку (це справа не проста, а особливо в частині виділення землі), ми з міською владою Чернігова опрацьовуємо питання виділення площ під гуртову торгівлю сільгосппродукцією в обласному центрі (Привокзальний ринок). Там аграрії зможуть продавати вирощене за ринковими цінами, а не за безцінь, як буває, коли по селах їздять перекупники. Тут можна буде і пропагувати регіональний товар. Приміром, Чернігівщина - єдина область в Україні, де збереглася система насіньгоспіву галузі картоплярства. Вісімнадцять наших господарств можуть вирощувати насіння картоплі і ми хочемо, щоб про це знали.

- Які підвалини закладаються, аби весняно-польові робіти були розпочаті вчасно? Що сіятимуть аграрії цього року? Що буде з цукровим буряком і льоном?

- Структура посівів буде збережена на рівні минулого року. Посівна площа під урожай 2009 року, за попередніми даними, збільшиться на 42 тис. гектарів. Розширення відбудеться за рахунок збільшення посівів зернових і кормових культур. Триває підготовка насіння ярих зернових і зернобобових. Його у нас достатньо, вистачить і на пересівання, якщо десь буде така потреба. Поки що 98% площ озимих - в доброму і задовільному стані.

Для посівної кампанії аграрії області вже закупили третину необхідної кількості міндобрив, забезпечують себе пально-мастильними матеріалами, ремонтують техніку. На ринку Чернігівщини пального достатньо і тільки-но розпочнеться фінансування - процес активізується.

Ситуація з цукровим буряком і льоном у нас, на жаль як і по всій Україні, залишається невизначеною. Відсутність попиту та неконкурентоспроможні ціни на ці культури ро***ть їх виробництво збитковим. Існуючі ціни на цукор не покривають витрати на його виробництво. Щодо льону... Ініціатива нашої області щодо розробки й прийняття загальнодержавної програми з вирощування та переробки льону залишилась без уваги. Але ж доки не будуть модернізовані льонозаводи та організований ринок льоноволокна, питання вирощування льону не вирішуватиметься.

Ігорь КУЗЬМЕНКО

Чернігівщина