Юрій Мельник: «Єдина галузь, що приростає нині - це аграрний сектор»

06 April, Розділ Агрополітика, переглядів 5 469

За радянських часів, якщо ви пам'ятаєте, було престижно, коли розповідь про ваше підприємство чи інтерв'ю з вами з'являлось в радіо- або телеефірі, чи на шпальті газети.

Це називалось пропагандою, популяризацією. Ми вміли працювати, ділитись досвідом, показувати власний гідний приклад.

Нині світ наче перевернувся. З екранів телевізорів, з радіоприймачів, зі шпальт газет ми отримуємо стільки інформаційного бруду, що втрачаємо найголовніше - впевненість у стабільності завтрашнього дня. Вже не кажу про «користь» тих «смажених новин». Слово, як горобець, - не тільки вилетіло, а ще й забруднило. Не потонути б у тому бруді.

До АПК увага ЗМІ прикута традиційно двічі на рік: під час посівної та у жнива. Тоді щодня тільки й чути про негативи. То у рослинництві, то у тваринництві, то ще в якійсь галузі. В останній час найбільше дістається тваринництву. Мовляв, все поголів'я вирізали, молока не вистачає, у ковбасі - м'ясо закордонне. Та чи все так погано?

Спробуємо з'ясувати у найбільш обізнаної людини - міністра аграрної політики України Юрія Мельника.

- Наприкінці лютого Ви заявляли, що виробництво м'яса в Україні не скорочується. Що відбувається на м'ясному ринку?

Юрій Мельник: Потрібно показувати картину такою, як вона є. Ми маємо різні підприємства: і прекрасно працюючі, й не дуже. Давайте говорити про хороші підприємства, щоб у виробників був оптимізм, а не тільки песимістичні настрої.

Погоджуюсь, я казав наприкінці лютого: за два місяці поточного року приріст продукції аграрного сектора склав 101 відсоток. І спеціалісти знають, що в АПК у першому півріччі працює лише тваринництво. Там ми і маємо зараз приріст. Але, з іншого боку, маємо і проблеми. Проблеми м'ясного ринку - системного характеру. І не можна говорити, що вони не вирішуються. Вирішуються. На рівні Верховної Ради, коли приймаються відповідні закони, на рівні Кабінету Міністрів, коли затверджуються бюджетні програми і програми захисту вітчизняного виробника.

Істина в тому, що відносно АПК сьогодні є дві точки зору. Деяким людям не подобається, що цей «караван» іде в певному напрямку. І вони будуть казати, що він іде не в той бік, неправильно і так далі. Та «караван» іде.

Дані статистики кажуть: єдина галузь, що приростає сьогодні - це є аграрний сектор. За два місяці 2009 року до двох місяців минулого року - 101 відсоток (1% приросту на фоні 18% за весь минулий рік). Це є об'єктивна реальність. Але ще раз повторюю: є речі, які нині ще не врегульовані. Безперечно, є села, в яких за останні 17-18 років, а не тільки за останні чотири, скоротилося поголів'я великої рогатої худоби, свиней. Чому? Це питання може бути риторичним. Та є і відповідь: у державі з 2000 року - приватна власність в аграрному секторі. Становлення цієї власності змінює світогляд людей, воно не дає можливості деяким власникам майна і паїв чекати заробітку. А від ВРХ він може бути не раніше, ніж через 3-4 роки.

- То щось-таки зроблено за ці останні роки?

Юій Мельник: Безумовно. Візьмімо таку галузь, як скотарство. Так, значно скоротилося поголів'я корів. Але якщо проаналізувати, то саме у 2008 році ми на фоні скорочення поголів'я отримали найвищий показник продуктивності корів за весь період існування України, починаючи з Радянського Союзу і закінчуючи 2007 роком: це 3600 кг молока на корову. Безперечно, це не європейський показник. Але він показує, що галуззю займаються спеціалізовані підприємства. Займаються відповідально і професійно. І з точки зору бізнесу, і з точки зору соціальних проблем. Сьогодні найбільші і найефективніші комплекси з вирощування свиней на пострадянському просторі запущені саме в Україні. Про них потрібно говорити й показувати іншим. Тому що там - собівартість, яка може конкурувати в умовах СОТ з продукцією будь-якої країни. Чи то з Польщі, чи з далекої Бразилії. Такі підприємства в Україні є, вони динамічно розвиваються. Відгодовують порося не за два роки, як це відбувається у приватних господарів, а за п'ять з половиною місяців. Це як максимум. Бо мають тварин серйозної генетики, інвестиції в технології, побудовану ринкову політику.

Я вже не кажу про галузь птахівництва, яка за останні 7-8 років повністю закрила потребу наших споживачів як у харчовому яйці, так і у м'ясі птиці. Яку ще галузь можна назвати, яка б протягом року виробила 800 тис. тонн м'яса птиці (у 2000 р. - 25 тис. тонн). Пораxxxте динаміку: в 30 разів за 8 років!

Ці галузі, ці підприємства і потрібно брати для себе за основу в бізнесі.

- Держава не може не бути зацікавленою у розвитку тваринництва. Чи є реальний шанс допомогти цій галузі?

Юрій Мельник: У нас була переривчаста підтримка галузі тваринництва. Один рік давали більше коштів, інший - менше. На превеликий жаль, цію проблему ми не можемо до кінця подолати. У 2008 році майже 2 млрд. грн. державної підтримки було передбачено на галузь тваринництва. Державні програми працювали.

Нинішній рік ми починаємо зі скороченою в п'ять разів державною підтримкою. Тобто ми починаємо відкочуватися назад. Але з іншого боку, ми зробили у 2009 році те, що не вдавалося зробити протягом останнніх восьми років. Саме зараз, з прийняттям Верховною Радою закону про діяльність АПК в умовах фінансової кризи (підписаний Президентом і вступив у силу 17 березня) визначено: особливий режим справляння ПДВ в сільському господарстві з виплатою дотацій власникам тварин буде діяти у нас невизначений час. У попередні роки ми тільки те й робили, що продовжували цю дію щорічно на 1 рік. Ми визначили: фіксований сільськогосподарський податок, який є основою оподаткування на селі, з 17 березня 2009 року матиме безстрокову дію. Тож бізнес може планувати свої кроки. Це величезний позитив.

Відносно державних програм в частині дотації можу сказати: торік 2 млрд. грн. було реально спрямовано власникам тварин за продане на забій поголів'я худоби, свиней і птиці. І не можна цього не помічати. Це величезна сума грошей, тож більше 250 тисяч власників тварин (фізичні і юридичні особи) отримали цю дотацію.

Сьогодні, безперечно, коли державна підтримка обмежена з точки зору виплати дотації, ми маємо задіяти інші напрямки. Наприклад, держава започатковує на безприбутковому рівні сільськогосподарську кооперацію. Це мрія фермерів, яка не збувалася роками. alt Нині відповідний проект закону внесено до Верховної Ради. І для підтримки фермерів через спеціалізований фермерський фонд з державного бюджету буде спрямовано на першому етапі 200 млн. грн. на кредитування для розвитку тваринництва і сільськогосподарської кооперації, придбання техніки, за іншими напрямками.

Я ніколи не був людиною, схильною прикрашати дійсність. Бо ми з вами, дивлячись вперед, повинні бачити і негатив, і негаразди, і шляхи їх подолання. Але ми повинні бачити і те, що вже правильно зроблено. Згадаймо Київську область, ВАТ «Терезине». Це господарство з розвиненим свинарством і скотарством. Там розвинена соціальна сфера села, тому що люди мають роботу. І таких агропідприємств чимало в Україні. Наприклад, «Асканійське» в Херсонській області, «Агро-Союз» в Дніпропетровській та багато інших. Про них варто говорити, показувати, щоб люди розуміли: що треба робити і як, як скористатися для цього державною підтримкою. І що має зробити в сільськогосподарському виробництві сучасний аграрний бізнес.

Підготовлено прес-службою МінАП