Кому потрібна така ідентифікація тварин?

22 May, Розділ Агрополітика, переглядів 9 693

У попередньому номері було опубліковано матеріал про ідентифікацію тварин. Дозвольте висловити деякі зауваження і пропозиції до проекту Закону України „Про ідентифікацію та реєстрацію тварин" та до вже існуючого порядку ідентифікації тварин.

alt Проект Закону було оприлюднено 4 червня 2007 року на веб-сайті Міністерства аграрної політики України. Також пропонувалось до 20 червня того ж року надати пропозиції і зауваження. Відтоді спливло чимало часу, та закон і досі не прийнятий. При його розробці авторам доцільно було б залучити, перш за все, фахівців, які безпосередньо працюють з тваринами, ветеринарних лікарів і зоотехніків підприємств.

Аналізуючи проект Закону „Про ідентифікацію та реєстрацію тварин" звертаю увагу на те, що він аж ніяк не вирішує завдання, зазначені у статті 3: „Державне регулювання обліку тварин, їх ідентифікації, реєстрації, переміщення та забою..."

Навіщо держава змушує власника тварин ідентифікувати кожну окрему тварину, адже Законом України „Про племінну справу у тваринництві" вже передбачено проведення ідентифікації племінних тварин?

Стаття 7. Права і обов'язки суб'єктів племінної справи у тваринництві. Суб'єкти забов'язані: ідентифікувати тварин, що їм належать, і вести встановлений племінний облік та відповідні племінні документи, що вже і робиться всіма суб'єктами господарювання, які мають статуси племінних.

У статті 10 (вимоги до племінних (генетичніх) ресурсів) теж чітко зазначено, що племінні тварини мають бути ідентифіковані, зареєстровані у документах з племінної справи...

Згідно Закону „Про племінну справу", прийнятого ще у 1993 році, всі суб'єкти племінної справи проходять державну атестацію, отримують атестати, свідоцтва про реєстрацію у державному реєстрі і навіть ліцензію на право вести селекційну роботу та реалізувати племінне поголів'я.

Чому тоді в проекті закону не передбачений механізм забезпечення зв'язку між ідентифікацією (маркуванням) м'яса тварин та ідентифікованою твариною чи групою відповідних тварин? Якщо на вимогу СОТ держава має забезпечити контроль за якістю продуктів забою, то треба починати не з нумерації тварин, а з розробки механізмів і методів контролю за якістю м'яса та м'ясних продуктів, незалежно від того, чи мала тварина ім'я або номер.

Спочатку, або одночасно із законом, потрібно вводити і державні стандарти на м'ясні вироби, бо навіть маркування туш не вичерпує інформації про якість м'яса. До того ж уже є закони, які регулюють цю процедуру: Закон України „Про безпечність та якість харчових продуктів" та „Про ветеринарну медицину". Можливо, треба внести певні доповнення у вже прийняті закони, а не приймати новий, який в більшості своїх статей носить лише декларативний характер?

У розділі IV проекту закону (ст. 13) йдеться про державну підтримку ідентифікації і реєстрації тварин, але крім того, що у держбюджеті окремим рядком будуть передбачатися кошти для фінансування ідентифікації та реєстрації тварин, нічого не сказано про те, що ці кошти виділятимуться державою і для компенсації витрат власниками тварин. Чи цей захід буде „безкоштовний"? Якщо це не так, то треба чітко визначити: що сплачують власники тварин, а що держава бере на свій рахунок.

У розділі V „Відповідальність за порушення законодавства України у сфері ідентифікації та реєстрації тварин" автори проекту вважають, що порушеннями законодавства в сфері ідентифікації та реєстрації тварин є: „розголошення відомостей, що становлять конфіденційну або іншу інформацію, яка охороняється законом ". Про що йде мова? Про індивідуальні номери тварин чи про витрати на проведення цього заходу? А, може, про здоров'я тварин, то навіщо тоді турбуватися про споживачів продукції тваринного походження, якщо вони споживають її, не зважаючи на те, чи є у худоби номер і реєстраційне свідоцтво.

Розділ VI стосується міжнародного співробітництва у сфері ідентифікації та реєстрації тварин. У ст. 16 і 17 йдеться про укладання міжнародних договорів з питань ідентифікації тварин. Невже для нумерації тварин в межах України є потреба залучати інші держави?

У прикінцевих положеннях (Розділ VII) передбачалося ввести у дію цей закон з 1 січня 2008 року, крім ст. 7, яка повинна була набрати чинності з 1 січня 2009 року, та привести його у відповідність до законів України. Що ж, деякі спроби привести у відповідність зроблено. Так, у Законі України „Про ветеринарну медицину" введена нова стаття - 15 - про державний контроль та нагляд за переміщенням тварин. В ній, у пункті 6, чітко записано: „Переміщення неідентифікованих тварин без відповідних ідентифікаційних, ветеринарних та інших супровідних документів забороняється." Невже законодавець, вносячи цей розділ у діючий закон, не розумів, що індивідуальний номер тварини не є показником її здоров'я, а документом, який засвідчує здоров'я тварини, є ветеринарне свідоцтво? Саме в цьому документі на підставі огляду тварин і лабораторних досліджень державний ветеринарний лікар засвідчує безпечність тварин чи продуктів їх забою. В цьому документі зазначається також alt інформація про власника тварин чи продуктів, їх призначення та місце приміщення. Крім того, завоз тварин з інших областей обов'язково погоджується з відповідними державними управліннями ветмедицини. Невже цього контролю недостатньо для отримання вичерпної інформації про переміщення тварин? Утім, у ст.1 „Визначення термінів" визначено: переміщення - процесс, результатом якого є зміна господарства, в якому перебуває тварина, або зміна власника тварини. Виходячи з цього визначення, переміщення тварин у межах одного господарства, але з різних ферм, які розташовані у різних районах і навіть областях, не є переміщенням? Або зміна власності тварин разом зі всією територією ферми це вже є переміщення? В Україні є господарства, які мають власні або арендовані потужності у різних районах і областях, виникають потреби в межах господарства з ферми на ферму перевозити кнурів, ремонтний та відгодівельний молодняк. Але якщо виходити з запропонованого проекту Закону „Про ідентифікацію", це не слід вважати переміщенням, тоді не потрібно погоджувати з держслужбою ветмедицини, що протирічить ветеринарним вимогам до переміщення?

Хочу звернути увагу законодавця і на нечітке визначення термінів (стаття 1): „ідентифікаційний номер - індивідуальний груповий номер, що присвоюється тварині, групі тварин, не змінюється протягом життя та є унікальним у межах одного виду тварин». Якщо індивідуальний номер присвоюється групі тварин і не змінюється протягом її життя, то виходить, що життя окремої тварини не має іншого терміну, вся група повинна бути забита, чи загинути разом? Або передбачається проведення ідентифікації перед переміщенням тварин, що протирічить європейській практиці та призводить до додаткових витрат часу, зусиль, матеріалів, а, головне, завдає стресу тваринам, що може вплинути на якість м'яса.

Чи можна вважати унікальним номер тварини, який є груповим? Тобто кожна тварина однієї групи має однаковий номер і надалі якщо господарство чи власник реалізує товарних свиней різними партіями, різним споживачам, то це все одна група? Навіть реалізація тварин через певний термін, тобто різного віку тварини, не є одніїю групою.

У визначенні терміну „ідентифікація" не йдеться про групу тварин, а чітко записано: „ідентифікація - це процес ототожнення тварини шляхом присвоєння їй унікального номера із використанням візуальних, електронних та змішаних засобів ідентифікації в залежності від виду тварин». Цей термін слід дещо уточнити. На наш погляд, ідентифікація - це процес із ототожнення тварин по відношенню одна до одної та до власника тварин шляхом присвоєння ідентифікаційного номера із використанням візуальних, електронних та змішаних засобів ідентифікації в залежності від виду тварин. В такому разі ідентифікаційний номер - це код господарства чи власника, який є унікальним в межах держави, та індивідуальний номер племінної тварини в межах конкретного стада. Для контролю за санітарним станом і походженням продуктів тваринного походження достатньо знати власника тварин. Це досягається дуже просто: всім тваринам власник повинен нанести код свого реєстраційного свідоцтва, а унікальність номерів у межах одного виду і навіть породи немає жодного відношення до санітарного чи ветеринарного благополуччя, а тим більше - для визначення походження м'яса у ковбасі чи у фарші.

alt Щодо пояснювальної записки Міністерства аграрної політики до проекту Закону України „Про ідентифікацію тварин". Обґрунтовуючи необхідність прийняття цього закону, треба спочатку дати чітку картину стану ідентифікації тварин та існуючим формам обліку й контролю за переміщенням тварин, за якістю продуктів тваринного походження. Показати, у чому здійснювані заходи протирічать вимогам Європейського Союзу, дати чітку схему проведення ідентифікації у країнах Європи, хоча б у наших сусідів. Показати, які положення законів „Про ветеринарну медицину", „Про племінну справу у тваринництві" та „Про безпечність та якість харчових продуктів" доповнять та посилять новий закон. Можливо, треба удосконалити і внести зміни до існуючих законів, які теж мають пряме відношення до контролю за походженням тварин і продуктів тваринного походження?

За останні роки на територію України завозилося багато продуктів тваринного походження, особливо м'яса та субпродуктів, і державний контроль у цьому питанні був не на належному рівні. Яким чином запропонований закон дозволить державним органам посилити контроль за ввезенням в Україну тварин та м'ясопродуктів? Мета задекларована, але в жодній статті закону не був запропонований механізм контролю за імпортними тваринами чи м'ясопродуктами та недопущенням завозу, відповідальності за завоз неякісної м'ясної сировини.

На наш погляд, для споживчого ринку більша небезпека є від ділків, які завозять в Україну продукцію сумнівної якості. Про це висловлюються і урядовці, й інші фахівці, та чіткого контролю так і не налагоджено. І навіть запропонований закон обходить питання контролю завозу в країну продукції тваринного походження. А в положенні про ідентифікацію, розробленому ДП „Агенство з ідентифікації та реєстрації тварин" і затвердженому наказом Мінагрополітики України від 31.12.2004 р. №497 (у редакції наказу міністерства від 28.04.2007 р. №296), пунктом 3.15 для імпортних тварин узагалі знімається вимога про їх ідентифікацію: „якщо господарством призначення тварин, що імпортується, є бойня чи м'ясокомбінат, та тварина буде забита протягом 30 днів з моменту її імпорту, ідентифікація тварини не проводиться". То виникає запитання: як у цьому разі держава забезпечить контроль за якістю м'ясопродуктів від завезених тварин? Виходить, ідентифікація не має прямого відношення до контролю за якістю продукції, яку вже здійснюють державні лабораторії ветмедицини на всіх переробних підприємствах. Оцінку якості туш м'яса та інших м'ясопродуктів фахівці здійснюють не за індивідуальними номерами, а на підставі лабораторних досліджень та огляду цих продуктів по кожній окремій туші чи партії продукції.

Оскільки цілями державного регулювання є: забезпечення надійного контролю за ветеринарно-санітарним станом виробництва, якістю і походженням продукції тваринництва; оптимізація запровадження планів ветмедицини щодо попередження (профілактики) лікування та ліквідації інфекційних, інвазійних незаразних хвороб; охорона території України від занесення і розповсюдження епізоотичних захворювань, що підлягає під дію закону України „Про ветеринарну медицину", то треба чітко розмежувати та визначити: що додаткового в контролі за якістю продукції тваринного походження дасть новий Закон „Про ідентифікацію та реєстрацію тварин"?

Посилання на те, що відповідно до ст. 6 Закону України „Про племінну справу у тваринництві" ідентифікація і реєстрація тварин є завданням племінної справи у тваринництві, а поза системою ідентифікації і реєстрації залишаються товарні тварини, які вирощуються для отримання від них тваринницької продукції, підтверджує: ідентифікація тварин в Україні є, вона вже регулюється Законом України „Про племінну справу ...".

alt Та оскільки племінні тварини після втрати племінної цінності стають товарними і призначаються до забою на м'ясо, доцільно лише внести доповнення в існуючий закон про обов'язковість включення ідентифікації всіх тварин, незалежно від їх племінної цінності, шляхом присвоєння кожній тварині з певного періоду (віку) її житя коду власника тварин. Слід також чітко обґрунтувати вік тварин для ідентифікації. Так, поросята 1-го місяця і навіть 2-х місяців гинуть в межах 10-12% з різних технологічних причин та незаразних захворювань, їх у їжу люди не використовують. Таких поросят недоцільно ідентифікувати, хоча би з огляду на те, що в країні дозволена утилізація трупів тварин (захоронення у скотомогильних ямах). Чи якщо у поросят немає реєстрації у держреєстрі, їх не можна утилізувати? У такому разі доведеться зберігати трупи певний час, поки не відбудеться їх реєстрація у державному реєстрі. Чи такі заходи є доцільними у сенсі здійснення контролю за охороною території України від розповсюдження захворювань?

Слід також чітко обрахувати, які саме витрати понесе держава, а які - власники тварин при впровадженні цього закону. Додаткове навантаження на бюджет і безпосередньо на власників тварин повинно бути економічно обґрунтованим. Якщо справді у бюджеті-2009 передбачено понад 200 млн. грн. на проведення ідентифікації тварин, не зважаючи на світову фінансову кризу, то який ефект передбачається отримати від таких інвестицій?

Власники худоби теж додатково втратять значно більше, бо оплата праці робітників, які виконуватимуть ці додаткові функції, теж не обрахована. Дуже слушні зауваження до проекту закону зроблені Інститутом проблем законодавства ім. Ярослава Мудрого і розміщені на його сайті, де чітко доведено: порушено порядок розгляду законопроекту та має місце порушення вимог частини 2, ст. 27 Бюджетного кодексу України.

Отже, з огляду на недостатню обґрунтованість, необхідність прийняття законопроекту, значні витрати коштів держбюджету та безпосередньо виробниками тваринницької продукції-власниками тварин та враховуючи те, що ідентифікація тварин вже регулюється Законом України „Про племінну справу у тваринництві", пропонуємо створити спеціальну комісію з включенням до її складу представників виробництва і провести детальний аналіз й доопрацювання проекту закону.

Віктор ЛЕСНОЙ,

директор ТОВ «Фрідом Фарм Бекон»

Контактна інформація:

тел.: 8-0552-32-53-16,

8-0552-32-53-02;

моб.: 8-050-643-79-39