Олійні можливості

16 December, Розділ Агрополітика, переглядів 5 151

Олійножировий комплекс - чи не єдиний сектор аграрного виробництва України, в якому завдяки економічному врегулюванню ринку встановлено баланс економічних інтересів держави, сільськогосподарської та переробної сфер виробництва та внутрішнього використання.

Нині олійножирова галузь України одна з небагатьох, яка стрімко розвивається, і є бюджетоформуючою галуззю АПК з потужним експортним потенціалом. Про стан і перспективи цього напрямку діяльності розповідає голова Асоціації «Укроліяпром» Степан Капшук.

- Не секрет, що саме ця галузь дозволяє нашій країні утримуватись у трійці світових лідерів. Чому?

- Не потрібно лукавити: це стало можливим завдяки ефективній політиці держави, спрямованій на максимальну переробку насіння соняшника саме в Україні. Як результат, олійножирова галузь щороку демонструє ріст виробництва та експорту.

Як ви знаєте, 10 років тому ми ввели експортне мито на насіння соняшнику. Відтоді виробництво соняшнику в країні зросло з 2,3 млн. т до 6,5 мільйонів, а виробництво соняшникової олії збільшилось з 510 тис. т до 2,5 млн. тонн. Україна стала інвестиційно привабливою, бо виробничі потужності вітчизняних олійновиробничих підприємств збільшились (з 2,4 млн. до 8, 25 млн. т).

- А який із сезонів став найкращим?

- Минулорічний, бо характеризується рекордним виробництвом рослинної олії. Вперше в Україні вироблено понад 2,6 млн. т рослинної олії, в т.ч. соняшникової – 2,5 млн. тонн. А експортовано 2,1 мільйонів. Це вдалося зробити завдяки сучасній технічній базі та новітнім технологіям.

До речі, минулого сезону наша країна також зайняла лідируючі позиції на світових ринках, тож маємо сприятливі умови для подальшого розвитку галузі.

- А отже, і потрібні інвестиції, бо бізнес не вкладатиме кошти у неприбуткові проекти...

- Так, сьогодні підприємці розуміють, що виробництво потрібно розвивати. Тому навіть у нинішніх складних економічних умовах модернізують існуючі заводи і будують нові, що сприяє зростанню виробництва рослинних олій. Також варто відмітити, що завдяки максимальному завантаженню вітчизняних переробних підприємств в галузі збережено 50 тисяч робочих місць, а відрахування в бюджети всіх рівнів склали 5 млрд. гривень.

Не можна забувати і про те, що олійножирова продукція є соціально вагомою. Сьогодні всім верствам населення alt доступнасоняшникова олія і її споживання в Україні зросло втричі – з 6 до 18 кг на одну людину в рік.

- Але не ці показники є предметом гордості галузі...

- Вірно. Нині лише 20% виготовленої соняшникової олії споживається всередині країні. Галузь є експортно-орієнтованою, бо саме соняшникова олія – єдиний ліквідний продукт, який Україна експортує в 56 країн світу. Обсяги експорту в 2008/09 МР зросли на 2 млн. тонн. Тож кожна друга тонна соняшникової олії, яка реалізується на світовому ринку, - українського виробництва.

- Щоби мати такі показники, потрібно чимало збирати насіння. А тут виникає колізія, пов’язана зі структурою посівних площ, виснаженням ґрунтів...

- Погоджуюсь: ріст виробництва рослинних олій напряму залежать від наявності необхідної сировинної бази. В Україні одночасно думають над площами олійних культур і працюють над ефективністю віддачі кожного гектара посівів. Під урожай цього року було засіяно 4,16 млн. га соняшнику, 1,4 млн. га ріпаку, 600 тис. га сої, тобто сумарно - понад 6 млн. гектарів. Валовий збір насіння олійних культур склав більше 9 млн. т, з них 6,3 млн. т - насіння соняшнику, 1,9 млн. - насіння ріпаку та 950 тис. т - соєві боби.

Варто нагадати, що донедавна соняшник був основною олійною культурою в Україні. Та за останні 5 років зросло виробництво таких культур як ріпак і соя. Так, валовий збір насіння ріпаку збільшився з 57 тис. т до 2,9 мільйонів, сої - з 232 тис. т до 1 млн. тонн.

- А нам просто не можна стояти осторонь світових тенденцій...
- Безперечно. Саме ці тенденції сприяли суттєвому росту виробництва насіння ріпаку і збільшенню попиту на рослинніолії, бо вони активно використовуються при виробництві біодизелю. Незважаючи на те, що вітчизняні виробничі потужності дозволяють переробити весь обсяг виробленого ріпаку, в даний час переробляється, в основному, соняшник. Так, у поточному сезоні близько 92% ріпаку (1,75 млн. т) буде вивезено як сировину для виробництва біодизельного палива в країнах ЄС. І лише незначна частина олії буде перероблена всередині країни.

На жаль, про виробництво альтернативних видів палива в Україні поки що можна лише мріяти. Хоча для цього розроблено відповідну законодавчу базу, питання виробництва біодизелю так і не вирішено. Без підтримки держави, без дотацій, без обов'язкового використання біопалива в паливних сумішах, без створення відповідної інфраструктури цю проблему не зрушити з місця. Крім того, співвідношення цін на сировину і допоміжні матеріали та цін на нафтопродукти робить виробництво біодизелю в Україні нерентабельним.

- Чи є галузь привабливою для впровадження енергозберігаючих технологій?
- Давайте міркувати разом. Завдяки переобладнанню котлів для спалювання лушпиння соняшнику в Україні щорічно економиться близько 200 млн. куб. м газу (на загальну суму $70 млн.). Наступний етап енергозбереження –впровадження когенераційних технологій з установкою турбін для отримання електроенергії. Отже, це надзвичайно вигідно.

Втім, спочатку потрібно визначитися. Україна - аграрна держава, яка володіє величезним сільськогосподарським потенціалом. Тож головне питання полягає в тому, як цим потенціалом найбільш економічно вигідно розпорядиться і в якій якості керівництво країни бачить нашу державу на світовому ринку: в ролі постачальника сировини для його переробки на закордонних заводах або ж у ролі лідируючого світового постачальника продуктів переробки зернових і олійних.

А приклад олійножирової промисловості України переконливо свідчить: ми можемо і повинні бути не тільки експортером сировини, а й лідером з продажу харчової продукції.

Світлана СЛОБОДА

(за даними ІА АПК-інформ)