Техзабезпечення. У пошуках спільної мови

21 December, Розділ Агрополітика, переглядів 5 659

Це була вельми цікава динамічна й емоційна дискусія. Чиї трактори, комбайни та інша різноманітна техніка мають працювати на українських ланах?

А сперечалися між собою виробники вітчизняної й зарубіжної сільгосптехніки, науковці, інженери, виробники агропродукції. І відбувалось все під час наради-семінару, що днями проведена в УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого.

Заступник міністра аграрної політики України Олександр Шевченко неодноразово висловлював свою позицію, що «і той, хто працює на землі, і той, хто виготовляє технічні засоби для підвищення продуктивності й полегшення праці на цій же землі – патріоти. Але патріотизм полягає не в бідканнях і поневіряннях аграріїв, які змушені інколи працювати на несправній і недосконалій техніці, втрачаючи таким чином левову частку власної продукції й прибутку».

Були часи, коли держава просто під примусом реалізовувала технічні засоби, що їх виробляли заводи вітчизняного машинобудування. Про вибір того, що більше економить пального, має більше операцій і якісніше їх виконує, не потребує постійного ремонту – годі було тоді селянину й мріяти. Бери, що дають, бо взагалі оброблятимеш землю лопатою та сапою.

Під такою «політикою партії» чимало підприємств вітчизняного машинобудування для АПК спочивали на лаврах, женучи геть конструкторські думки. Навіщо зазирати за залізну завісу, аби хоча би підгледіти досвід «загниваючих капіталістів» - у нас і так «все найкраще».

Коли ж настала ринкова пора, й селянину дозволили вибирати – виявилося, що не такий він вже й багатий, вітчизняний вибір. До того ж, виробників української техніки спіткала лиха доба. Унаслідок розриву зв’язків із традиційними партнерами – постачальниками комплектуючих, які водночас опинилися «за кордоном», - не стало доступу до багатьох деталей для українських сільгоспмашин. Ось за таким збігом обставин і залишалися «спочивати» на складах вітчизняні механічні знаряддя праці для села.

alt А орати, сіяти, жнивувати треба. Довелося українському селянинові розкошелюватися, інколи втридорога, на «забугорні» трактори й комбайни. Відтак зупинялися українські заводи. Залишалися без роботи машинобудівники. І тільки вітер гудів у розбитих шибках спустошених цехів. Не в кращій ситуації опинилися й селяни. Ресурс колишньої радянської техніки не вічний, запчастин бракує. Розрекламована іноземна техніка через неплатоспроможність багатьох аграріїв і недоступні кредити була у досягненні лише ока. Завмерло чимало сільських технічних майданчиків. А лани, що не дочекалися свого трактора, полонив бур’ян.

Тоді й держава замислилася про створення механізмів єднання і порятунку вітчизняних виробників техніки та аграріїв. Почали запроваджувати надання української сільгосптехніки в лізинг і заохочувати аграріїв цільовими кредитними пільгами. Та законів ринкової конкуренції ніхто не відміняв. На жаль, не всі наші машинобудівні підприємства нова політика державної підтримки спонукала дивитися вперед і випускати затребувану конкурентоспроможну продукцію. І по сьогодні понад дві третини сільгосптехніки українські аграрії закуповують за імпортними схемами. Звісна річ, вітчизняні заводи, які ніби могли б і не гіршу техніку виготовляти, залишаються обділеними. Машинобудівники бідкаються у пошуках роботи, податки ж надходять до зарубіжної казни.

Розібратися у процесах, що відбуваються на вітчизняному ринку сільгосптехніки, докласти зусиль задля найкращого забезпечення сучасними машинами й запровадження новітніх технологій в агровиробництві й було організовано таку

alt потрібну нараду-семінар на базі Українського науково-дослідного інституту прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва ім. Л. Погорілого.

Перед тим, як зайняти місця в залі пленарних засідань і розпочати слухання та подискутувати, учасникам наради порадили оглянути експозицію високотехнологічної ресурсозберігаючої техніки та обладнання для запровадження сучасних агротехнологій. Всі бажаючі відвідали майданчик, де техніка й обладнання піддаються випробуванням і експертизі: там детально посвятили в усі тонкощі процесу тестування техніки.

Пленарну частину наради-семінару відкрив Олександр Шевченко.

- 80% сільських господарств України довели, що вміють господарювати ефективно, - підкреслив заступник міністра, додавши: - попри всі кризові явища вони завершують цей рік з прибутками. Чимала заслуга в цьому і вмілої ринково-регуляторної політики держави. Зокрема, використовуючи механізми Аграрного фонду, вдалося утримувати вигідні для сільгоспвиробників закупівельні ціни. По такий досвід до нашої держави нещодавно приїжджала й делегація фермерів з Росії. Навіть якщо не вдалося досягти минулорічних результатів жнив, Україна не втратила лідируючих позицій серед експортерів зерна і посідає третє місце в світі за цією позицією. До речі, в Росії зібрали вдвічі більше зерна, але випередити нас на зовнішньому ринку не змогли. Що ж до експорту соняшникової олії - ми взагалі стали чемпіонами.

Говорячи про причини того, чому українські аграрії набагато більше закуповують іноземної техніки ніж вітчизняної, Олександр Олександрович наголосив, що причина цьому - обмежена функціональність української техніки й низький рівень її сервісного обслуговування.

alt Детальніше про стан інженерно-технічного забезпечення АПК на сучасному етапі розповів директор Департаменту інженерно-технічного забезпечення МінАП Микола Даценко. До речі, тези, які доповідач використав під час свого виступу, були оприлюднені в його статті «Політика технічного забезпечення» в №42 нашої газети.

Цікаву й змістовну доповідь про впровадження сучасних агротехнологій виробництва сільгосппродукції на основі машин нового покоління зробив директор УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого Володимир Кравчук. Внесок авторитетної наукової установи, якою керує Володимир Іванович, потребує окремої розповіді. І ми ще обов’язково завітаємо до УкрНПІПВТ ім. Л. Погорілого, щоби ближче познайомити вас із підрозділами цього інституту.

В обговоренні доповідей взяли участь виробники та постачальники вітчизняної та зарубіжної техніки.

Володимир ШАПОВАЛОВ