- №4 (259)
- №2 (257)
- №42 (254)
- №35 (247
- Молока стало меньше
АПК – під протекціонізм держави і громадський контроль
Вже не раз ми з вами мали нагоду переконатись, що в умовах капіталізації суспільних відносин авторитарне управління економікою призводить до значних зловживань і часто навіть до елементів корупції.
Світовий досвід показує: цю суспільну “хворобу” доцільно лікувати шляхом залучення самих аграріїв через громадські організацій до формування засад державної аграрної політики, механізмів її реалізації і відповідного контролю за цим.
Необхідно визнати, що останні роки робота з цих питань велась, та цього, як не раз ми переконувались, недостатньо. І як результат: знизилась суспільна оцінка вагомості ролі АПК у розвитку вітчизняної економіки, послідовності і напрямів розвитку агросектора, що в свою чергу призвело до зменшення представництва аграріїв в органах влади. А зусилля наших колег, які мають відповідні повноваження, не завжди є об’єднаними і спрямованими на вирішення нагальних питань розвитку АПК.
Принагідно зазначу: аграрний сектор економіки, який дає більше 16% ВВП, потребує наполегливого, послідовного і потужного захисту його інтересів як на законодавчому рівні, так і на рівні органів виконавчої влади.
Ефективна роботи АПВ є не його самоціллю, а запорукою успіху нашої держави та шляхом до добробуту всього українського народу. Бо загальновідомо, що 1 грн вартості продукції, виробленої у агровиробництві, забезпечує необхідні умови для виробництва продукції і надання послуг у суміжних галузях економіки на більш ніж 10 гривень.
Отже, суспільна активізація аграріїв, їх партії та громадських організацій, спрямована на зростання впливу самих аграріїв на формування і реалізацію державної аграрної політики, є одним із першочергових завдань аграрної еліти. І ця обставина надає особливої вагомості нашому Аграрному форуму.
В розвитку будь-якої галузі, в тому числі й АПК, вагоме значення належить стану її наукового забезпечення.
Згідно з чинним законодавством (частина дев’ята ст. 15 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність») на Національну академію аграрних наук України покладено координацію, організацію і проведення досліджень, спрямованих на розвиток галузей АПК.
Вітчизняною аграрною наукою, у свій час, були обґрунтовані обов’язкові складові аграрної реформи, суть яких узагальнююче можна сформулювати у вигляді таких чотирьох блоків:
1. Визначення власника землі, майна, праці, формування організаційно-правових структур ринкового типу та створення інфраструктури
ринку.
2. Формування ефективно діючого цінового механізму, створення сприятливої фінансової та кредитної системи, забезпечення стимулюючої податкової політики, побудова адекватної ринковій економіці системи управління.
3. Вирішення соціальних проблем на селі, інтенсифікація виробництва, впровадження ресурсо-, енергооощадних технологій та вирішення проблеми матеріально-технічного забезпечення.
4. Законодавче забезпечення здійснення аграрної реформи.
Враховуючи зміст і характер зрушень, які відбулися на селі за останнє десятиліття, ми можемо відмітити, що здійснено лише загальні організаційні перетворення, а основні зміни, які мали забезпечити ефективність аграрних реформ, досі не реалізовані. В першу чергу це стосується забезпечення ефективності економічних механізмів розвитку аграрної економіки та вирішення соціальних проблем села.
Досвід розвинутих країн підтверджує: без державної участі та відповідної підтримки, сам механізм ринкового регулювання нездатний забезпечити стійке розширене відтворення в галузі сільгоспвиробництва. Внаслідок цього в Україні, як і в інших країнах світу, розміри державної підтримки аграрного сектора економіки щорічно зростають (з 900 млн. грн. у 2000 р. до 11,2 млрд. грн. у 2008 р.).
Однак такі значні кількісні зміни не призвели в Україні до адекватних економічних результатів у діяльності АПК. Тому рекомендації вчених із реформування АПК не втратили своєї цінності. Без їх реалізації нам не обійтись.
Традиційно основною задачею для АПК було, є і буде зростаюче за обсягами виробництво конкурентоспроможної продукції.
На жаль, ознаки екстенсивного ведення господарювання залишаються характерними для нашого агровиробництва на сучасному етапі як у рослинництві, так і у тваринництві. Наприклад, у значній кількості господарств внаслідок високої розораності угідь та дії ерозії мають місце щорічні втрати від 300 до 600 млн. т ґрунту, у т.ч. 10-15 млн. т гумусу. Еколого-економічні збитки перевищують 50 млрд. грн. щороку.
У зв’язку з цим першочерговою задачею аграрної науки ми вважаємо розроблення науково обґрунтованих шляхів подолання цих тенденцій.
Думаю, що немає необхідності зараз називати результати наукових досліджень, які слугували науковою основою для отримання відомих вам сортів і гібридів сільгоспкультур, порід і кросів сільськогосподарських тварин, нових технологій і технічних засобів для виробництва продукції, її зберігання та переробки.
Учені академії щорічно передають сільгоспвиробникам більше 700 завершених наукових розробок. За останні роки розроблено і запропоновано для освоєння аграрним виробництвом моделі зональних природоохоронних, енергоощадних систем землеробства та ведення агропромислового виробництва в різних ґрунтово-кліматичних умовах країни, здатних забезпечити високі врожаї сільгоспкультур.
В арсеналі вчених є сорти і гібриди, які забезпечують урожайність зернових на рівні 8-10 т/га, кукурудзи – 10 і більше, цукрових буряків – 60-70, соняшнику – 3,5-4,5, картоплі – 45-50 т/га. На сьогодні в Державному реєстрі сортів рослин України нараховується більше 3 тис. сортів і гібридів української селекції, з них майже 2,5 тис. сортів створено в установах академії.
В галузі рослинництва наука досягла вагомих успіхів, що підтверджується інтересом до наших здобутків закордонних вчених і виробників. Але у зв’язку з низьким рівнем матеріально-технічного забезпечення агровиробництва, а відповідно порушенням технологій вирощування сільгоспкультур, на практиці генетичний потенціал наших високоврожайних сортів і гібридів реалізується лише на 30-34%, тобто здобутки селекціонерів використовуються лише на 50%. Це викликає суттєву тривогу.
На сучасному етапі ми з упевненістю можемо говорити, що маємо необхідні сорти зернових культур для стабільного виходу України в світові лідери виробництва зерна. Розроблені сучасні технології їх вирощування для забезпечення високого ґатунку збіжжя. Базуючись на цьому, вчені академії розробили нову, амбітну програму розвитку зернового виробництва в нашій державі. Згідно з цією програмою, через 5-6 років ми зможемо, при відповідному матеріально-технічному забезпеченні, виробляти до 80 млн. т зерна на рік, ставши одним із найбільших виробників і експортерів зерна у світі. Нині програма чекає на затвердження відповідними владними структурами.
Незважаючи на досягнення вітчизняних селекціонерів, з кожним роком в країні зростають площі посіву іноземних сортів і гібридів. Проте ці сорти мають недоліки у порівнянні з вітчизняними, бо недостатньо адаптовані до наших ґрунтово-кліматичних умов. Про хибність такої політики свідчить хоча б те, яких величезних втрат зазнають вітчизняні аграрії при стихійному використанні сортів і гібридів різних культур іноземного походження, особливо при виникненні природних аномалій. Водночас ефективно працюючі господарства, які вкладають кошти у відтворення родючості ґрунтів і дотримуються наукових рекомендацій, запропонованих українськими вченими, досягають не нижчих результатів, ніж їх отримують зарубіжні фермери.
Акцентуючи увагу на інноваційній спрямованості діяльності академії, ми не перекладаємо відповідальності виключно на державу, а проводимо в цьому напрямі активну роботу. Зокрема, як один із пріоритетів нами визначена сфера насінництва. Дослідні господарства академії щорічно виробляють близько 80 тис. т елітного насіння сільськогосподарських культур, 1,5 тис. т насіння батьківських форм гібридів кукурудзи, соняшнику, цукрового буряку й інших культур.
Академією на базі її мережі започатковано потужний інвестиційно-інноваційний проект виробництва зерна та насіння із залученням вітчизняних інвестицій. Реалізація проекту забезпечить щорічне виробництво більше 200 тис. т насіння основних сільськогосподарських культур.
Та щоб реалізувати таку кількість посівного матеріалу, особливо в конкурентних умовах, на заваді стає відсутність сучасних насіннєвих заводів, які би забезпечували підготовку насіння високих кондицій, що відповідали б міжнародним нормам. Виходячи з цього, академія розробила проект закону про технопарк під умовною назвою «Насіння України», яким передбачено будівництво у найбільш сприятливих агроекологічних зонах України 20 сучасних насіннєвих заводів, здатних доводити насіння сільськогосподарських культур до світових стандартів.
Вчені активно ведуть роботи з наукового забезпечення розвитку галузі тваринництва, зокрема, протягом останніх років виведено 4 породи, 7 внутрішньопородних і заводських типів сільгосптварин і 2 кроси птиці, які характеризуються високими показниками продуктивності. Так, створено південну м'ясну породу та знам'янський тип поліської м'ясної породи великої рогатої худоби; жива маса цих тварин досягає 600 кг і більше, добові прирости молодняку на відгодівлі – в межах 1100-1350 г, забійний вихід – понад 60%.
Однак галузь тваринництва, з відомих вам причин, - у занепаді. Корінним чином переламати цю негативну тенденцію можна, об’єднавши зусилля виробників, держави, бізнесу і науки з метою організації виробництва конкурентоспроможної продукції тваринництва і переводу його на промислову основу. Тому академією спільно з Мінагрополітики України розроблено проект Державної цільової програми розвитку тваринництва на період до 2015 року, який схвалений Урядом.
Для скорочення часу трансферу інновацій в АПК у мережі академії функціонують Центри наукового забезпечення агропромвиробництва АР Крим та областей України. Вони включають 215 науково-технологічних демонстраційних полігонів, де презентуються кращі сорти і гібриди понад 300 сільгоспкультур і понад 110 технологій їх вирощування. На 69 показових фермах демонструються нові породи, типи сільськогосподарських тварин і технологій їх утримання та годівлі. Щорічно системою навчання центрів охоплюються понад 60 тис. фахівців агропромислової сфери.
Окрім названого, вчені академії зараз активно працюють над такими проблемами:
- вплив можливих наслідків змін клімату на розвиток АПК;
- наслідки процесів спустелювання, деградації земель сільгосппризначення;
- раціональне використання водних ресурсів;
- органічне виробництво на засадах гармонійного поєднання розвитку галузей рослинництва і тваринництва;
- вплив генетично модифікованих організмів на безпеку розвитку сільгоспкультур, бур’янів та комах; а також вплив вироблених з використанням ГМО кормів на здоров’я тварин;
- виробництво і ефективне використання біоенергетичних поновлювальних ресурсів;
- політика ціноутворення та державна підтримка АПК;
- система кредитування аграрного сектора економіки тощо.
Хочу висловити впевненість у тому, що АПК при створенні необхідних умов для його розвитку спроможний стати одним із потужних локомотивів, який зможе вивести вітчизняну економіку з глибокої депресії на шлях стабільного функціонування. Тож нам необхідно докласти максимум зусиль, щоби ця ідея була взята на озброєння новим Президентом України та всіма гілками влади і таким чином відбулося започаткування нових тенденцій розвитку українського села на основі збалансованого розвитку всіх його галузей під протекціонізмом держави і відповідним громадським контролем.
Михайло ЗУБЕЦЬ,
президент НААН України,
Герой України, Почесний Голова Аграрної партії України
