Хочемо і будемо самі будувати свій завтрашній день

15 February, Розділ Агрополітика, переглядів 4 981

Через недолугість державної аграрної політики сільгоспвиробники країни не мають підтримки у подоланні проблем, якими переобтяжена аграрна галузь, а мешканці сіл і селищ позбавлені турботи про поліпшення умов їх життя і праці.

Ось чому ідея згуртування селян задля захисту своїх соціальних прав та економічних інтересів поступово оволодіває більшістю. Треба дати людям ідеологію перемоги, а не безвиході. Довести, що тільки об’єднавшись в єдину силу, ми зможемо зберегти, а потім і відродити українське село.

Провідником і головним ідеологом цієї роботи повинні стати Аграрний союз України, як громадська організація, та Аграрна партія України, як політична структура, що відстоює інтереси не тільки людей, які живуть та працюють на селі, а й городян, які хочуть споживати дешеві, якісні, екологічно чисті і безпечні продукти, людей, які потерпають від занедбаної екології, тобто всіх тих, хто вболіває за здоров’я народу та розвиток країни.

Одним із напрямів державної Програми розвитку АПК, як це передбачається Програмою діяльності Аграрного союзу України на 2010 рік, повинен стати розвиток глибокої кооперації в усіх сферах (обробіток землі, вирощування, переробка та збут агропродукції та ін.).

У час поневірянь та недовіри саме ці невеликі економічно-соціальні об'єднання повинні стати тим фундаментом, на якому вибудуються впевненість у власних силах, самоповага людей, громадянська зрілість. І саме працюючі тут люди мають стати потужним джерелом поповнення лав Аграрної партії України, а створені на їх базі первинні осередки – надійною основою АПУ.

Так сталось, що селяни довго відмахувались від політики: мовляв, наша справа орати, сіяти та годувати державу, а політику хай роблять політики. От і маємо те, що маємо. Гадаю, ми всі разом повинні сказати: «Годі, ми хочемо і будемо самі будувати свій завтрашній день, майбутнє наших дітей та онуків!».

Розвиток агровиробництва, підвищення соціальних стандартів неможливий без успішного функціонування на селі різних за розмірами і формами господарюючих структур. Ми все більше переконуємося: великі агрохолдинги, які господарюють на земельних площах 30-100 тис. і більше гектарів, при всій, здавалось би, економічній привабливості лишають людей роботи, стирають з карти країни села.

Може хтось вже вирішив, що це шлях «розвитку» українського села – його майбутнє, забувши запитати нас – селян, як це вже не одноразово відбувалось в нашій країні в процесі нав’язаних і примусово здійснюваних реформ?

Щоб призупинити цей негативний процес, на мій погляд, на державному рівні треба терміново ввести жорсткі обмеження на розмір господарств, чітко, науково обґрунтовано визначивши оптимальні розміри земельних площ для Степу, Лісостепу і Полісся, їх спеціалізацію та співвідношення галузей. Це сприяло би зайнятості та закріпленню людей в сільській місцевості, відродженню тієї величезної ролі села в українському суспільстві як годувальника нації, носія і невичерпного джерела наших вікових традицій, моралі та культури.

Геннадій НОВІКОВ, генеральний директор приватного підприємства «Аскон» Якимівського району, голова Аграрного союзу Запорізької області, заступник голови Аграрної партії України.