Земля повинна належати тим, хто на ній працює

15 February, Розділ Агрополітика, переглядів 4 890

Треба відверто визнати, що реформи аграрного сектора поставили село на межу виживання, а згодом і знищення. Недосконале їх проведення викликало безліч конфліктів і соціальних потрясінь, порушено один із головних принципів реформування – «Земля повинна належати тим, хто на ній працює», тож країна може втратити продовольчу незалежність.

Сьогодні ігнорується закон повернення в ґрунт поживних речовин. Найкращі в світі українські чорноземи деградують, в ґрунті катастрофічно зменшується наявність гумусу, головного показника родючості. Через це в майбутньому може статися велика біда.

Природні фактори Херсонщини відрізняються від центральних областей України. Ми маємо можливість отримувати стабільні врожаї лише на зрошуваних землях. Торік не змогли ефективно користуватися зрошенням через відсутність державних коштів для насосної станції Інгулецької зрошувальної системи і техніки, бо вона застаріла морально і фізично. Сільгоспвиробник не в змозі придбати нову техніку за браком коштів, а держпідтримки зрошення практично немає.

Надання права сільським радам розпоряджатися комунальною власністю призвело до руйнації десятків тисяч гектарів зрошуваних земель.

За роки незалежності ми мали більше десяти програм розвитку АПК, на які Уряд, приймаючи, потім не звертав жодної уваги.

Навіть не виконувались закони, якими передбачалась дотація за продане м’ясо, повернення 30% вартості за купівлю вітчизняної техніки, за купівлю якісного насіннєвого матеріалу тощо. Наше господарство – ПОК «Зоря» Білозерського району Херсонської області - втратило тільки торік більше 1 млн. гривень.

Що необхідно, на моє переконання, щоб агросектор запрацював на повну силу?

1. Об'єднання всіх аграріїв на базі Аграрної партії та Аграрного Союзу України. Провести таку роботу, щоби на виборах у Верховну Раду України Аграрна партія стала парламентською і мала у Верховній Раді мінімум сто депутатів, а також більшість у сільських, районних та обласних радах.

2. В Кабінеті Міністрів потрібно ввести посаду першого Віце-прем'єр-міністра з питань аграрної політики.

3. Об'єднати всі агроформування для спільної роботи у підготовці до виборів у Верховну Раду та депутатів - у сільську, районну та обласну ради.

4. Залучити до цієї роботи: Мінагрополітики та його громадські організації, Асоціацію фермерів та приватних землевласників України, Українську аграрну конфедерацію, більш як 10 політичних партій селян, які протягом багатьох років існують і практично не захищають інтереси селянства.

5. Прийняти закон про заборону сільським радам передавати у приватну власність об’єкти соцкультпобуту, основні фонди та майно комунальної власності без згоди власників, районної та обласної рад.

6. Повернутися до жорсткої вертикалі влади з метою контролю за виконанням законів, рішень Верховної Ради та Кабінету Міністрів України.

Сподіваюсь, коли буде створено аграрне лоббі у Верховній Раді та відновлена жорстка управлінська вертикаль, буде можливість вирішувати питання паритету цін, обсягів державної підтримки АПК, здешевлення відсотків за кредитами в комерційних банках, зміни податкової політики для аграріїв, просування української продукції на зовнішні ринки та багато інших проблем, які гальмують розвиток АПК.

Лише тоді буде гарантія, що розроблена стратегія розвитку АПК не буде закінчуватися на Печерських пагорбах, а дійде до кожного села.

Іншого шляху не існує.

Дмитро МОТОРНИЙ, голова приватного-орендного кооперативу „Зоря” Білозерського району Херсонської області, Герой України, двічі Герой Соціалістичної Праці, почесний голова Аграрного союзу України, член Політичної ради Аграрної партії України