Одещина: будуть кошти – буде і врожай

12 April, Розділ Агрополітика, переглядів 4 359

На Одещині майже 90% озимини - левова частка посівних площ (1,3 млн. га) - у доброму стані. Ще 728 тис. га селяни збираються засіяти яриною, включно з овочами та технічними культурами. На заваді успішному господарюванню цьогоріч може стати тільки гострий дефіцит коштів.

За підрахунками начальника обласного сільгоспуправління Анатолія Новаковського, для повноцінної весняно-польової кампанії аграріям Одещини потрібно 1,9 млрд. гривень. Нині господарства не мають і п’ятої частини цієї суми. Навіть з урахуванням уже укладених кредитних угод і тих, що перебувають на стадії переговорів, селяни виходять у кращому разі на чверть потрібної суми.

- Якщо ставка банківського кредиту – 21%, - веде розрахунок голова Ширяївської райради Віктор Погорєлов, - то для успішної роботи підприємства рівень рентабельності має бути не менше 50%. Щоб вийти на нульовий рівень рентабельності, треба збирати 30 ц/га, а щоб розрахуватись за відсотками - 50 ц/га. На сьогодні це утопія. Про тваринництво ж за таких фінансових умов краще взагалі забути. Тільки державні програми пільгового кредитування та спеціальні інвестпроекти врятують галузь.

Голова постійної комісії облради з питань аграрної політики Олександр Каштанов не бачить у банках реальних партнерів для аграріїв. Короткострокові позички, котрі займають ледь не половину у загальній структурі кредитів для села, він називає чимось на кшталт останньої дози наркотика для селянина, після котрої він зазвичай вже не здатен підвестися.

Банкіри, можливо, і співчувають селянам, проте брати на себе їхній клопіт не хочуть, та, вочевидь, і не можуть. Через кризу утворився дефіцит кредитних ресурсів, а сільське господарство у нас не та галузь, звідки гроші повертаються чітко, швидко і з усіма домовленими відсотками. “На Одещині 8% усіх кредитів є проблемними, - каже начальник обласного управління НБУ в Одеській області Михайло Азаров, - в сільському ж господарстві - 16% позик. Борги навіть за короткостроковими кредитами нерідко “висять” по 2-3 роки”. Природно, чим більше ризиків – тим вища ставка. Та й застава у вигляді посівів не викликає ентузіазму – реалізувати її за красну ціну зазвичай доволі важко за умови роботи з сумлінними аграріями. На жаль, з-поміж них часом зустрічаються й ті, хто переконаний, що борги віддають лише боягузи.

Гірка правда владних структур полягає в тому, що в країні за майже 20 років незалежності сільське господарство так і не стало галуззю, що ефективно регулюється ринковими механізмами. Криза лише зробила цю обставину очевиднішою. „Класичними ринковими методами цю проблему сьогодні розв’язати не можна”, – змушений визнати голова Одеської облради Микола Скорик. Колишній очільник чималого банку, Микола Леонідович не з чужих слів знає, яка ситуація по той бік кредиту. Знає, чим можна заохотити своїх колишніх колег, аби вони і селянам допомогли, і самі в трубу не вилетіли. Один із варіантів (активно застосовувався у 2001-2004 рр.) - кредити під гарантію районного бюджету. Це, правда, погано узгоджується з бюджетним кодексом. До того ж, у багатьох районах господарства потребують кредити в обсягах, що в кілька разів перевищують розмір районного бюджету.

Ще один інструмент – допуск до роботи з бюджетними коштами: гроші райбюджету може обслуговувати тільки той банк, котрий кредитує сільське господарство. Інший варіант – просто давати селянам бюджетні гроші. Торік в Овідіопольському районі, де місцева влада змогла виділити на допомогу аграріям 7 млн. грн., зібрали найвищий в області врожай. Та не всі райони впритул розташовані до обласного центру і мають на своїй території відомий ринок „7 кілометр”.

Олег ТАРАСОВ