Справжній смак солі

16 April, Розділ Агрополітика, переглядів 7 477

Не секрет, що сіль – один із найважливіших стратегічних продуктів усіх часів. Яким шляхом нині рухається соледобувна промисловість України? Про це йшлося на загальних зборах Асоціації «Укрсіль», які нещодавно відбулися у м. Соледар, що на Донеччині.

Учасники зібрання підбили підсумки роботи соледобувної промисловості у минулому році, проаналізували заходи стабілізації фінансово-господарської діяльності у 2010 році. Значну частину зборів було присвячено обговоренню нагальних проблем і пошуку їх вирішення.

Мандруючи часом

Зробивши невеличкий екскурс в історію, побачимо, що видобування солі на території сучасної України почалося ще у XII столітті. Перші солеварні з’явилися в Передкарпатті. Звідси, а також з Криму і Чорноморського узбережжя, де добували осадову сіль, чумаки у XVI-XIX століттях розвозили її по всій Україні.

З XVI століття почалося освоєння соляних покладів, зосереджених на Донбасі (основні в Україні), у соляних куполах Дніпровсько-Донецької западини, а також у Передкарпатті та Закарпатті, у Криму. В Україні виробляється понад 57% кухонної солі країн колишнього СРСР.

З 1980 року по 1988 р. виробництво солі зросло майже на 27% і її видобуток в Україні досяг 8186 тис. тонн. Частина солі й сьогодні експортується в інші країни.

Соляна промисловість нашої країни характеризується високою територіальною концентрацією виробництва. Нині найбільші соляні шахти і солерудники розміщені на Донбасі. Великі підприємства знаходяться в Солотвині (Закарпаття) та Калуші (Івано-Франківщина). Будівництво нових підприємств у Донбасі та Передкарпатті дало можливість краще розмістити соляну промисловість і поглибити комбінування виробництва. Підприємства соляної промисловості виробляють всі види солі - розсоли, тверду (зокрема вакуумну), молоту, солебрикети з мікродобавками для худоби, зернову, йодовану тощо.

Реалії сьогодення

Зараз проблеми соляної промисловості країни пов’язані з необхідністю додаткових витрат на охорону природного середовища в процесі виробництва. Крім того, галузь характеризується важкими умовами праці, що зумовлено недостатнім рівнем механізації і автоматизації робіт. Підприємствам не вистачає коштів навіть на основні потреби.

Найскладніша ситуація - на соледобувному підприємстві в Солотвино. Незважаючи на те, що в Солотвинських солекопальнях понад 3,5 мільярдів тонн солі (!) , підприємство з 2007 року не працює.

Сіль… на рани

Селище Солотвино знаходиться між Раховом і Тячевом на Закарпатті. Свою назву дістало через багаті соляні залежі, які розробляються тут дуже давно. Перша письмова згадка про Солотвино датується ще ХIV століттям.

«Історія міст та сіл, Закарпатська область» пише: «Соляні шахти того часу були найціннішим скарбом краю і давали найбільші доходи угорському урядові. Найдавнішим і найпримітивнішим способом було копання ступінчатих ям глибиною до 20 метрів. Пізніше копали конусоподібні ями, або так звані чортові ями. Вони мали глибину до 140-150 метрів. Спускалися робітники у такі ями по зв’язаних драбинах, а сіль піднімали в сітках, сплетених із мотузок, або в буйволячих шкірах. Цей примітивний спосіб добування солі існував протягом усього середньовіччя. Умови праці були важкими. Добування солі у ХVІ – першій половині ХVІІ століття здійснювалося теж примітивними засобами. Основними знаряддями праці солекопа були: молот, чекан, клин, кайло, лопата, тачка, ноша і мішок.»

Нині 70% основних засобів виробництва відомого солерудника зношені. Потрібна серйозна реконструкція восьмого та дев’ятого рудників (кошторис згідно з технічно-проектної документації - на 1,8 та 2,8 млн. грн. відповідно). А тим часом під дією підземних вод сіль у цих копальнях опускається все нижче і нижче, загрожуючи зсувом частині населеного пункту.

Торік Постановою Кабінету Міністрів від 13 травня «Про затвердження Порядку використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду для здешевлення кредитів, фінансування інвестиційних проектів та підтримки окремих проектів в агропромисловому комплексі» підприємству виділили 35000,00 тис. грн. для проведення робіт відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, погашення заборгованості із заробітної плати та за гірничо-рятувальне обслуговування.

Проте, лише у вересні 2009 року на казначейський рахунок підприємства надійшло 8600 тис. грн. (з них 5506,1 тис., зокрема, використано на погашення заборгованостей по зарплатні робітникам підприємства). Протягом листопада - грудня 2009 року виконано роботи, передбачені Паспортом, на 7930,4 тис. грн, які через кризу бюджетних платежів залишилися неоплаченими, що вплинуло на збільшення кредиторської бюджетної заборгованості на кінець року. Власних коштів у підприємства для погашення цієї заборгованості немає.

Щоб не допустити ускладнення аварійної ситуації та продовжити виконання робіт за договорами, підписаними у 2009 році, а також для погашення заборгованості за вже виконані роботи Мінагрополітики звернулося з проханням до Кабінету Міністрів України дати відповідне доручення Міністерству фінансів України та Державному казначейству України про виділення у І кварталі поточного року асигнувань, необхідних для виконання зобов’язань за договорами.

«Артемсіль» – рятівне коло галузі

У найліпшому становищі серед соледобувних підприємств знаходиться «Артемсіль». Торік у порівнянні з 2008 роком підприємство зменшило виробництво солі на 65,8 тис. тонн або 2,5%. Зниження обсягів виробництва пов’язано зі зниженням попиту на сіль насипом і затаровану у МКР.

Коефіцієнт використання розрахункових потужностей підприємства у 2009 році становить 71,7%, коефіцієнт використання проектних потужностей – 34,1%. Незважаючи на це у минулому році знизились простої шахт на 721-15 ш/годин (5,5%) проти 1487-35 ш/годин (10,5%) до відпрацьованого часу за 2008 рік.

У 2009 році автотранспортом було відвантажено 128,5 тис. тонн солі, у 2008-му - 85,9 тис. тонн.

У зв’язку зі стихійним попитом на фасовану сіль споживачами у березні 2009 року, цех з виробництва фасованої солі у паперові пакети масою 1,5 кг працював у тризмінному режимі, забезпечивши своєчасне відвантаження солі та зняття ажіотажу. За минулий рік обсяги виробництва фасованої солі зросли на 34,5 тис. тонн до відповідного періоду 2008 року.

Сьогодні сіль, видобута підприємством, забезпечує не тільки внутрішній ринок, а й експортується у країни ближнього та далекого зарубіжжя. Одними з перших купують українську сіль Росія, Білорусь, Молдова, Литва, Латвія, Естонія, Грузія, Азербайджан, Вірменія, Казахстан.

На завершення

Підбиваючи підсумки, учасники зібрання відзначили, що у 2009 році соледобувними підприємствами «Укрсіль» поставлено 2555,7 тис. т солі. Зокрема: на українські ринки - 936,9 тис. т, країнам ближнього зарубіжжя - 1157,1 тис. т, далекого зарубіжжя - 461,7 тис. тонн.

На зборах затверджено Акт перевірки фінансово-господарської діяльності Виконавчої дирекції Асоціації «Укрсіль» за період з 1 березня 2005 по 31 серпня 2009. До речі, перевірки не виявили порушень.

І зрозуміло, учасники зібрання затвердили заходи, які необхідно здійснити цього року. Соледобувні підприємства сподіваються на відповідну підтримку держави, а зі свого боку зобов’язалися зробити все необхідне, щоб сіль завжди була на нашому столі.

Дарина ПОЛІЩУК