Аграрний тиждень. Україна
» » Енергоносіям з біосировини – науковий підхід
» » Енергоносіям з біосировини – науковий підхід

    Енергоносіям з біосировини – науковий підхід


    alt    Говорячи про проблему виробництва біоетанолу, особливу увагу необхідно приділити його виробництву з цукроносної сировини, основними джерелами якої в Україні можуть бути цукровий буряк і цукрове сорго.

        Інститутом цукрових буряків НААНУ зроблено детальний аналіз потенційних можливостей виробництва біоетанолу з цукроносної сировини.

     

    Зверну увагу, що пряма переробка цукрових буряків на біоетанол є єдиною прибутковою технологією виробництва цього біопалива в Україні вже в сучасних умовах. Етанол, отриманий з цукрового сиропу, найдешевший. Більш того, його собівартість нижча за вартість бензину Аи/-95 (на рівні 5 грн. 70 коп./л), замінником якого він може стати. До того ж, в умовах жорсткої конкуренції на світовому ринку цукру, відновлення бурякоцукрової галузі України за умов перепрофілювання частини потужностей на біоенергетичні цілі може бути значно швидшим, що дозволить вирішувати не тільки економічні завдання, а й соціальні проблеми багатотисячної армії працівників галузі. В Українському НДІ спиртової промисловості розроблена енергозберігаюча технологія виробництва паливного етанолу безпосередньо з цукрового буряку.

    Цукроносна сировина, на відміну від крохмаленосної, не так загострює комплекс проблем, що пов’язані з використанням продовольчих ресурсів на біоенергетичні цілі. Це протиріччя має широкий міжнародний резонанс, оскільки в умовах

     

    altзначного дефіциту продовольства у світі використання зернових культур для виробництва біоетанолу не знаходить порозуміння країн, де значна частина населення голодує. Тільки США переробили на біоетанол за роки виконання національної біоенергетичної програми більше півмільярда тонн кукурудзи, довівши у минулому році обсяги річної переробки більше ніж 100 млн. тонн.

    Той факт, що більше 1 млрд. людей у світі регулярно недоїдає, вимусив у 2008 році Організацію об’єднаних націй звернутися до найбагатших країн світу з проханням призупинити на 5 років програми виробництва біопалив з агрокультур, що можуть бути використані на продовольчі цілі. Однак зрозуміло, що проблема голоду на планеті лежить в економічній площині: значна частина людства голодує не через дефіцит продовольства на світовому ринку, а через те, що вони не можуть купити це продовольство. І хоча вирішення даного протиріччя лежить далеко за межами впливу наукової спільноти на суспільство, вважаю за доцільне, навіть з етичної точки зору, першочергову увагу приділяти розробкам таких джерел біосировини, що будуть мінімально збільшувати дефіцит продовольчих культур на планеті.

     

     Підводячи підсумки дворічної роботи науково-дослідних установ академії над проблемою створення ефективних джерел біосировини для виробництва біопалива, констатуємо, що:

    alt- вченими встановлено високу результативність використання природного генетичного різноманіття культурних рослин для створення промислових джерел високоякісної біосировини;

    - визначено, що найбільш ефективним методом створення джерел високоякісної олійної біосировини є генетичний перерозподіл жирнокислотного складу олії, а створення джерел високоякісної крохмаленосної біосировини – генетичний перерозподіл фракційного складу крохмалів;

    - шляхом генетичного поліпшення якості товарної продукції культурних рослин створено промислові джерела олійної, крохмаленосної та цукроносної сировини багатоцільового використання;

    - розроблено технології використання високоякісної олійної та крохмаленосної сировини для отримання біопалив, технічних мастил, а також нових видів високоякісних харчових продуктів.

    Що стосується переробки біосировини на біопаливо, то цією проблематикою займаються Інститут електрифікації і механізації сільського господарства та Інститут олії та жирів. Головна увага у дослідженнях приділяється виробництву біодизелю. Біодизель, що є метиловим або етиловим ефіром відповідних жирних кислот, можна виробляти з широкого

     

     

     

    altспектру олій. Зразки біодизелю, отримані з ріпаку, сої, соняшнику, гірчиці, сафлору, маку та інших олійних культур, були представлені на виставці в академії.

    Однак основною культурою, на яку орієнтуються європейські виробники біодизелю, є ріпак. Більше половини – 58% – собівартості виробництва біодизельного пального з насіння ріпаку складає вартість сировини.

     

    Собівартість вирощування зерна ріпаку за останні роки коливається у межах 800-1200 грн./т. Водночас, при ринковій вартості насіння 3000 грн./т, собівартість виробництва з нього біодизельного пального становить 11-12 тис. грн./т (близько 10 грн./л), що у 1,5 рази перевищує існуючі ціни на дизельне паливо з нафти. Необхідно враховувати, що навіть за умови однакового економічного ефекту від виробництва біопалива і реалізації насіння ріпаку, виробники насіння надаватимуть перевагу його продажу, оскільки переробка на біодизель вимагає значних капіталовкладень. Тому часткове споживання біодизельного палива у суміші з дизельним можливе в Україні, як, до речі, і країнах Європейського союзу, тільки за умови бюджетних дотацій. Нагадаю, що державні дотації в європейських країнах досягають 1 євро на 1 л біодизельного пального.

    У Національному науковому центрі «ІМЕСГ» розроблена експериментальна установка для виробництва біодизельного палива. В Україні вже працює кілька підприємств, які виробляють обладнання для виробництва біодизелю або продають імпортне обладнання різної продуктивності. Проте, використання біодизелю в агросекторі носить епізодичний характер і


     

    altдля його широкого використання необхідне державне регулювання виробництва і споживання біопалива.

    Для вивчення комплексу питань, пов’язаних з вирощуванням ріпаку, переробкою на дизельне пальне і використанням його як палива для сільськогосподарської техніки, у Кримському інституті агропромислового виробництва створено відповідний завод, який вже забезпечує потреби господарства у цьому паливі, а, в перспективі, після відповідної реконструкції, зможе забезпечити біодизелем агровиробників декількох адміністративних районів Криму. Вважаю за необхідне підтримати таку ініціативу директора інституту В.С. Паштецького, а інститут зробити полігоном для перевірки інноваційних розробок академії в галузі біоенергетики в умовах Південного Степу.

    Як я вже наголосив, виробництво біопалив буде економічно доцільним тільки за умови комплексного використання біосировини. Серед сопродуктів переробки для нас особливе значення мають шроти з олійних культур, які можна використати у годівлі тварин. Загальновідомо, що низька продуктивність сільгосптварин і птиці є однією з головних причин збитковості тваринницької галузі.

     

    Низький рівень реалізації генетичного потенціалу (за виключенням промислового птахівництва) зумовлений, в свою чергу, структурою раціону, якістю і кількістю кормів, що отримують тварини.

     

     

    Допоки комбікорми у структурі кормів займатимуть 3,3% у великої рогатої худоби і 8% - у свиней, галузь тваринництва не стане прибутковою.

                                                                        Микола БЕЗУГЛИЙ,                                                            

                                                                        академік, віце-президент НААНУ

     

     






    Схожі новини
  • №7-8(261)
  • №4 (259)
  • №42 (254)
  • №35 (247
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Фотозвіти
Новини техніки
Рослинництво
Тваринництво
Відео

Енергоносіям з біосировини – науковий підхід


alt    Говорячи про проблему виробництва біоетанолу, особливу увагу необхідно приділити його виробництву з цукроносної сировини, основними джерелами якої в Україні можуть бути цукровий буряк і цукрове сорго.

    Інститутом цукрових буряків НААНУ зроблено детальний аналіз потенційних можливостей виробництва біоетанолу з цукроносної сировини.

 

Зверну увагу, що пряма переробка цукрових буряків на біоетанол є єдиною прибутковою технологією виробництва цього біопалива в Україні вже в сучасних умовах. Етанол, отриманий з цукрового сиропу, найдешевший. Більш того, його собівартість нижча за вартість бензину Аи/-95 (на рівні 5 грн. 70 коп./л), замінником якого він може стати. До того ж, в умовах жорсткої конкуренції на світовому ринку цукру, відновлення бурякоцукрової галузі України за умов перепрофілювання частини потужностей на біоенергетичні цілі може бути значно швидшим, що дозволить вирішувати не тільки економічні завдання, а й соціальні проблеми багатотисячної армії працівників галузі. В Українському НДІ спиртової промисловості розроблена енергозберігаюча технологія виробництва паливного етанолу безпосередньо з цукрового буряку.

Цукроносна сировина, на відміну від крохмаленосної, не так загострює комплекс проблем, що пов’язані з використанням продовольчих ресурсів на біоенергетичні цілі. Це протиріччя має широкий міжнародний резонанс, оскільки в умовах

 

altзначного дефіциту продовольства у світі використання зернових культур для виробництва біоетанолу не знаходить порозуміння країн, де значна частина населення голодує. Тільки США переробили на біоетанол за роки виконання національної біоенергетичної програми більше півмільярда тонн кукурудзи, довівши у минулому році обсяги річної переробки більше ніж 100 млн. тонн.

Той факт, що більше 1 млрд. людей у світі регулярно недоїдає, вимусив у 2008 році Організацію об’єднаних націй звернутися до найбагатших країн світу з проханням призупинити на 5 років програми виробництва біопалив з агрокультур, що можуть бути використані на продовольчі цілі. Однак зрозуміло, що проблема голоду на планеті лежить в економічній площині: значна частина людства голодує не через дефіцит продовольства на світовому ринку, а через те, що вони не можуть купити це продовольство. І хоча вирішення даного протиріччя лежить далеко за межами впливу наукової спільноти на суспільство, вважаю за доцільне, навіть з етичної точки зору, першочергову увагу приділяти розробкам таких джерел біосировини, що будуть мінімально збільшувати дефіцит продовольчих культур на планеті.

 

 Підводячи підсумки дворічної роботи науково-дослідних установ академії над проблемою створення ефективних джерел біосировини для виробництва біопалива, констатуємо, що:

alt- вченими встановлено високу результативність використання природного генетичного різноманіття культурних рослин для створення промислових джерел високоякісної біосировини;

- визначено, що найбільш ефективним методом створення джерел високоякісної олійної біосировини є генетичний перерозподіл жирнокислотного складу олії, а створення джерел високоякісної крохмаленосної біосировини – генетичний перерозподіл фракційного складу крохмалів;

- шляхом генетичного поліпшення якості товарної продукції культурних рослин створено промислові джерела олійної, крохмаленосної та цукроносної сировини багатоцільового використання;

- розроблено технології використання високоякісної олійної та крохмаленосної сировини для отримання біопалив, технічних мастил, а також нових видів високоякісних харчових продуктів.

Що стосується переробки біосировини на біопаливо, то цією проблематикою займаються Інститут електрифікації і механізації сільського господарства та Інститут олії та жирів. Головна увага у дослідженнях приділяється виробництву біодизелю. Біодизель, що є метиловим або етиловим ефіром відповідних жирних кислот, можна виробляти з широкого

 

 

 

altспектру олій. Зразки біодизелю, отримані з ріпаку, сої, соняшнику, гірчиці, сафлору, маку та інших олійних культур, були представлені на виставці в академії.

Однак основною культурою, на яку орієнтуються європейські виробники біодизелю, є ріпак. Більше половини – 58% – собівартості виробництва біодизельного пального з насіння ріпаку складає вартість сировини.

 

Собівартість вирощування зерна ріпаку за останні роки коливається у межах 800-1200 грн./т. Водночас, при ринковій вартості насіння 3000 грн./т, собівартість виробництва з нього біодизельного пального становить 11-12 тис. грн./т (близько 10 грн./л), що у 1,5 рази перевищує існуючі ціни на дизельне паливо з нафти. Необхідно враховувати, що навіть за умови однакового економічного ефекту від виробництва біопалива і реалізації насіння ріпаку, виробники насіння надаватимуть перевагу його продажу, оскільки переробка на біодизель вимагає значних капіталовкладень. Тому часткове споживання біодизельного палива у суміші з дизельним можливе в Україні, як, до речі, і країнах Європейського союзу, тільки за умови бюджетних дотацій. Нагадаю, що державні дотації в європейських країнах досягають 1 євро на 1 л біодизельного пального.

У Національному науковому центрі «ІМЕСГ» розроблена експериментальна установка для виробництва біодизельного палива. В Україні вже працює кілька підприємств, які виробляють обладнання для виробництва біодизелю або продають імпортне обладнання різної продуктивності. Проте, використання біодизелю в агросекторі носить епізодичний характер і


 

altдля його широкого використання необхідне державне регулювання виробництва і споживання біопалива.

Для вивчення комплексу питань, пов’язаних з вирощуванням ріпаку, переробкою на дизельне пальне і використанням його як палива для сільськогосподарської техніки, у Кримському інституті агропромислового виробництва створено відповідний завод, який вже забезпечує потреби господарства у цьому паливі, а, в перспективі, після відповідної реконструкції, зможе забезпечити біодизелем агровиробників декількох адміністративних районів Криму. Вважаю за необхідне підтримати таку ініціативу директора інституту В.С. Паштецького, а інститут зробити полігоном для перевірки інноваційних розробок академії в галузі біоенергетики в умовах Південного Степу.

Як я вже наголосив, виробництво біопалив буде економічно доцільним тільки за умови комплексного використання біосировини. Серед сопродуктів переробки для нас особливе значення мають шроти з олійних культур, які можна використати у годівлі тварин. Загальновідомо, що низька продуктивність сільгосптварин і птиці є однією з головних причин збитковості тваринницької галузі.

 

Низький рівень реалізації генетичного потенціалу (за виключенням промислового птахівництва) зумовлений, в свою чергу, структурою раціону, якістю і кількістю кормів, що отримують тварини.

 

 

Допоки комбікорми у структурі кормів займатимуть 3,3% у великої рогатої худоби і 8% - у свиней, галузь тваринництва не стане прибутковою.

                                                                    Микола БЕЗУГЛИЙ,                                                            

                                                                    академік, віце-президент НААНУ

 

 






Схожі новини
  • №7-8(261)
  • №4 (259)
  • №42 (254)
  • №35 (247
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.