ВИНОРОБНА ГАЛУЗЬ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

09 June, Розділ Агрополітика, переглядів 12 820

alt Виноробство історично притаманне Україні, бо ми маємо сприятливі природно-кліматичні умови. Виноград культивується в наших краях із XVII століття.

На початку 90-х років у сільгосппідприємствах виноградників було понад 150 тис. га, з яких збирали в середньому по 650 тис. тонн винограду. У наступні роки ці площі значно скоротилися, бо закінчився термін їх амортизації, а відповідно і зменшилося валове виробництво продукції. Так, до 1995 року виноградники скоротилися на 20 тис. га, більшість з них мали вік понад 15-20 років і великий відсоток зрідженості: лише 1,2 тис. шт./га (норма 3-3,5 тис., середньоєвропейська норма - до 5 тис. кущів).

Відповідно до розробленої Мінагрополітики і НААНУ галузевої програми розвитку виноградарства і виноробства України до 2025 року передбачено збільшення площ закладення виноградників до 10 тис. га щорічно. Це дозволить отримати таку кількість площ багаторічних насаджень, які зі вступом у товарне плодоношення дозволять забезпечити виробництво винограду в обсягах науково обґрунтованих норм споживання, а для переробної галузі – у понад 1 млн. т сировини за рік.

Завдяки прийнятому у 1999 році Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», за інтенсивними технологіями закладено понад 40 тис. га виноградників. Щороку збільшуються обсяги посадок багаторічних насаджень, спорудження шпалери і краплинного зрошення.

Виноградарсько-виноробна галузь АПК має особливість - порівняно тривалий цикл виробництва: 5 років потрібно на посадку виноградника і догляд за ним, 2 роки – на виробництво вина ординарного, а марочних вин, шампанського і коньяків – значно більше. До того ж, і в нас, і у світі виноградарство й виноробство не мають високої рентабельності, це виробництво розтягнуте в часі. Тому залучення довгострокових інвестицій для галузі - питання досить гостре, адже розрахунок за кредитними ресурсами можливий лише на 8-9 роки після закладання виноградника.

В І-му кварталі 2010 року обсяги виробництва виноградного вина зросли на 13,9% (до 4,9 млн. дал), виноматеріалів виноградних - на 10,6% (до 6,3 млн. дал), виноградних винних напоїв - на 32,3% (до 0,5 млн. дал), газованих вин - на 55,4% (до 0,06 млн. дал), шампанського та ігристих вин - на 7,7% (майже до 1 млн. дал), також у 3,3 рази збільшилося виробництво вермутів (майже до 0,3 млн. дал). Збільшилися й обсяги реалізації продукції на внутрішній ринок: виноматеріалів виноградних – на 9,1%, виноградних вин – на 2,3%, виноградних винних напоїв – на 42,6%, вермутів – на 175,8%, шампанського та ігристих вин – на 1,3%.

В основному ми імпортуємо вино з країн СНД (понад 93% винопродукції). Провідні місця займають Молдова та Грузія.

alt Останнім часом зріс імпорт із Франції, Італії, Словаччини, Іспанії та Німеччини. Проте, на частку вина із західних країн припадає лише 1,5% всього обсягу продажу. Лідерами залишаються вина Франції та Італії (1,9 та 1,4%), Чилі (1,2%), Словаччини (0,5%). Порівняно незначну частку займають Іспанія (0,33%), Німеччина (0,2%), ПАР (0,2%). Це негативно впливає на вітчизняне виробництво, бо імпорт частково заміщає його частку на внутрішньому ринку.

Зважаючи на зростання імпорту винопродукції, міністерство планує максимально сприяти нарощуванню вітчизняними виробниками обсягів експорту. Особливо на європейський ринок, який ми тільки починаємо освоювати. Більше приділятиметься уваги і нашим головним партнерам – країнам СНД, куди експортується 88,3% загального обсягу винопродукції, серед якої частка тихих вин складає 86,7%, ігристих – 53,4%, виноматеріалів – 100% до відповідних загальних обсягів експорту.

Українська винопродукція реалізується, перш за все, в Російській Федерації, Білорусі, а також в Німеччині, Австрії, Швейцарії, США, Канаді, Польщі, Словаччині. За останні роки обсяги експорту значно збільшилися і склали майже 2 млн. дал (включаючи тихі, ігристі вина та виноматеріали). Частка тихих вин у загальному обсязі експорту становить 80%, ігристих – 20%. У групі тихих вин 51% припадає на столові вина, а 49% - на кріплені.

Боляче б’є по всій українській економіці проблема фальсифікованої продукції. Нині ринок заполонили підсолоджені напої, що містять натуральні й ненатуральні компоненти. Це створює базу для недобросовісної конкуренції та ошукує споживача. До речі, в цивілізованому світі це переслідується законом.

Тому Мінагрополітики ініціює перед Верховною Радою відновлення ст. 14 Закону України «Про виноград і виноградне вино» (щодо створення Держвинінспекції). Бо зараз немає механізму правового регулювання у здійсненні попередження, виявлення, реагування та запобігання негативним наслідкам споживання фальсифікованої виноробної продукції, а також надання, у разі необхідності, допомоги органам держконтролю і нагляду в оперативному сповіщенні населення про появу на ринку країни небезпечних, неякісних та фальсифікованих товарів.

Крім того, міністерство вирішує ряд інших проблемних питань галузі. Так, вступ України до СОТ і посилення процесів інтеграції та кооперації в Європі вимагає приймати більш активну участь у науково-практичній роботі Міжнародної організації виноградарства та виноробства (МОВВ) – організації, яка об’єднує виноградарів та виноробів усього світу. Тому міністерство ініціює прийняття парламентом законодавчого акту „Про приєднання до нової Угоди про Міжнародну організацію виноградарства та виноробства”.

Також Мінагрополітики підтримує внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (щодо анулювання ліцензії на оптову торгівлю для виробників у межах власного виробництва). Це дозволить вийти на ринок підприємствам не лише з великими, а й незначними обсягами виробництва, яким нині фінансово обтяжливо придбати ліцензію за 500 тис. гривень. На ринку з’явиться ексклюзивна продукція, характерна для певної місцевості, що буде користуватися підвищеним попитом.

Крім того, фахівці міністерства проводять зустрічі з вченими і представниками галузевих науково-дослідних установ, громадських організацій та виноробами вітчизняних підприємств для вивчення питання вживання географічних найменувань у традиційних родових назвах виноробної продукції України і подальшого внесення конструктивних аргументів до комісії Україна - ЄС.

Вирішити ці складні питання без підтримки держави неможливо, тому Верховна Рада подовжила термін дії Закону України «Про збір на розвиток садівництва, виноградарства і хмелярства» до 31 грудня 2014 року. Це дає можливість досягти мети, передбаченої програмою розвитку садівництва, виноградарства та виноробства до 2025 року, реалізувати державну політику розвитку виноградно-виноробної галузі, концентрувати фінансові, матеріально-технічні та інші ресурси виробничого і науково-технічного потенціалу для розв’язання її головних проблем.