Микола Присяжнюк: «Нарешті настав сприятливий час для українського селянина»

21 November, Розділ Агрополітика, переглядів 3 937

Міністр аграрної політики Микола Присяжнюк переконаний, що благополуччя українців, продовольча безпека й економічні перспективи країни напряму залежать від правильних і виважених рішень у галузі сільського господарства.

Сьогодні Микола Володимирович - наш і ваш співрозмовник.

- Миколо Володимировичу, Уряд і очолюване вами міністерство проводить нині в агропромисловому комплексі низку реформ. На якому етапі сьогодні цей процес?

- Реформи, як відомо, завжди складно проводити. Якщо, скажімо, підходити до процесу реформування безвідповідально, не думаючи про наслідки, то все виглядає просто і здається, що це зробити легко. Та, вивчаючи історію розвитку будь-якої країни, ми бачимо, наскільки вона може бути успішною, якщо саме влада вчасно, вдало і ефективно проведе економічні реформи.

Сьогодні в Україні на рівні Президента, Прем'єр-міністра задекларовані реформи не лише в економіці, а й у судовій системі, освіті, науці. Ми бачимо масштабний підхід до здійснення реформ. І я переконаний, що реформування в Україні буде вдалим, бо ми запроваджуємо зміни, які базуються не лише на власному досвіді, але й на досвіді розвитку економіки інших країн. При цьому ми їх не копіюємо, а адаптуємо до українських національних особливостей.

Ми чітко розуміємо, що кожна країна має свої певні нюанси щодо розвитку економіки, а наша країна тим більше вимагає особливого підходу. Економічний розвиток, етнічні території, географічне розташування - всі ці чинники потрібно враховувати. Тому Комітет економічних реформ, очолюваний Президентом Віктором Януковичем, використовує аналітиків як світового рівня, так і вітчизняних. Таке масштабне вивчення проблематики і масштабне формування пропозицій, я впевнений, дасть позитивні результати.

- На Вашу думку, скільки часу потрібно для завершення реформ в АПК?

- Масштабні реформи потребують часу. Гадаю, що, починаючи з 2012 року, ми вийдемо на позицію повністю реформованої галузі економіки, яка вже даватиме свої позитивні результати. Тож до 2012 року процедура реформування закінчиться, в тому числі й в агропромисловому комплексі. Для мене, як міністра аграрної політики, важливо щоб агросектор зміг адаптуватися до вимог сьогодення внутрішнього ринку виробництва та споживання, а також активно реалізовувати продукцію на зовнішніх ринках.

- З огляду на це, які галузі найбільше потребують уваги з боку держави?

- Мінагрополітики, знаючи можливості аграрного сектору, природнокліматичні умови регіонів, маючи наукові обґрунтування, визначило три напрямки реформ в АПК. Це масшабні реформи в галузі рослинництва, тваринництва, аграрної науки і освіти. Ми обрали саме ці напрями, маючи вагомі підстави.

У минулому наша держава мала статус житниці Європи і сьогодні без експорту з України зернових та інших технічних культур світовий ринок розбалансований. Тож є потреба розвивати рослинництво.

Якщо подивитись на сегмент виробництва м'яса, то це чи не єдиний напрямок, в якому Україна є імпортнозалежною. Ми не можемо забезпечити внутрішню потребу в сегменті виробництва м'яса. Тож потрібно динамічно розвивати тваринницьку галузь. Окремо в ній розглядаємо молочне тваринництво, бо є багато складових, які зобов'язують нас розвивати цей напрямок. Не дивлячись на те, що молочне скотарство нині в певному депресивному стані, 15% від балансу експорту складають саме молочні продукти, тобто продукція, вироблена з молока. Це свідчить про попит, величезну можливість і alt експортний потенціал галузі.

На жаль, за 19 років незалежності України ще одна гулзь АПК - аграрна освіта і наука, маючи великий потенціал і напрацювання, залишилася на узбіччі. Сьогодні ми поставили завдання: об'єднати зусилля освіти і науки, щоб студенти могли приймати участь у наукових розробках і практичних експериментах, над якими працюють українські вчені. А щоб учені, в свою чергу, мали можливість викладати в навчальних закладах. Така співпраця забезпечить контакт молодих учених і досвідчених науковців. І ще дуже важливо зуміти, залучивши економічні важелі, мотивувати аграріїв використовувати надбання і розробки української науки.

- Чи збільшилась зацікавленість інших країн до українського АПК і які його галузі найбільше цікавлять іноземців?

- Співпраця із зовнішнім світом в аграрному секторі для міністерства є пріоритетним напрямом. Я чітко, як міністр, декларую: головне для країни, для сільгоспвиробника, переробників - вихід на зовнішні ринки. Бо якщо буде попит на сільськогосподарську продукцію, то, відповідно, буде мотивація до збільшення обсягів її виробництва, підвищення врожайності, вдосконалення культури ведення сільського господарства.

В Міністерстві аграрної політики зовнішньоекономічну діяльність розділили на кілька напрямів. Перше - це тісна співпраця з Європейським Союзом у якомога швидшій гармонізації стандартів у рамках фітосанітарії, ветеринарії, інших напрямках, гармонізація законодавчого поля в агросекторі та підписання протоколу про Зону вільної торгівлі. В цих питаннях ми неодмінно повинні відстояти свої інтереси, проявити національний егоїзм і здобути найбільшу можливість постачання української агропродукції на європейські ринки.

Крім того, Мінагрополітики чітко визначило країни, з якими нам цікаво і вигідно співпрацювати в сегменті технічного переоснащення галузей АПК. Нам цікаві країни - потенційні споживачі української сільгосппродукції. Зрозуміло, співпрацюємо і з країнами - потенційними інвесторами: Англія, Франція, США, Російська Федерація та Східні країни (Саудівська Аравія, Сирія, Єгипет). Росія, наприклад, зацікавлена інвестувати в логістичні мережі, аби мати можливість виходу їхньої сільськогосподарської продукції через Чорне море на зовнішні ринки. Також ми намагаємося започаткувати і зробити стабільною торгівлю з Південною Кореєю. Географія і можливості українського АПК дуже масштабні.

- Миколо Володимировичу, відтоді як Ви очолили міністерство, Ви побували в багатьох регіонах нашої держави, відвідали десятки господарств, зустрілися з сотнями сільських господарів. Яким є вітчизняний агросектор?

- Українському сільському господарству притаманна різнополюсність, контрастність. Є господарства, де технічне обладнання відповідає найсучаснішим технологіям. Є й такі, що соромно за їхню роботу. Тому ми прагнемо чітко проаналізувати й підказати сільгоспвиробникам, які технології будуть оптимальними для них, дозволять працювати ефективно. Нам, як профільному міністерству, важливо, щоб український сільгоспвиробник не витрачав кошти на вітер. Бо бувало таке, що аграрії, не маючи достатньо інформації, купували техніку, обладнання, яке їм абсолютно не підходило за технологічними показниками. Щоб не виникало таких ситуацій, Мінагрополітики на базі наукових і навчальних закладів активно розвиває дорадчу службу. Саме вона надає консультативні послуги щодо оптимізації підбору техніки, насіння, запровадження новітніх технологій.

Розвиток сільського господарства в нашій країні відображає і характеризує нашу українську широку, доброзичливу душу. На жаль, ми, українці, маємо одну цікаву особливість: щось починаємо робити, а потім самі ж кидаємо справу на півдорозі, - я це alt бачив на прикладі ряду господарств, де все занедбано. Або ж, якщо беремося до справи, то на повну силу й завзято і від свого не відступаємо. На наше щастя, останніх господарств більше.

- Тисячі агровиробників прочитають Ваше інтерв'ю напередодні професійного свята. Що б Ви їм побажали?

- Найперше, хочу привітати аграріїв України з Днем працівників сільського господарства! І побажати їм оптимізму, який, не зважаючи ні на що, притаманний нашим сільським працівникам і нашим селянам.

А ще хочу побажати всім упевненості, рішучості в своїх рішеннях і діях. Зайнятим роботою аграріям, як правило, не вистачає часу настирливо вимагати від держави пільг і переваг. Але розвиток аграрного сектору Уряд визначив як один із своїх найголовніших пріоритетів, тож АПК буде розвиватися за принципом, де будуть враховані інтереси індустріального виробництва, фермерських господарств і представників приватного сектору.

Також бажаю нашим сільським працівникам оптимізму, гармонії і порозуміння з близькими і рідними людьми, впевненості у тому, що нарешті настав сприятливий час для українського селянина. Час, коли виробництво сільгосппродукції в країні стане найефективнішим бізнесом, а сама держава перетвориться на потужного конкурентного аграрного гравця на світових ринках.

Ми всі розуміємо, що аграрний сектор був, є і залишиться основою для нашої країни. Українське село - колиска нації. Не варто про це забувати. Бо втративши село, країна може втратити свою ідентифікацію на мапі світу.

Спілкувалася Людмила ОГОРОДНІК