Бюджет-2017

07 December, Розділ Агрополітика, переглядів 7 161

Бюджет-2017

Компромісу з Кабінетом Міністрів і народними депутатами при підготовці державного бюджету на 2017 рік так і не вдалося віднайти, стверджують аграрії. Тож вимагають зустрічі з Президентом і Прем’єр-міністром для обговорення системи оподаткування аграрної галузі країни.

Таке рішення було ухвалено 25 листопада на розширеному засіданні президії Аграрної партії, в якому взяли участь співголови Всеукраїнського страйкового комітету, голови профільних аграрних асоціацій і обласних організацій партії.

Щоб не було безпідставних звинувачень у непорозуміннях, на своє засідання вельмишановне товариство запросило й міністра агрополітики Тараса Кутового. Втім, ні сам чиновник, ні представники міністерства до аграріїв не прийшли.

На обіцяну підтримку агросектору немає грошей, констатував під час зустрічі народний депутат України, голова міжфракційного об’єднання Аграрної партії у Верховній Раді Леонід Козаченко. Користуючись нагодою і можливістю отримати відповіді на злободенну тему, ми звернулись до Леоніда Петровича з рядом запитань. І ось якою вийшла наша розмова.

- Коментуючи проект бюджету-2017 року, Прем’єр-міністр оголосив наступне: «Ми подали пропозицію, що 1% із суми валової продукції наших аграріїв будемо направляти на підтримку вітчизняних фермерів». Ви вірите в це?

- Так і є, в проекті бюджету-2017 для аграріїв передбачені 5,5 млрд гривень – і це приблизно 1% від суми валової продукції, яку виробляє аграрний сектор. Але в реальності сума буде значно меншою.

Велика частина цих грошей – із так званого спецфонду. Якщо він буде порожнім, то аграрії нічого не отримають. Лише один приклад: джерело наповнення спецфонду – арештоване майно Януковича і його прибічників. Про це навіть смішно говорити!

Я думаю, що реально в наступному році аграрії зможуть отримати від держави близько 3 млрд гривень. І це мене серйозно турбує. В умовах, в яких зараз знаходяться аграрний сектор і особливо малі й середні виробники, ця сума – мізерна. Потрібно в рази більше.

- Оскільки міністр агрополітики Тарас Кутовий, презентуючи свою програму «3+5», зробив наголос на всебічній підтримці малого і середнього бізнесу на селі, то Гройсман не обмовився? Дотації отримають тільки дрібні фермери? А крупні агрокомпанії, холдинги – ні?

- Насправді мова йде про всіх агровиробників. Наприклад, один із можливих варіантів нарахування дотацій – змінена схема спецрежиму ПДВ для виробників молока, м’яса, овочів, цукрових буряків. Планується, що суми, які сплатять державі виробники у вигляді ПДВ, будуть пропорційно повернуті їм із Держказначейства. Тобто йдеться не про малих, середніх і великих виробників. Йдеться взагалі про всіх аграріїв, які вироблятимуть цю продукцію. Але, на жаль, суми дотацій, які вони можуть отримати в такий спосіб, будуть недостатніми для успішного ведення бізнесу.

- Якої підтримки, на ваш погляд, потребують агрохолдинги?

- Звичайно, агрохолдинги почувають себе у більшій безпеці, ніж фермери. Великі компанії мають декілька рівнів маржинальності – вони самі виробляють сировину, переробляють її, пакують та зберігають, а після цього, маючи власну дистриб’юторську мережу, самостійно продають на внутрішньому та зовнішньому ринках. Тобто агрохолдинги мають 5-6 рівнів маржинальності! Дрібні фермери – тільки 1-2, тому вони менш прибуткові.

Плюс агрохолдинги можуть отримувати дешевші кредити за кордоном за рахунок власної капіталізації. Якщо капіталізація аграрної компанії, скажімо, $500 млн, вона легко отримає середньо- та довгострокові кредитні ресурси у західних банках. А малий фермер може взяти лише дорогий український кредит, і це якщо наважиться.

Агрохолдингам не потрібна настільки велика підтримка, як дрібним виробникам. Єдине, що може зробити держава – не заважати. Не створювати проблем там, де їх немає.

Хоча є кілька ідей, як держава може допомагати агрохолдингам. Приміром, було б цікаво застосувати для них таку систему оподаткування, як використання нерозподіленого прибутку. Тобто не стягувати з компанії податок на прибуток, якщо 100% цього прибутку вона реінвестує у власний бізнес.

Також великі компанії могли б використовувати пільги, які надають кластерам чи індустріальним паркам. У такому кластері всі внутрішні суб’єкти (а ними в агрохолдингу є велика кількість компаній), співпрацюючи між собою, не сплачують одна одній податок на додану вартість. ПДВ сплачується тільки на «вході» й «виході» з кластеру.

Агрохолдинги сьогодні тримають економіку України. Вони перспективні й конкурентоспроможні. Їх продукція вільно почувається на будь-яких ринках – і в ЄС, і в інших державах. Тому, звичайно, такий потужний ресурс не можна втрачати.

- Є така позиція у проекті бюджету: здешевлення кредитів (25 млн грн) саме фермерським господарствам. Вважаєте, цього достатньо?

- Безумовно, 25 млн – це несерйозно. Кредити в Україні надзвичайно дорогі, й мало хто з фермерів може їх собі дозволити. Мова йде не лише про маленькі господарства. В Україні навіть досить великі компанії не можуть «потягнути» кредити.

- Ви сьогодні пропонуєте новий механізм виплати дотацій аграріям. У чому його родзинка?

- Цей механізм – простий і абсолютно прозорий. Він може компенсувати відміну спецрежиму ПДВ. Ідея в тому, щоб із бюджету наявні кошти розподілялися пропорційно тим сумам, які зараз аграрії віддають державі як ПДВ.

Ми знаємо, що є «обрізаний» спецрежим ПДВ – 50/50; 85/15; 70/30 відсотків. Так от оці 50%, 30% і 15% автоматично можуть повертатися аграріям у вигляді дотацій. І фермерам не потрібно брати ніяких погоджень у чиновників. Повторю: все має відбуватися в автоматичному режимі, щоб уникнути корупції.

- Чи враховані ці ваші позиції в проекті бюджету-2017?

- Так, проект закону, який передбачає нарахування дотацій аграріям з Держказначейства пропорційно до коштів, сплачених у вигляді ПДВ, вже передано до Верховної Ради.

- Які шанси, що Рада проголосує за цей законопроект?

- Я думаю, Верховна Рада досить легко за цей закон проголосує. Але проблема не в наявності проекту закону – вона лежить у площині дефіциту коштів, передбачених проектом бюджету на 2017 рік.

- Одним із джерел надходження коштів до спецфонду ви вважаєте приватизацію державних підприємств. Які приблизно кошти можна за них виручити?

- Бюджет-2017 покладає великі сподівання на продаж державного майна. Але кошти від приватизації підприємств, підпорядкованих МінАПК, будуть використані на компенсацію загального дефіциту бюджету. На жаль, їх не спрямують на підтримку аграріїв.

Якби вдалося приватизувати всі аграрні держпідприємства, можна було б отримати близько 70 млрд гривень і використати їх для потреб розвитку аграрної галузі.

Тільки приватизація ДПЗКУ і «Укрспирту» може принести мінімум 30 млрд гривень.

Приватизацію потрібно проводити якнайшвидше. Бо ситуація абсурдна. Якщо взяти разом усі країни ЄС, то навіть тоді не набереться такої кількості комерційних аграрних підприємств, підпорядкованих міністрам сільського господарства, як в Україні. Адже у нас їх - сотні!

Європа дивиться на нас із великим здивуванням. Там не розуміють, для чого українському міністру АПК займатися виробництвом горілки чи солодощів, ковбаси чи молочних продуктів замість того, щоб займатися аграрною політикою?!

- Ваше ставлення до приватизації НАК «Украгролізинг»?

- «Украгролізинг» наразі абсолютно неефективний. 99% його роботи виконують приватні лізингові компанії, працювати з якими аграріям значно простіше.

В Україні будь-який державний бізнес рано чи пізно потрапляє в корупційний скандал. Те саме стосується «Украгролізингу». Ми знаємо, що проблеми з цією компанією були ще в попередні роки. Тому її приватизація не погіршить ситуацію на ринку.

Єдина проблема, яка залишається, пов’язана із технікою українського виробництва. «Украгролізинг» створювався саме для того, щоб збільшувати продажі вітчизняної аграрної техніки. А приватні лізингові компанії в основному пропонують машини і обладнання іноземного виробництва.

- Проект бюджету-2017 готовий до другого читання. Які побажання аграріїв уже враховані в ньому, а які так і залишаться мрією?

- Враховані пропозиції стосовно використання держпідтримки в аграрній сфері. Були й інші пропозиції, але вони не взяті до уваги - наприклад, про використання коштів від приватизації майна, підпорядкованого МінАПК. Ця пропозиція була категорично відхилена.

На жаль, не вдається реалізувати такий проект, як перегляд земельного податку. Його метою було отримати додаткові грошові ресурси для дотацій фермерам, але в першу чергу – зруйнувати корупційні схеми, коли господарства ухиляються від сплати взагалі будь-яких податків. Однак, відповідно до нового законодавства, всі земельні податки залишаються у розпорядженні місцевої громади, тому на дотації фермерам ми їх використати не можемо. Тобто цей проект може залишитись нерозглянутим.

- Ваше бачення: які галузі агросектору потребують нині найбільшої підтримки з боку держави?

- У найскладнішій ситуації сьогодні опинилося тваринництво. З одного боку, обвалилися ціни на м'ясо і молочні продукти на світових та внутрішньому ринках. З іншого - збільшилися усі складові затрат на утримання худоби, на виробництво молока – зросли тарифи на електроенергію, воду тощо. Дві третини тих, хто сьогодні займається виробництвом молока і м’яса, несуть великі збитки.

На другому місці – садівництво. Це сфера, яка потребує довгострокових інвестицій. Тим часом ті, хто зараз мають сади в Україні, зайняті пошуком ринків збуту, адже навіть у вітчизняних магазинах українським яблукам доводиться конкурувати з іноземними.

Також держпідтримка потрібна виробникам овочів. Ця галузь є соціально орієнтованою. Підвищення цін на овочі миттєво відбивається на гаманцях українців. Те саме стосується і цукрових буряків – цукор в Україні є соціально важливим продуктом.

- Про що би ви хотіли повідомити аграріям відносно бюджету-2017, а ми вас не запитали?

- Я надзвичайно стурбований тим, що в бюджеті-2017 ми суттєво скорочуємо держпідтримку сільського господарства. Настільки мізерну підтримку ми не мали останні 15 років. До слова, підтримка наших аграріїв вже у 80 разів менша, ніж у Європейському Союзі! На фоні загального спаду економіки єдина галузь, яка ще тримається, – АПК. І у наступному році ці позиції можуть бути суттєво послаблені.

Зменшення державної підтримки мало би зупинитися принаймні на тому рівні, який є у 2016 році. Та, на жаль, цього не відбувається і нарощувати втрачене буде дуже складно.

Наталія Люпин