В очікуванні достойних пропозицій

19 July, Розділ Агрополітика, переглядів 3 880

Розпитайте свого знайомого керівника агрогосподарства (незалежно від кількості землі та спеціалізації виробництва): що найбільше турбує його у ці весняні дні? Ваші припущення вірні: добрива, насіння, погода, дизпаливо, засоби захисту... А найбільше – кошти, за які можна придбати всі ці ресурси.

Для проведення весняно-посівної кампанії аграріям України потрібно .... млрд. гривень. Таких грошей у держави, звісно, немає. Тож Уряд разом із громадськими структурами аграрного профілю спробував відшукати фінансування посівної через законопроект №8163. Документ викликав чимало дискусій, непорозумінь і галасу у суспільстві. Як результат, законопроект поки що відхилений Верховною Радою. Та обговорення його і, відповідно, удосконалення, триває.

Так, упродовж останнього місяця агрогосподарства - члени Аграрного союзу України (АСУ) - детально розглядали законопроект №8163 на обласних нарадах. І нині АСУ закликає головних гравців ринку зерна - виробників і зернотрейдерів - розглядати згадуваний проект закону комплексно.

Про це минулого тижня від імені сільгосппідприємств - членів АСУ заявили на прес-конференції в Укрінформі Геннадій Новіков, генеральний директор ПП «Аскон» (смт. Якимівка, Запорізька обл.), голова Аграрного союзу України; Микола Стрижак, керівник фермерського господарства «Каунас» (Знам’янський р-н, Кіровоградська обл.), віце-президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України; Олексій Картавий, директор приватного акціонерного товариства «Агрофірма «Мрія» (Сумська обл.). Свою експертну думку висловили й науковці. Зокрема, Національну академію наук України представляв директор Інституту економіки та прогнозування, академік НАНУ Валерій Геєць.

«Ми кричимо на весь світ, що Україна може виробляти 80 млн., навіть 100 млн. т зерна, але що зроблено, крім слів? Держава цих коштів не має, а трейдери репетують про невластиві функції», - підкреслили агровиробники.

«Наша (Аграрного союзу України) позиція в тому, - наголосив Геннадій Новіков, - щоби йти від виробництва сільгосппродукції до торгівлі нею. А не навпаки. Трейдери весь час говорять про нав’язування невластивих їм функцій при експорті зерна, проте це вже другий етап. Спочатку потрібно організувати виробництво, в т.ч. і через форвардні закупівлі зерна, і паралельно вдосконалювати торгівлю (експорт), у т.ч. і біржову торгівлю».

У цьому членів АСУ переконує досвід інших країн світу. Зокрема, Бразилії. До речі, Геннадій Новіков разом із представниками інших професійних громадських структур АПК, у т.ч. УЗА, нещодавно повернувся з цієї країни. Українська делегація побувала в кількох фермерських гсоподарствах, де вже не одне десятиліття запроваджено систему CPR (Gedula de Produto Rural). Суть цього фінансового інструменту, ініціатором якого став Банк Бразилії, полягала у створенні кредитного механізму, здатного замінити терміновий контракт (використовувався торговими компаніями) на авансові покупки товару (про цей механізм ми розповімо у найближчих номерах нашої газети).

«Всі вже давно розуміють, - продовжив голова АСУ, - що необхідно змінити філософію кредитування села. І, перш за все, спрямувати кошти на розвиток агровиробництва. А коли ми навчимося вирощувати ті врожаї, які потенційно спроможні, тоді більше будемо думати й про торгівлю. Бо в сільському господарстві найдовший обіг коштів – 11 місяців! А в торгівлі їх повний обіг – 5-30 днів».

У агровиробників усіх регіонів виникають запитання: чому трейдери однобоко коментують законопроект №8163? Чому здіймається галас навколо експортної монополії держави? Якщо вдатися до аналізу, то внутрішні потреби держави у зерні складають 25 млн. т, експорт теж поки що на такому ж рівні. А от потенціал виробництва зерна набагато вищий. Для прикладу візьмімо 50 млн. т у рік, які необхідно виростити. Тож якщо мова у законопроекті №8163 йде про необхідність 50% авансування майбутнього врожаю, то невже робота по форварду - нехарактерна для зернотрейдера діяльність? Адже надавши зараз аграріям кредит, вони ці самі 25 млн. т зерна зможуть в новому маркетинговому році екпортувати. А, можливо, і більше. Тож виходить, авансування виробництва і експорт – прямо взаємопов’язані.

«У законопроекті чітко прописано, - акцентував увагу Геннадій Володимирович, - що потрібно авансувати виробництво зерна. Наголошую: не його продаж, а виробництво. Якщо вже цієї весни держава зможе ввести цей механізм, то і виробництво агропродукції зросте, незважаючи ні на які погодні умови».

При цьому, в АСУ переконані: у виробника повинна бути можливість вибору - продати збіжжя по високій ринковій ціні (якщо зерно ще є в коморах), взяти кредит або аванс під форвард. А купивши насіння, засоби захисту, міндобрива, паливо і т.д, аграрії виконають весь комплекс технологій і, зрозуміло, підвищать врожайність усіх агрокультур у середньому на 30%. Це елементарна арифметика.

Водночас потрібен пошук компромісів. І в деяких областях він дає свої позитивні результати. Наприклад, аграрії Луганщини, всебічно обміркувавши механізм авансування трейдерами виробництва сільгоспкультур, уклали угоду з однією з компаній: ціни в угоді не зафіксовані зараз, а остаточні розрахунки вестимуться за ціною, яка складеться на момент реалізації зерна (через біржу). Сільгоспвиробникам такий механізм зрозумілий. Цей приклад, підкреслюють сільгоспвиробники, - поштовх для розвитку агровиробництва, з одного боку. А з іншого – реальне запровадження авансування аграріїв. І цей досвід луганчан поступово поширюється в країні.

Можна навести інші приклади, з міжнародного досвіду. У Канаді, яка є членом Кернської групи країн (відстоюють лібералізацію ринків), Пшенична Палата (Canadian Wheat Board) має виключне право продавати пшеницю і ячмінь (основне зерно) від імені фермерських кооперативів на зовнішньому ринку та для переробки на внутрішньому. Місія Палати – уніфікація цін, за якими виробники продають зерно, незалежно від сезону. Продаж зерна через Палату є обов’язковим. За оцінками експертів ОЕСР, канадська система забезпечує скорочення коливань виручки від реалізації продукції фермерами на 49%. Як мириться Американська торговельна палата з таким сусідством? Чи вона всім країнам роздає свої протестні послання, чи тільки Україні?

Згадаємо і про функції Товарно-кредитної корпорації США (структура Міністерства сільського господарства), серед них: інтервенційні операції на ринках молока, цукру, кукурудзи й іншої продукції; реалізація продукції, яку здійснює Товарний офіс корпорації згідно з фіксованими цінами; забезпечення експортних програм і тощо. Можна також посилатись і на ЄС, і на Бразилію, і на Індію. У Франції, скажімо, на основі договорів про інтеграцію капіталів між фермерами і покупцями їх продукції тільки свиней вирощується до 60%.

Тому Аграрний союз України підтримує кроки Уряду і законотворців, що здійснюються у покращенні ситуації на ринку зерна. Зокрема, прийняття проекту Закону України №8163 „Про внесення змін до Закону України „Про зерно та ринок зерна” (щодо експорту зерна за зовнішньоекономічними договорами (контрактами)).

До такого рішення схилились і фермери. Як підкреслив Микола Стрижак, у 2009 році зернотрейдери отримали 14 млрд. грн. прибутків, рівно стільки ж, скільки всі агровиробники:

«Розумієте, коли 7 основних трейдерів, які працюють в Україні й торгують зерном, отримують стільки ж, скільки всі селяни країни за виробничий сезон, то ми чогось не розуміємо. Ми досить довго вивчали досвід інших країн і взяли за основу канадський. Там держава викуповує 40% зерна у фермерів за високою ціною. Все сплановано наперед на 10 років і тому фермери працюють упевнено».

Микола Стрижак нагадав початок жнив 2010 року. В Криму у селян скуповували пшеницю по 500 грн./т, а ячмінь - по 600. Звісно, в деяких регіонах ціна була вже вищою. Та все одно лише 30% пшениці аграрії продали по 1000 грн./т, а 50 – за зниженою, на жаль. Тоді як за кордоном тонна пшениці коштувала більше 300 доларів.

«Сьогодні нам запропонували набагато кращі умови купівлі зерна, ніж їх пропонують відомі компанії-зернотрейдери. Ми їх активно підтримуємо. Бо щодня відчуваємо, як зростають ціни на міндобрива, паливо, електроенергію... І вклавши в кожен гектар купу грошей, виростивши врожай, ми хочемо отримувати не збитки, а прибутки, щоб забезпечити своїм родинам гідне життя».

Микола Іванович, до речі, зауважив, що фермери чекають від зернотрейдерів достойних пропозицій, але поки що, крім галасу, нічого від них не чути. Потрібно нарешті надати селянину шанс заробляти.

«Всі виробники побоюються, бо не розуміють, як працювати із зерном цього року, - висловив занепокоєння Олексій Картавий. – Всі хочуть працювати прозоро. Тому ми вважаємо, що законопроект №8163 і дасть нам таку прозору схему. Трейдерські компанії Сумщини торгують з нашими найближчими сусідами – Росією і Білоруссю. Ці фірми розуміють, що підтримавши нас фінансово, вони допоможуть і собі. І потрібно поспішати укладати контракти, бо вже на півдні України рослини почали вегетувати».

Не забули учасники конференції і про митні проблеми. Зокрема, аграрії підкреслили: в той час, коли всі країни світу зацікавлені у нарощуванні й стимулюють експорт своєї продукції, Уряд країни підготував законопроект «Про ставки вивізного (експортного) мита на деякі види зернових культур»». Його прийняття, вважають представники потужних аграрних громадських організацій, неминуче призведе до подальшого зниження цін на цю продукцію і нанесе великі збитки сільгоспвиробникам.

Тому Аграрний союз України, Асоціація фермерів та приватних землевласників України звернулися до Кабінету Міністрів з вимогою відкликати цей проект закону України, а до депутатів Верховної Ради України - не приймати його.

До речі, спілкуючись з журналістами, аграрії почули запитання: чи не побоюються вони, що трейдери підуть з ринку? Ймовірно, терпець у виробників урвався, бо у своїх відповідях вони були категоричними. І трейдерськими демаршами їх не залякати. Надто ласий для багатьох цей шматок – український ринок зерна.

І хоч як не обдурювали наших селян за роки незалежності, виманюючи у них зароблене важкою працею збіжжя, та все одно вони готові до розумних компромісів з усіма гравцями цього ринку. Бо глибоко переконані: лише паритет інтересів усіх учасників продуктових ланцюжків забезпечить і успішний розвиток АПК України, і продовольчу незалежність країни, і гідне місце нашої держави на світовому продовольчому ринку.

Валерій Геєць, директор Інституту економіки і прогнозування НАН України, академік:

- Говоритиму без емоцій про проект закону №8163. Теоретично, якщо з’явиться ще один оператор на ринку зерна, мали би розширитися умови для конкуренції. Але щоб не відбулося монополізації на ринку, у проекті закону треба передбачити три положення. Передусім, держоператор має закуповувати зерно безпосередньо у виробників. По-друге, ціна у виробника, при укладанні контракту з трейдерами не повинна бути нижчою тієї, що сплачує державний оператор. По-третє, вимоги щодо здійснення авансових платежів мають бути однаковими і для державних, і для недержавних операторів ринку.

Проект можна доповнювати й іншими складовими, але треба уникати шляху до монополізації.

Що стосується мита. Це питання складніше. Якщо держава вводить експортне мито і бере на себе відповідні зобов’язання, що сприятиме встановленню пропорції: 75% кінцевої ціни – виробнику, а 25% - всім іншим (як у розвинених країнах), тоді таке втручання є виправданим.

Логічно, що мито повинен сплатити той, хто отримує дохід від експорту. Питання має бути відповідним чином врегульоване. Цебто втручання держави має бути спрямоване на обмеження надприбутків тих, хто перебуває на кінцевій точці реалізації продукції на експорт.

Що буде, якщо зернотрейдери підуть з ринку й полишать виробника сам на сам зі своїм продуктом? Але ж проаналізуйте, де доходи осідають. Покинути ринок дуже просто. От тільки ніхто не відмовиться від таких прибутків і даю 100% гарантію, що ніхто нікуди не піде. Я можу навести вам чимало прикладів діяльності дочірніх банківських установ на території України, і ніхто з ринку не йде. Всі на ньому працюють і, повірте, працюватимуть і надалі.

Ольга МОРОЗОВА,

Володимир ШАПОВАЛОВ