Використанню і охороні земель потрібна Стратегія

19 July, Розділ Агрополітика, переглядів 4 585

В Україні протягом останніх років домінувала незбалансована дефіцитна система землеробства. Як наслідок, ґрунти втратили значну частину гумусу, найродючіші у світі чорноземи перетворилися на ґрунти з середнім рівнем родючості й продовжують погіршуватися.

Невеликі дози внесення гною і туків не забезпечують відтворення родючості ґрунтів. Врожаї останніх років – здебільшого результат вичерпування винятково природної родючості, збіднення потенційної її частини. Не змінювати і надалі такий підхід до родючості неприпустимо, бо це призведе до подальшого загострення проблеми.

Входження України у загальноєвропейську систему моніторингу ґрунтового покриву вимагає модернізації програмного, математичного, інструментального, камерального і картографічного забезпечення. Закон про плату за землю не виконується, зібраний податок не спрямовується на виконання програм підвищення родючості. АПК протягом останніх десятиліть страждає від нестачі ресурсів для ведення високотехнологічного господарювання. Водночас усі суміжні галузі промисловості, що обслуговують сільське господарство, вибудовують своє благополуччя за рахунок селян.

Держава повинна запровадити відповідні механізми, що убезпечать агросферу від відвертої, інколи прихованої і несправедливої експлуатації.

Головна мета стратегії - створення передумов для збалансованого розвитку ґрунтового покриву і призупинення негативних процесів, що відбуваються на землях країни. Cтратегія означає принципово новий для країни тип сталого (ощадливого) землекористування, який забезпечить гармонійне співідношення між антропогенним навантаженням і природним потенціалом ґрунту до відновлення і повноцінного продуктивного і екологічного функціонування.

Наголос у стратегії буде зроблено на призупиненні ґрунтово-деградаційних процесів, зокрема дегуміфікації, ерозійних явищах, збідненні ґрунтів на поживні елементи. Крім того, треба відвернути екологічні ризики, що створюються за рахунок підкислення, засолення, осолонцювання, зменшення біорізноманіття, забруднення. Обов’язково треба покращити природне середовище, умови праці та життя сільського населення, і взагалі, привабливість агросфери, особливо для молоді.

Табл. Реалізація стратегії повинна:

- забезпечити раціональне використання і збереження ґрунтів як найважливішого компонента агроекосистеми;

- забезпечити застосування ґрунтозахисних технологій при здійсненні господарської та інших видів діяльності;

- своєчасно виявляти негативні зміни стану ґрунтів;

- забезпечувати наукову обґрунтованість заходів з охорони ґрунтів;

- забезпечувати гласність, повноту і достовірність інформації про стан ґрунтів, про обсяги застосованих заходів з охорони ґрунтів;

- забезпечити участь громадськості при прийнятті рішень у галузі охорони ґрунтів; невідворотність відповідальності за шкоду, спричинену ґрунтам.

Оптимальні напрями впровадження Стратегії

Контроль змін і на його базі формування відповідних програм з призупинення деградації і відтворення родючості ґрунтів - надактуальна задача. В її рамках особливе значення мають проблеми призупинення втрат гумусу у ґрунтах, подолання їх збіднення, організація протиерозійних робіт, відновлення хімічної і гідротехнічної меліорації, впровадження заходів із попередження техногенного забруднення.

Призупинення падіння гумусу і досягнення його бездефіцитного балансу. Головні напрямки - реконструкція сівозмін зі збільшенням частки культур суцільної сівби та багаторічних трав; використання як органічних добрив післяжнивних решток і соломи зернових культур; застосування торфу, сапропелю, сидератів, ставкового мулу і інших вуглецьвмісних матеріалів.

Збагачення ґрунтів поживними речовинами. Тут головним є відновлення щорічного обсягу застосування міндобрив до рівня 150-160 кг/га д.р. Для підвищення їх окупності потрібно змінити технології їх застосування: використовувати або в рядки під час сівби, або локально під час допосівної культивації, крім того - для підживлення у період вегетації рослин. Тоді окупність внесених добрив приростами врожаїв збільшиться у 2-3 рази. Важливим заходом є і обов’язкове внесення у ґрунти мікроелементів. Варто реалізувати можливості волино-подільських, харківських, донецьких, вінницьких і одеських родовищ фосфоритів для зменшення дефіциту виробництва фосфорних добрив.

Захист ґрунтів від ерозії. Необхідно змінити стратегію ”боротьби з ерозією ґрунтів” на стратегію “управління ерозійно-акумулятивними процесами”. В цьому плані першочерговим є скорочення частки ріллі до 40-50%. За умови виведення з обробітку майже 8,6 млн. га малопродуктивних і деградованих земель, співвідношення ріллі та екологостабільних угідь оптимізується і інтенсивність ерозійних процесів різко зменшиться. Не менш важливим є розширення мінімальних і особливо нульових способів обробітку ґрунту. Їх можна впровадити на мільйонах гектарів. Необхідно використовувати і традиційні протиерозійні агротехнічні заходи: щілювання, смугове розміщення культур, докорінне поліпшення кормових угідь.

Меліорація кислих і солонцевих ґрунтів. Нині потрібні принципово нові підходи до вирішення проблем меліорації кислих і солонцевих ґрунтів з обов’язковим переходом на ресурсозберігаючі технології. На перших етапах відродження хімічної меліорації найбільш доцільно проводити “підтримувальне” вапнування, яке спрямоване на гальмування процесів підкислення ґрунтів. Тобто на кожен гектар вносити не 5-6 т вапна, а лише 1-1,5 тонни.

Фітомеліорація включає підбір і розміщення в сівозмінах сільгоспкультур, толерантних до кислої реакції ґрунтового середовища. У масштабах країни використання запропонованих ресурсозберігаючих технологій дозволить заощадити енергетичні та матеріальні ресурси на 50-60% і підвищити продуктивність кислих і солонцевих земель на 35-40%. Обов’язково треба відновити глибоку плантажну оранку, ефективність і тривалість післядії якої дуже значні.

Реконструкція зрошуваних і осушувальних систем. Необхідно вивести з використання землі з негативним еколого-меліоративним станом, здійснити комплексну реконструкцію систем, упровадити прогресивні системи землеробства.

Впровадження заходів з попередження техногенної деградації ґрунтів. Для запобігання розвитку деградаційних процесів на ґрунтах, які забруднені важкими металами, потрібно впроваджувати технологічні заходи з детоксикації ґрунтів. Із них найбільш доступні землекористувачам - локальне внесення міндобрив, використання залізовмісних меліорантів, внесення вапна, проведення фітомеліорації.

Михайло ЗУБЕЦЬ,

Віталій МЕДВЕДЄВ,

Святослав БАЛЮК,

Президія Національної академії аграрних наук України

Національний науковий центр

«Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О.Н.Соколовського» НААНУ

Далі буде.