- Важливі питання розвитку особистих селянських господарств
- Присяжнюк: Створення кооперативів зупинить зникнення сіл з карти України
- Сільгоспкооперація активізує розвиток соціальної інфраструктури на селі
- Мінагрополітики розробило проект закону про сільський туризм
- ВЕСНЯНА ПОСІВНА ЙДЕ ЗА ПЛАНО
Микола Присяжнюк: «Починати зміни потрібно з піднесення престижу сільськогосподарської праці»
Червень – рум’янець року, кажуть в народі. Позаду найскладніші виробничі періоди сільгоспвиробництва. Отже, маємо чудову нагоду нагадати суспільству: що вже зроблено в АПК, на що можна розраховувати (якщо мова йде про врожай), що ще варто зробити, аби люди мали вдосталь продуктів харчування, а держава гарантувала собі продовольчу безпеку.
Наш сьогоднішній співрозмовник – міністр аграрної політики та продовольства України Микола Присяжнюк.
- Миколо Володимировичу, найперше запитання – про посівну кампанію. Чи вдалося Вашому відомству допомогти аграріям забезпечити себе ресурсами для ефективного проведення весняних польових робіт?
- Ми зробили все від нас залежне. І тому для проведення цих робіт аграрії при потребі 943,2 тис. т насіння ярих сільгоспкультур мали 975,8 тис. т, а це – 103% до потреби. Технологічна потреба у паливно-мастильних матеріалах становила 406 тис. т дизпалива та 107 тис. т бензину, а сільгосппідприємства змогли придбати відповідно 472 тис. т дизпалива (116% до потреби) та 136,6 тис. т бензину (127%). Також аграрії купили на 12% більше міндобрив (898,2 тис. тонн. Та й забезпеченість засобами захисту рослин дала можливість господарствам провести захист посівів на 27,2 млн. га, тобто на 100% прогнозованих площ. Отже ми маємо всі підстави отримати гарний врожай зернових.
- Чи готові аграрії до цьогорічних жнив?
- Назву вам кілька цифр: для збирання ранніх зернових, зернобобових і ріпаку на з площі у 12,5 млн. га буде задіяно 53,5 тис. зернозбиральних комбайнів, близько 32,7 тис. з них - сільгосппідприємств, ще 20,8 тис. - господарств населення. Нині вже підготовлено до роботи 92% зернозбиральних комбайнів (на 3% більше аналогічного періоду 2010 року). Готові до техобслуговування агротехніки на жнивах 217 ремонтних підприємств системи АПК. 55 із них спеціалізуються на ремонтах зернозбиральних комбайнів, де освоєно виробництво й відновлення запчастин до комбайнів усіх типів.
За нашими даними, навантаження на комбайн складе в середньому 223 га (норма - 100-120 га). Найбільшим навантаження на один комбайн буде в південних регіонах.
- Чи змінила погода прогнози аграрного відомства щодо цьогорічного врожаю?
- Як відомо, прогнозоване виробництво зерна значною мірою залежить від погодних умов протягом вегетації сільгоспкультур. Скажімо, озимі зернові культури, після перезимівлі та відновлення весняної вегетації, збереглись на 8,0 млн. га, всі посіви підживлені й перебувають переважно у доброму і задовільному стані. 96% площ засіяно високоякісним насінням не нижче І, ІІ-ї репродукцій.
В оптимальні терміни селянам вдалося посіяти ярі зернові та зернобобові (7,6 млн. га), що на 158 тис. га більше проти відповідного періоду минулого року. Це є передумовою отримання непоганого урожаю зернових у цьому році. Вегетація озимих культур, починаючи з осінньої сівби 2010 року і до кінця травня 2011 року, відбулася в цілому за задовільних погодних умов, у кожному періоді вегетації відмічалися лише локальні несприятливі явища.
До речі, погодні умови нинішнього року (поєднання волого- та теплозабезпечення) оцінюються як близькі до середніх. І за попередніми даними регіонів, ми очікуємо валове виробництво зерна у 45 млн. т, що також підтверджується прогнозними даними Укргідрометцентру.
- А які галузі нашого АПК у першу чергу цікавлять іноземного інвестора?
- АПК, зрозуміло, - один із найбільш привабливих для іноземних інвесторів, хоча аграрне виробництво й залишається одним із видів економічної діяльності, потенціал якого у сфері інвестування не реалізований у повній мірі. Сьогодні найбільшими країнами-інвесторами в АПК України залишаються Нідерланди, Кіпр, Великобританія, Данія, Німеччина, Австрія, США, Франція та Російська Федерація.
Так, на 1 квітня 2011 р., починаючи з 1992-го, в АПК України залучено 2768,9 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій (6% загального обсягу ПІІ в економіку). З них 1923,1 млн. вкладено у підприємства харчової та переробної промисловості та 845,8 млн. - у сільгосппідприємства. Основні галузі, що традиційно цікавлять іноземних інвесторів, - розвиток переробних галузей тваринництва та рослинництва. Щоправда, у зерновому секторі важко бути трейдером без фінансування вирощування зерна, а подальше виробництво високоякісної молочної продукції неможливе без інвестування в будівництво ферм. Поряд із цим зростає потреба в інвестиціях у розбудову інфраструктури аграрного ринку.
А для повноцінної реалізації аграрного потенціалу необхідно створити умови для більш активного притоку до АПК іноземних інвестицій, і тому міністерство системно працює над упровадженням низки реформ у стратегічних галузях, зниженням ризиків агровиробництва. Вже підписано меморандум з Чиказькою товарною біржею, відкриття якої дозволить створити ефективний ф’ючерсний ринок агропродукції. Ще міністерство активно співпрацює з Американською торговельною палатою в Україні, ЄБРР і Європейською бізнес асоціацією, щоб урегулювати проблемні питання, з якими іноземні інвестори стикаються в Україні.
- На Вашу думку, чи вдасться якісно змінити ситуацію із занепадом інфраструктури українського села?
- На моє переконання, починати зміни потрібно з піднесення престижу сільськогосподарської праці, і особливо - в особистих селянських господарствах. Адже роль сімейних господарств як для розвитку аграрної галузі, так і для сільської місцевості недооцінена. За шаблоном колгоспного періоду багато хто продовжує їх сприймати як підсобні господарства. Без перспектив розвитку.
Цифри ж вказують на інше: понад 1 мільйон особистих селянських господарств приєднали земельні паї, нарощуючи вагоме товарне виробництво. За офіційною статистикою, понад 30% сільгоспугідь обробляються саме сімейними господарствами, які мають земельні ділянки понад 10 гектарів. Для Європи – це міцні середні фермерські господарства.
Ще майже 12% земель обробляють господарства з середнім землекористуванням від 5 до 10 гектарів. У багатьох країнах Європи (Італія, Греція, Польща) більше 50% фермерів мають такі розміри землекористування.
Ще одне завдання – створення умов, за яких селянська продукція напряму потрапляла би споживачам за вигідною для господарства ціною. Це сприятиме підвищенню доходів сімейних господарств і стимулюватиме зростання їх товарності.
Щоб вирішити це завдання, ми повинні розбудувати мережу оптових ринків агропродукції. Законодавчо-нормативна база для цього створена. Торік виділено перший транш державних коштів (50 млн. грн.) на створення цих ринків у Львові, Києві, Харкові, Запоріжжі та Донецьку. Так поступово будемо охоплювати область за областю. Ці ринки мають «втягнути» в оборот всю місцеву товарну продукцію, але не через посередників. Самі виробники мають вийти на торги через свої кооперативи.
Тому ми активно допомагаємо створенню селянами збутових переробних й інших обслуговуючих кооперативів. Це єдиний, як показує світова практика, шлях до підвищення продуктивності й товарності сімейних господарств і подолання бідності сільських жителів.
У 2009 році затверджена Державна цільова економічна програма підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 року. Не дивлячись на складну бюджетну ситуацію через кризу, другий рік поспіль на виконання програми виділяються кошти для придбання кооперативами технічних засобів на, практично, безповоротній основі. Тому нині важливе завдання на місцях – донести до людей вигоди і необхідність об’єднання у кооперативи, бо це об’єднання - для спільних дій на оптових торгах. Треба допомогти людям інформацією і конкретними діями, забезпечити їх захист від рейдерства й подібних дій конкурентів-перекупників.
Ми повинні відродити й заготівельно-збутові функції сільських споживчих товариств. Завдяки паям селян у системі «Укрспоживспілка» впродовж десятиліть побудовані заготівельні бази, сушарки, пекарні, переробні цехи, торгові приміщення. Є рішення з’їздів споживчих товариств про розпаювання 75% усього майна між пайовиками села. На цій базі можна сформувати збутові й інші кооперативи із асоційованим членством власників решти 25% майна споживчих товариств. Механізми здійснення такої роботи вже відпрацьовані, ми готові прислати фахівців для упровадження моделей цих кооперативів.
Сільському господарству, чи не найбільше, порівняно з іншими сферами виробництва, потрібні кредитні кошти. Аграрний світ за сто з лишнім років нічого ефективнішого не вигадав, як самодопомогу через кредитні кооперативи (спілки). Підтримка розвитку сільських кредитних спілок – єдиний нині спосіб забезпечити селян кредитними коштами для придбання засобів і організації виробництва. Вся правова база для розвитку спілок є. Людям потрібна інформація, навчання, виділення необхідних приміщень, захист від нечесних ділків. Все це можуть забезпечити сільські ради. Так було і є в усіх країнах.
І ми зі свого боку будемо підтримувати включення сильних сільських і міжсільських кредитних спілок у систему держпідтримки кредитування через програму компенсаційних виплат частки процентної ставки.
Крім того, міністерство зараз докладає зусиль, аби гарантувати інтереси сімейних господарств при запровадженні ринку землі. Мова – про пріоритетні права, які надаватимуться для придбання земельних ділянок молодим сім’ям для організації власних господарств. Треба також подумати про розширення допомоги цим сім'ям на житлове будівництво і господарське обзаведення в межах програми «Власний дім». Ми усвідомлюємо, що коли молодь змінить життєвий вибір на користь села, можна буде сподіватися на поліпшення там демографічної ситуації, призупинити скорочення мережі закладів соціально-культурного призначення, інші негативні процеси.
Окреме питання - проблеми комунального господарства на селі. Ми їх вирішуватимемо з допомогою системи «Укрсількомунгосп» (читайте матеріал на стор. …)
- І ще одне, дуже болюче питання – соціальна сфера села...
- Головним ресурсом для вирішення цих проблем ми бачимо зміну системи формування і розподілу бюджету, коли ключові податки залишаються на місці. Розділяємо, зокрема, пропозиції, відповідно до яких податки, розмір яких не залежать від ефективності господарювання, направляються до Державного бюджету та податки, які значно залежать від ефективності господарювання підприємства, у певному відсотку залишаються на найнижчому рівні в розпорядженні тих бюджетів (селищних рад), на території яких підприємства відраховують ці податки.
Лише тоді виробничі структури і населення цієї території будуть “кровно” зацікавлені в тому, щоб працювати найефективніше. Та треба мати на увазі, що рівень життя сільських територій залежатиме, насамперед, від ефективної роботи агробізнесу на цій території.
Ми стоїмо на тому, що суб’єкти сільськогосподарської діяльності повинні мати місцеву, а не міську приписку, й сплачувати податки в місцевості, угіддями якої вони користуються. А органи місцевого самоврядування мусять займатися соціальними питаннями в місцевості на сплачені агробізнесом податки. Отже, сільські ради і виробники не повинні стояти осторонь цієї проблеми, а діяти разом.
