Аграрний тиждень. Україна
» » Як розвиватиметься агросектор України
» » Як розвиватиметься агросектор України

    Як розвиватиметься агросектор України


    «Основне гасло «Агро-2019»: «Фермеруй в Україні – підкорюй світ». І ми з урядом дійсно хочемо створити для аграріїв такі умови, щоб їм було комфортно працювати в Україні, але щоб вони були здатні завойовувати своєю високотехнологічною агропродукцією весь світ», - вітаючи аграріїв, наголосила в.о. міністра агрополітики та продовольства України Ольга Трофімцева.
    Підтримав колегу Степан Кубів, звернувши увагу добірного товариства агро на вагомий внесок фермерів у розвиток економіки країни. Перший віце-прем'єр-міністр, зокрема, підкреслив, що Кабмін усіляко підтримує аграріїв. «З 2017-го уряд за ініціативи Мінекономрозвитку дав старт унікальній програмі держпідтримки для виробників сільгосптехніки. Ця програма дозволяє отримати часткову компенсацію вартості продукції, відтак зробити її кінцеву ціну більш привабливою саме для наших фермерів», - зазначив він. 
    Щоправда, в будь-якій спробі підтримати українського аграрія існує більше проблем, аніж допомоги. І це підтвердить переважна більшість тих, хто господарює на землі. Бо АПК сьогодні, зі слів Ольги Трофімцевої, це понад 50 тис. суб’єктів господарювання, з яких понад 40 тис. - фермери, причому 80% з них - дрібні фермерські господарства. Тож уряд працює над тим, щоб навіть маленький фермер, у якого є 100-200 га, відчував себе повноцінним гравцем на світових ринках. Фермер повинен мати можливість об’єднуватись у кооперативи, створювати або бути членом регіональних кластерів, переробляти свою продукцію та експортувати її за кордон. Все це – тези виступу очільниці профільного міністерства. Який рік ми їх чуємо?.. Змінюються обличчя і прізвища керівників, а бізнес «пре воза», вже не сподіваючись на європейські правила гри, як і на запропоновану концепцію розвитку самого агросектору, що стала би дорожньою картою для вітчизняного АПК.
    Дискусії, дискусії… Десятки, сотні на рік форумів, конференцій, Днів полів, семінарів і вебінарів. За розмовами чи не «виплеснули ми дитя»? 
    Концепція розвитку
    Форум АПК 4.0 «Концепція розвитку аграрного сектору України». Таку назву отримала дискусійна конференція, що її провела у рамках «Aгро-2019» Громадська спілка «Всеукраїнський аграрний форум». Представники її співзасновників - УАК, АСУ, УКАБ, Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад і Всеукраїнської Аграрної Ради – знову говорили про своє бачення концепції розвитку агросектору. 
    Учасники, зокрема, наголосили, що аграрна стратегія – це складова загальної економічної стратегії країни. І добре, що процес її розробки розпочався з позиції бізнесу, а МінАП погодилося стати рівноправним активним гравцем у команді. 
    Приміром, в Українській аграрній конфедерації (УАК) глибоко проаналізували нинішній вітчизняний аграрний устрій: які агропідприємства функціонують у країні, яка їхня ефективність, роль і місце у створенні аграрного ВВП. Експерти УАК запропонували окремі організаційно-правові форми зафіксувати в чинному законодавстві (скажімо, на рівні Конституції) і розвивати агросектор як устрій, базований на одній зафіксованій організаційній формі. 
    Чому ставка саме на одну організаційно-правову форму? Гендиректор УАК Павло Коваль аргументує, наводячи досвід європейських країн, де досягнуто високих результатів за фіксації певного устрою. Але потрібно проаналізувати економічне підґрунтя: чому в інших країнах склалося так, а в Україні – поки що ні. «На базі чотирьох груп показників, що чітко вписуються у канву «сталий розвиток +», яку сьогодні запропонувало міністерство для подальшої дискусії на перспективу, ми проаналізували діяльність агропідприємств усіх розмірів і форм ведення бізнесу, - наголошує П. Коваль. - УАК не перший рік розробляє і подає пропозиції стратегічного бачення розвитку агросектору. Розуміючи важливість інновацій та цифровізації, АПК 4.0 – це не іграшка, а принципи сталого розвитку «плюс». За цим «плюс» до економічних, соціальних, технічних й екологічних ефектів додаються якісно нові технології. І це є загальносвітовим трендом, від якого ми не зможемо відмовитися».
    Зараз в Україні склалася унікальна ситуація – багатоукладність бізнесу. Тому потрібно чітко розуміти: що таке сімейна ферма, які інструменти з боку держави їй потрібні, а які - середнім підприємствам, чого чекає і потребує великий бізнес? Потрібно продумати роль і місце всіх цих груп підприємств в економіці АПК й економіці країни. Лише тоді буде зрозуміло: ті господарства, які ми хочемо зафіксувати в Конституції, як пріоритетні, створювали 6-7% аграрного ВВП, а решта, що створили 93%, будуть поза законом, чи як? Це і є тема дискусії, в цьому й необхідно конкретно розібратися, наполегливо пропонують в УАК.
    Базові концептуальні питання
    Їх, звісно, декілька. Сільське господарство – це високомаржинальний і високоризиковий бізнес чи соціальний проект з боку держави, як це є в європейських країнах? Нам подобається, як це працює в Європі. Та якщо розпитати європейців, то почуємо, що останні десятиліття вони - у постійній боротьбі проти зниження дотацій. Водночас на ринку з’являється сильна й потужна Україна, тож у конкурентній боротьбі з нами наші сусіди ніколи не виграють, якщо ми залишимося з тією аграрною структурою, що маємо нині. Інша справа, коли ми нарешті наведемо лад із корупцією і рейдерством. 
    Йдемо далі. В Україні весь агробізнес не може перетворитись на соціальний проект, ним може бути лише та його частина, що зараз найбільше потребує допомоги, – найдрібніші агровиробники. Де вони можуть розвиватися і реалізовуватися? В окремих секторах і нішевих галузях. Якраз тут вони зможуть бути конкурентними навіть агрохолдингам. Тоді ці виробники потребують ідентифікації. Бо в усьому світі, що не випадає із загального законодавчого контексту, є мікро-, малі, середні та великі виробники. В Україні це зафіксовано в Господарському кодексі з 2012 року. Тож і варто вести мову про ці чотири групи, наполягали експерти.
    Втім, потрібно переглянути критерії даного групування, бо сьогодні майже весь український агробізнес може потрапити до групи малих підприємств. Чи готова держава допомогти із бюджету всім?
    Окреме питання – держдотації. Програма підтримки аграріїв не повинна бути «горизонтальною», коли і сімейне фермерське господарство, й агрохолдинг за одними і тими ж правилами мають отримати дотацію. Так не може бути. 
    І фундаментальний для АПК аспект. Аграрна реформа в країні просто неможлива без створення цивілізованого ринку землі, в організації якого ми ніяк не можемо дійти консолідованої думки і результативних дій. Всі намагання і пропозиції так і залишаться у «підвішеному стані», якщо ми не створимо фундамент – юридично оформлену земельну реформу.
    Фермерський погляд
    Перспективною формою створення доданої вартості фермери вважають саме власні господарства, сільгоспкооперацію і кластери. Принаймні таку думку висловив Віктор Шеремета, заступник міністра агрополітики, спілкуючись з аграріями на виставці «Агро-2019».
    «Мінагрополітики разом із центральними, обласними і районними органами влади працює над створенням ефективного ланцюгу державно-приватного партнерства через проекти локального розвитку. Перспективними формами створення доданої вартості є фермерські господарства і кооперація, наголосив чиновник. - Окрім того, в Україні почала розвиватися кластерна форма організації, фундаментом якої саме і є названі господарства. Ми повинні йти тим же шляхом, що і Європа, де запорукою розвитку сільської місцевості є людина, сільський виробник, фермер. Землею повинні користуватися тільки ті, хто на ній працює. Заможний селянин, заможна громада - заможна держава».
    Заступник міністра переконаний: від створення кластерів виграє не лише конкретний учасник, а й сільське господарство в цілому. Тим паче, що їх створення не вимагає значного фінансування, а базується, перш за все, на організаційних змінах. Так, кластерна модель передбачає ефективну і координовану співпрацю з органами влади, дозволяє економити кошти, коли спільно закуповуються великі партії необхідних ресурсів або замовляються дослідження чи наукові розробки. Перевагою є і можливість подавати заявки на отримання грантів задля вирішення колективних проблем, будувати спільну логістичну інфраструктуру й просувати вироблену продукцію на внутрішньому і зовнішньому ринках. 
    Приклад успішного впровадження кластерів? Будь ласка: агрокластер «ГорбоГори» на Львівщині (відродження західного українського села на принципах децентралізації із застосуванням кластерних механізмів розвитку). В Одеській області - агроекокластер «Фрумушика Нова» (збереження місцевої екосистеми, розвиток сільського туризму та екологічного агровиробництва).
    Новий захисник фермерів?
    «Агро-Продовольча Рада» – таку назву отримала громадська спілка, мета якої захищати інтереси аграріїв країни. АПР об'єднує асоціації та підприємства з виробництва та переробки різноманітної агропродукції. Зокрема, ГС «Асоціація садівників, виноградарів та виноробів України», асоціація «Виноградарі та винороби України», асоціація «Укроліяпром», ГО «Українська аграрна асоціація», Всеукраїнська рада жінок-фермерів, Центр розвитку земельних правовідносин в Україні, Центр підвищення ефективності в тваринництві, Асоціація фермерів і землевласників Дніпропетровської області, Національне об'єднання з племінної справи у тваринництві «Укрплемоб'єднання». 
    Члени АПР переконані, що стануть провідною ланкою у поглибленні діалогу між державою і аграріями, адже представляють інтереси 326 агропідприємств, що обробляють 750 тис. га землі та 8500 га багаторічних насаджень. На них припадає 80% ринку виноробної продукції і 70% ринку рослинних олій. Під час презентації до АПР приєдналися Українська асоціація виробників і переробників сої та Асоціація фермерів і приватних землевласників Полтавської області.
    «Професійні секторальні об'єднання, такі як «Агро-Продовольча Рада», - це важливий фактор, - сказала в.о. міністра агрополітики та продовольства України Ольга Трофімцева. - Сподіваюся, що це об'єднання стане професійною структурою, що буде з одного боку лобіювати інтереси сектору у спілкуванні з урядом і державою, а з іншого - інтереси сектору за кордоном».
    Цікаво, що зараз в Україні є близько 100 аграрних об’єднань, члени яких стикаються з одними й тими ж проблемами. Аби вирішити їх, аграрним і експертним колам давно варто консолідуватися в єдину ефективну групу лобіювання інтересів українського агросектору. Ця тенденція поширена як в США, так і в країнах Європи, де ні парламент, ні уряд не приймають важливих для галузей рішень без консультацій з відповідними об’єднаннями, наголосив Мар’ян Заблоцький, заступник голови АПР. Він же й назвав першочергові завдання «Агро-Продовольчої Ради». 
    «Зараз ми точно знаємо, що у нас портові збори у 2,5 рази вищі, ніж за кордоном; надто високі тарифи «Укрзалізниці» через масову корупцію і перевитрати в цій організації. Ми хочемо, щоб аграріям відшкодовували акциз на пальне. Власники ж дизельних локомотивів не сплачують акциз на пальне під приводом того, що вони не їздять по дорогах. Трактори теж 90% свого робочого часу не їздять дорогами, але аграріїв змушують платити цей акциз! Натомість ми пропонуємо нову модель акцизу на пальне (приблизно $12 на 1 га). Всі ці ініціативи підготуємо і будемо їх ініціювати», - підкреслив Заблоцький.
    На даний час надзивчайно болючими для українських аграріїв залишаються також питання рейдерського захоплення землі, урожаю та іншого майна; недосконала й така, що не відповідає сучасним вимогам ринку, логістична інфраструктура; неврегулювання на законодавчому рівні низки питань землекористування, що призводить до конфліктних ситуацій; відсутність ринку землі, що сприяє існуванню тіньового ринку землі; недосконалий механізм розподілу коштів державної допомоги (за якого фермери у минулому році освоїли лише 13% таких коштів) та багато інших. 
    Охопити все неможливо
    Оскільки «Агро-2019» зайняла цьогоріч 34 200 м2 НК «Експоцентр України», обійти всі стенди та потрапити на всі заходи було просто нереально. Як можна побачити експонати більше 1300 компаній з 17 країн світу? А тим паче про них написати. До того ж, цьогорічна виставка мала аж 17 тематичних експозицій, що теж підкреслило її унікальність. Про все подбав організатор заходу - ТОВ «ТД «Промфінінвест». Тому раджу вам на подібні заходи ходити особисто. Бо ж ви краще орієнтуєтесь, що хочете побачити або купити. 
    Врізи:
    АПК сьогодні - це понад 50 тис. суб’єктів господарювання, з яких понад 40 тис. - фермери, причому 80% з них - дрібні фермерські господарства. Тож уряд працює над тим, щоби навіть маленький фермер, у якого є 100-200 га, відчував себе повноцінним гравцем на світових ринках.
    Розуміючи важливість інновацій та цифровізації, АПК 4.0 – це не іграшка, а принципи сталого розвитку «плюс». За цим «плюс» до економічних, соціальних, технічних й екологічних ефектів додаються якісно нові технології. І це є загальносвітовим трендом, від якого ми не зможемо відмовитися.
    Перспективними формами створення доданої вартості є фермерські господарства і кооперація. В Україні почала розвиватися кластерна форма організації, фундаментом якої саме і є такі господарства. Ми повинні йти тим же шляхом, що і Європа, де запорукою розвитку сільської місцевості є людина, сільський виробник, фермер. Землею повинні користуватися тільки ті, хто на ній працює.





    Схожі новини
  • Мінекономрозвитку розширило перелік української сільгосптехніки, вартість якої компенсується з держбюджету
  • У 2019 році продовжить працювати механізм компенсації аграріям вартості с/г техніки українського виробництва
  • Уряд збільшить обсяг держпідтримки аграріїв до 7 млрд грн.
  • Уряд затвердив основні програми підтримки агросектору на 2018 рік
  • Аграрії отримуватимуть часткову компенсацію вартості сг техніки

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Як розвиватиметься агросектор України


«Основне гасло «Агро-2019»: «Фермеруй в Україні – підкорюй світ». І ми з урядом дійсно хочемо створити для аграріїв такі умови, щоб їм було комфортно працювати в Україні, але щоб вони були здатні завойовувати своєю високотехнологічною агропродукцією весь світ», - вітаючи аграріїв, наголосила в.о. міністра агрополітики та продовольства України Ольга Трофімцева.
Підтримав колегу Степан Кубів, звернувши увагу добірного товариства агро на вагомий внесок фермерів у розвиток економіки країни. Перший віце-прем'єр-міністр, зокрема, підкреслив, що Кабмін усіляко підтримує аграріїв. «З 2017-го уряд за ініціативи Мінекономрозвитку дав старт унікальній програмі держпідтримки для виробників сільгосптехніки. Ця програма дозволяє отримати часткову компенсацію вартості продукції, відтак зробити її кінцеву ціну більш привабливою саме для наших фермерів», - зазначив він. 
Щоправда, в будь-якій спробі підтримати українського аграрія існує більше проблем, аніж допомоги. І це підтвердить переважна більшість тих, хто господарює на землі. Бо АПК сьогодні, зі слів Ольги Трофімцевої, це понад 50 тис. суб’єктів господарювання, з яких понад 40 тис. - фермери, причому 80% з них - дрібні фермерські господарства. Тож уряд працює над тим, щоб навіть маленький фермер, у якого є 100-200 га, відчував себе повноцінним гравцем на світових ринках. Фермер повинен мати можливість об’єднуватись у кооперативи, створювати або бути членом регіональних кластерів, переробляти свою продукцію та експортувати її за кордон. Все це – тези виступу очільниці профільного міністерства. Який рік ми їх чуємо?.. Змінюються обличчя і прізвища керівників, а бізнес «пре воза», вже не сподіваючись на європейські правила гри, як і на запропоновану концепцію розвитку самого агросектору, що стала би дорожньою картою для вітчизняного АПК.
Дискусії, дискусії… Десятки, сотні на рік форумів, конференцій, Днів полів, семінарів і вебінарів. За розмовами чи не «виплеснули ми дитя»? 
Концепція розвитку
Форум АПК 4.0 «Концепція розвитку аграрного сектору України». Таку назву отримала дискусійна конференція, що її провела у рамках «Aгро-2019» Громадська спілка «Всеукраїнський аграрний форум». Представники її співзасновників - УАК, АСУ, УКАБ, Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад і Всеукраїнської Аграрної Ради – знову говорили про своє бачення концепції розвитку агросектору. 
Учасники, зокрема, наголосили, що аграрна стратегія – це складова загальної економічної стратегії країни. І добре, що процес її розробки розпочався з позиції бізнесу, а МінАП погодилося стати рівноправним активним гравцем у команді. 
Приміром, в Українській аграрній конфедерації (УАК) глибоко проаналізували нинішній вітчизняний аграрний устрій: які агропідприємства функціонують у країні, яка їхня ефективність, роль і місце у створенні аграрного ВВП. Експерти УАК запропонували окремі організаційно-правові форми зафіксувати в чинному законодавстві (скажімо, на рівні Конституції) і розвивати агросектор як устрій, базований на одній зафіксованій організаційній формі. 
Чому ставка саме на одну організаційно-правову форму? Гендиректор УАК Павло Коваль аргументує, наводячи досвід європейських країн, де досягнуто високих результатів за фіксації певного устрою. Але потрібно проаналізувати економічне підґрунтя: чому в інших країнах склалося так, а в Україні – поки що ні. «На базі чотирьох груп показників, що чітко вписуються у канву «сталий розвиток +», яку сьогодні запропонувало міністерство для подальшої дискусії на перспективу, ми проаналізували діяльність агропідприємств усіх розмірів і форм ведення бізнесу, - наголошує П. Коваль. - УАК не перший рік розробляє і подає пропозиції стратегічного бачення розвитку агросектору. Розуміючи важливість інновацій та цифровізації, АПК 4.0 – це не іграшка, а принципи сталого розвитку «плюс». За цим «плюс» до економічних, соціальних, технічних й екологічних ефектів додаються якісно нові технології. І це є загальносвітовим трендом, від якого ми не зможемо відмовитися».
Зараз в Україні склалася унікальна ситуація – багатоукладність бізнесу. Тому потрібно чітко розуміти: що таке сімейна ферма, які інструменти з боку держави їй потрібні, а які - середнім підприємствам, чого чекає і потребує великий бізнес? Потрібно продумати роль і місце всіх цих груп підприємств в економіці АПК й економіці країни. Лише тоді буде зрозуміло: ті господарства, які ми хочемо зафіксувати в Конституції, як пріоритетні, створювали 6-7% аграрного ВВП, а решта, що створили 93%, будуть поза законом, чи як? Це і є тема дискусії, в цьому й необхідно конкретно розібратися, наполегливо пропонують в УАК.
Базові концептуальні питання
Їх, звісно, декілька. Сільське господарство – це високомаржинальний і високоризиковий бізнес чи соціальний проект з боку держави, як це є в європейських країнах? Нам подобається, як це працює в Європі. Та якщо розпитати європейців, то почуємо, що останні десятиліття вони - у постійній боротьбі проти зниження дотацій. Водночас на ринку з’являється сильна й потужна Україна, тож у конкурентній боротьбі з нами наші сусіди ніколи не виграють, якщо ми залишимося з тією аграрною структурою, що маємо нині. Інша справа, коли ми нарешті наведемо лад із корупцією і рейдерством. 
Йдемо далі. В Україні весь агробізнес не може перетворитись на соціальний проект, ним може бути лише та його частина, що зараз найбільше потребує допомоги, – найдрібніші агровиробники. Де вони можуть розвиватися і реалізовуватися? В окремих секторах і нішевих галузях. Якраз тут вони зможуть бути конкурентними навіть агрохолдингам. Тоді ці виробники потребують ідентифікації. Бо в усьому світі, що не випадає із загального законодавчого контексту, є мікро-, малі, середні та великі виробники. В Україні це зафіксовано в Господарському кодексі з 2012 року. Тож і варто вести мову про ці чотири групи, наполягали експерти.
Втім, потрібно переглянути критерії даного групування, бо сьогодні майже весь український агробізнес може потрапити до групи малих підприємств. Чи готова держава допомогти із бюджету всім?
Окреме питання – держдотації. Програма підтримки аграріїв не повинна бути «горизонтальною», коли і сімейне фермерське господарство, й агрохолдинг за одними і тими ж правилами мають отримати дотацію. Так не може бути. 
І фундаментальний для АПК аспект. Аграрна реформа в країні просто неможлива без створення цивілізованого ринку землі, в організації якого ми ніяк не можемо дійти консолідованої думки і результативних дій. Всі намагання і пропозиції так і залишаться у «підвішеному стані», якщо ми не створимо фундамент – юридично оформлену земельну реформу.
Фермерський погляд
Перспективною формою створення доданої вартості фермери вважають саме власні господарства, сільгоспкооперацію і кластери. Принаймні таку думку висловив Віктор Шеремета, заступник міністра агрополітики, спілкуючись з аграріями на виставці «Агро-2019».
«Мінагрополітики разом із центральними, обласними і районними органами влади працює над створенням ефективного ланцюгу державно-приватного партнерства через проекти локального розвитку. Перспективними формами створення доданої вартості є фермерські господарства і кооперація, наголосив чиновник. - Окрім того, в Україні почала розвиватися кластерна форма організації, фундаментом якої саме і є названі господарства. Ми повинні йти тим же шляхом, що і Європа, де запорукою розвитку сільської місцевості є людина, сільський виробник, фермер. Землею повинні користуватися тільки ті, хто на ній працює. Заможний селянин, заможна громада - заможна держава».
Заступник міністра переконаний: від створення кластерів виграє не лише конкретний учасник, а й сільське господарство в цілому. Тим паче, що їх створення не вимагає значного фінансування, а базується, перш за все, на організаційних змінах. Так, кластерна модель передбачає ефективну і координовану співпрацю з органами влади, дозволяє економити кошти, коли спільно закуповуються великі партії необхідних ресурсів або замовляються дослідження чи наукові розробки. Перевагою є і можливість подавати заявки на отримання грантів задля вирішення колективних проблем, будувати спільну логістичну інфраструктуру й просувати вироблену продукцію на внутрішньому і зовнішньому ринках. 
Приклад успішного впровадження кластерів? Будь ласка: агрокластер «ГорбоГори» на Львівщині (відродження західного українського села на принципах децентралізації із застосуванням кластерних механізмів розвитку). В Одеській області - агроекокластер «Фрумушика Нова» (збереження місцевої екосистеми, розвиток сільського туризму та екологічного агровиробництва).
Новий захисник фермерів?
«Агро-Продовольча Рада» – таку назву отримала громадська спілка, мета якої захищати інтереси аграріїв країни. АПР об'єднує асоціації та підприємства з виробництва та переробки різноманітної агропродукції. Зокрема, ГС «Асоціація садівників, виноградарів та виноробів України», асоціація «Виноградарі та винороби України», асоціація «Укроліяпром», ГО «Українська аграрна асоціація», Всеукраїнська рада жінок-фермерів, Центр розвитку земельних правовідносин в Україні, Центр підвищення ефективності в тваринництві, Асоціація фермерів і землевласників Дніпропетровської області, Національне об'єднання з племінної справи у тваринництві «Укрплемоб'єднання». 
Члени АПР переконані, що стануть провідною ланкою у поглибленні діалогу між державою і аграріями, адже представляють інтереси 326 агропідприємств, що обробляють 750 тис. га землі та 8500 га багаторічних насаджень. На них припадає 80% ринку виноробної продукції і 70% ринку рослинних олій. Під час презентації до АПР приєдналися Українська асоціація виробників і переробників сої та Асоціація фермерів і приватних землевласників Полтавської області.
«Професійні секторальні об'єднання, такі як «Агро-Продовольча Рада», - це важливий фактор, - сказала в.о. міністра агрополітики та продовольства України Ольга Трофімцева. - Сподіваюся, що це об'єднання стане професійною структурою, що буде з одного боку лобіювати інтереси сектору у спілкуванні з урядом і державою, а з іншого - інтереси сектору за кордоном».
Цікаво, що зараз в Україні є близько 100 аграрних об’єднань, члени яких стикаються з одними й тими ж проблемами. Аби вирішити їх, аграрним і експертним колам давно варто консолідуватися в єдину ефективну групу лобіювання інтересів українського агросектору. Ця тенденція поширена як в США, так і в країнах Європи, де ні парламент, ні уряд не приймають важливих для галузей рішень без консультацій з відповідними об’єднаннями, наголосив Мар’ян Заблоцький, заступник голови АПР. Він же й назвав першочергові завдання «Агро-Продовольчої Ради». 
«Зараз ми точно знаємо, що у нас портові збори у 2,5 рази вищі, ніж за кордоном; надто високі тарифи «Укрзалізниці» через масову корупцію і перевитрати в цій організації. Ми хочемо, щоб аграріям відшкодовували акциз на пальне. Власники ж дизельних локомотивів не сплачують акциз на пальне під приводом того, що вони не їздять по дорогах. Трактори теж 90% свого робочого часу не їздять дорогами, але аграріїв змушують платити цей акциз! Натомість ми пропонуємо нову модель акцизу на пальне (приблизно $12 на 1 га). Всі ці ініціативи підготуємо і будемо їх ініціювати», - підкреслив Заблоцький.
На даний час надзивчайно болючими для українських аграріїв залишаються також питання рейдерського захоплення землі, урожаю та іншого майна; недосконала й така, що не відповідає сучасним вимогам ринку, логістична інфраструктура; неврегулювання на законодавчому рівні низки питань землекористування, що призводить до конфліктних ситуацій; відсутність ринку землі, що сприяє існуванню тіньового ринку землі; недосконалий механізм розподілу коштів державної допомоги (за якого фермери у минулому році освоїли лише 13% таких коштів) та багато інших. 
Охопити все неможливо
Оскільки «Агро-2019» зайняла цьогоріч 34 200 м2 НК «Експоцентр України», обійти всі стенди та потрапити на всі заходи було просто нереально. Як можна побачити експонати більше 1300 компаній з 17 країн світу? А тим паче про них написати. До того ж, цьогорічна виставка мала аж 17 тематичних експозицій, що теж підкреслило її унікальність. Про все подбав організатор заходу - ТОВ «ТД «Промфінінвест». Тому раджу вам на подібні заходи ходити особисто. Бо ж ви краще орієнтуєтесь, що хочете побачити або купити. 
Врізи:
АПК сьогодні - це понад 50 тис. суб’єктів господарювання, з яких понад 40 тис. - фермери, причому 80% з них - дрібні фермерські господарства. Тож уряд працює над тим, щоби навіть маленький фермер, у якого є 100-200 га, відчував себе повноцінним гравцем на світових ринках.
Розуміючи важливість інновацій та цифровізації, АПК 4.0 – це не іграшка, а принципи сталого розвитку «плюс». За цим «плюс» до економічних, соціальних, технічних й екологічних ефектів додаються якісно нові технології. І це є загальносвітовим трендом, від якого ми не зможемо відмовитися.
Перспективними формами створення доданої вартості є фермерські господарства і кооперація. В Україні почала розвиватися кластерна форма організації, фундаментом якої саме і є такі господарства. Ми повинні йти тим же шляхом, що і Європа, де запорукою розвитку сільської місцевості є людина, сільський виробник, фермер. Землею повинні користуватися тільки ті, хто на ній працює.





Схожі новини
  • Мінекономрозвитку розширило перелік української сільгосптехніки, вартість якої компенсується з держбюджету
  • У 2019 році продовжить працювати механізм компенсації аграріям вартості с/г техніки українського виробництва
  • Уряд збільшить обсяг держпідтримки аграріїв до 7 млрд грн.
  • Уряд затвердив основні програми підтримки агросектору на 2018 рік
  • Аграрії отримуватимуть часткову компенсацію вартості сг техніки

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.