Крига скресає, паркан стоїть…

18 October, Розділ Агрополітика, переглядів 4 432

Битий небитого везе

Спостерігаючи за «увагою» до АПК деяких не аграрних відомств, за подачею яких розробляються фіскальні способи наповнення державного бюджету, згадую одну вельми повчальну іронічну казочку. Задумала якось лисиця на комусь проїхатися. Дивиться: йде лісом побитий вовк. Отож кумушка намастила голову тістом, полила буряковим соком і прикинулася лупленою. Впала й голосить: «Рятуй мене, куме, бо так мене лихі люди побили, що он мозок з голови вичавлюється». Вовк пожалів лисицю. Підставив спину. Хитра залізла. Їде й глузує: «Битий небитого везе, битий небитого везе»…

Ось так і вітчизняний аграрний комплекс витягнув усю країну з кризи, коли інші «кити української економіки» прикинулися слабими. Коли настали скрутні часи, селяни не роптали, не мітингували, не хапали уряд за горло. Селяни сумлінно виходили з ранку до ночі в поле й виснажливо працювали. Працювали, щоби витягти на своєму горбові банківську сферу, металургію, енергетику, хімпром. Працювали, не вимагаючи банкірівських зарплат. А «нагорі» вочевидь вже звикли до такого способу «порятунку бюджету». Мовляв, ви багаті, якщо своїми силами, без підтримки, рясні врожаї вирощуєте… От вам мито, от вам неповернення ПДВ. Це щоб «не зажерлися»….

Як терпець урвався, то й лід рушив?

Кількатисячна акція протесту, яку 4 жовтня організували Аграрний союз України разом із Асоціацією фермерів і приватних землевласників України під парканами Кабміну та Верховної Ради України, не була марною. Може «нагорі» нарешті відчули, що аграрії вийшли не жартома й більше не проситимуть поважати свої права й свою працю. Вони вимагатимуть, щоби до них дослухались, почули й врахували їхню позицію.

І вже є перші результати. 7 жовтня Верховна Рада України скасувала експортні мита на зерно пшениці та кукурудзи. Щоправда, коли верстався цей номер, Президент ще не підписав документ, а отже, остаточного рішення з цього болючого для аграріїв питання все ще немає. Про це, зокрема, йшлося на спільному засіданні ради Аграрного союзу України та президії Асоціації фермерів та приватних землевласників України. У зібранні також взяли участь міністр агрополітики Микола Присяжнюк та президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко.

Передусім, підсумовували результати акції протесту (читайте №33 «Аграрного тижня. Україна»). Зокрема, голова АСУ Геннадій Новіков підкреслив: «Протестні дії Аграрного союзу спільно з Асоціацією фермерів були мирними й не мали політичного підтексту. Вимоги, які висувалися і щодо скасування експортних мит, і щодо проведення земельної реформи, були цілком законними й логічними. Адже ці питання напряму зачіпають інтереси вітчизняного сільгоспвиробника, безпосередньо впливаючи на економічний розвиток та соціальну стабільність у державі. Головне, що нам вдалося, – нас почули. Почули не лише в Мінагрополітики, де й до цього дослуховувалися до нашої думки, а й у парламенті та Кабміні. Нагадаю, що міністр Микола Володимирович Присяжнюк завжди послідовно відстоював скасування мита та повернення ПДВ, дослуховувався до сільгоспвиробників і в інших питаннях, зокрема, в земельному. Та протистояти відомствам, що ставляться до аграрного сектору, як до дійної корови, складно. Хоча багатотисячний похід селян до органів найвищої державної влади виявився немарним, але я не прибічник публічних акцій протесту. Ми більшого прогресу можемо досягти під час рівноправних переговорів і у співпраці. Головне, щоби держава «виписала» прозорі умови роботи й не заважала працювати».

Хто відповідатиме за митні збитки?

Президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Микола Миркевич чимало говорив про незгоду фермерів із запровадженням ринку землі, але й мита не обійшов, наголосивши: «Верховна Рада внаслідок нашого масового протесту дійсно відмінила експортні мита на деякі зернові. Але хто відповідатиме за завдані фермерам збитки від недалекозорого рішення, яке довелося відмінити? Таких ляпасів можна було б уникнути, якби ж при Кабінеті Міністрів працювала Координаційна рада з питань АПК, очолювана главою уряду, як це було раніше».

Міністр за кордраду й проти «нових фермерів»

Микола Присяжнюк підтримав Миколу Миркевича щодо відновлення діяльності Кординаційної ради при КМУ з питань агрополітики, а також висловив згоду з Геннадієм Новіковим, що проблемні питання розвитку АПК треба вирішувати в рівноправному й неупередженому діалозі за столом переговорів, а не на мітингових майданах. «Головне, щоби український селянин не став інструментом маніпуляцій в чиїхось руках» - підкреслив міністр, пообіцявши, що ініціюватиме законопроект, який захищатиме соціальні стандарти села. А ще він висловив занепокоєння масовим створенням підставними особами фіктивних фермерських господарств у очікуванні «земельного пирога». Міністр підтримав пропозицію учасників зібрання: у розгляді «земельного питання» брати до уваги лише ті господарства, що створені до 1 січня 2011 року.

Про що домовилися?

У підсумку, були прийняті рішення про кроки щодо досягнення єдності в діях галузевих та профспілкових асоціацій аграрного напрямку та щодо поліпшення співпраці з Кабінетом Міністрів України задля успішного розвитку вітчизняного агропрому. Не забули й про земельну реформу. Зокрема, домовилися утворити робочу групу для вивчення й узагальнення пропозицій сільгоспвиробників до законопроекту про ринок земель задля спрямування пропонованих поправок до профільного комітету Верховної Ради.

Думки аграріїв

Іван Андрійчук, голова фермерського господарства «Нива» (Кіровоградщина):

- Представники й виконавчої, й законодавчої влади мусять дослуховуватися до тих, хто їх годує, за рахунок чиїх податків вони отримують зарплату й небачені пільги. Побоююсь, що закон про ринок земель може призвести до монополізації. Я за те, щоби землю отримували саме ті, хто на ній працює й вміє працювати.

Григорій Дем’яненко, голова Асоціації фермерів та приватних землевласників у Донецькій області, голова ФГ «Дем’яненко»:

- Ми не маємо дотацій і виживаємо за рахунок цін на продукти, які вирощуємо власною сумлінною працею. А мито вдарило по кишені передусім селянина з його мізерними статками. Хто нам відшкодує втрати від такого здирництва? Ми проти й відміни мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. У нас немає грошей, щоби викупити угіддя, на яких працюємо. Одіозний закон я би назвав не інакше, як гробом для села. Так далі жити не можна!

Віктор Береговий, голова ФГ «Марк» (Київщина):

- Я не олігарх, не банкір. Я – фермер. У мене немає рахунків у швейцарських чи американських банках. За який кошт я куплю землю, на якій працюю, якщо завтра виставлять її на продаж? Куди я піду-поїду? В найми? Олігархи з уведенням ринку землі все скуплять, і нас теж. А завтра ми матимемо в сто разів більше «лозинських»…

Олександр Коросташов, Герой України, голова правління СВК «Батьківщина» (Полтавщина):

- При бажанні завжди можна почути один одного. Відтак і діалог буде плідним і бажаним. Залишається побажати тим, хто «нагорі», мати добрий слух. А із запровадженням ринку земель треба поспішати виважено й повільно, щоби не наробити непоправних помилок.

Микола Панасюк, голова АКПП (агрокооператив приватних пайовиків) «Перемога» (Вінниччина):

- Ми запрошуємо Президента, уряд, парламент до діалогу. Але скільки ж із села можна тягнути-стягувати? І подивіться, яким парканом наші «слуги народу» відгородилися. Я був у Німеччині. Там у Бундестаг двері відкриті й можна навіть без перепустки пройти. Я вже не кажу про відсутність якихось загороджень.

Володимир Проценко, голова Київської обласної організації АСУ:

- Після акції протесту профільний комітет Верховної Ради підтримав нас, провівши спільне засідання, яке тривало понад 1,5 години. Головне, що прийшли всі члени комітету й ніхто не залишився байдужим. Як результат, запропоновано, а потім прийнято на сесійному засіданні рішення про скасування експортних мит на пшеницю та кукурудзу. Можна ж домовлятися! А щодо парканів – я категорично проти. Такого сорому ніде в Європі не бачив.

Петро Гадз, голова наглядової ради ТзОВ «Бучачагрохлібпром»

(Тернопільщина):

- Справа в тім, що сільськогосподарським роботам немає кінця й краю протягом року. Аграрний бізнес постійно розвивається і не любить необдуманих непередбачуваних кроків, якими зненацька змінюються правила гри. Такі деструктивні дії відштовхують інвестора. Яка ж ділова людина ризикне вкладати кошти в оновлення засобів виробництва, у запровадження нових технологій, у створення нових робочих місць, якщо немає впевненості у завтрашньому дні? Дуже хочеться, щоби «нагорі» вчасно робили висновки і виправляли те, що не так зробили.

Юрій МАЛАЙ