- Тернопільщина активніше розвиватиме сільські території
- Діючі програми Мінагрополітики сприяють поступовому відродження українського села
- На Київщині говорили про розвиток села
- Азаров відмовився від програми Тимошенко з розвитку села
- Комплексна програма підтримки розвитку українського села на період до 2015 року
Село працюватиме за програмою
Аграрний тиждень, що минув, позначився кількома цікавими подіями. Дві з них – ярмарок «Київська осінь-2007» та виставка «Україна зернова» - привернули увагу багатьох селян і городян. Перші показували свої досягнення в галузі АПК, дискутували і презентували нові розробки, другі – користувались цими досягненнями, купуючи різноманітну сільськогосподарську продукцію. Як це відбувалося, ви дізнаєтесь, погортавши сторінки нашої газети.
Центральним в цих подіях, на наш погляд, стало засідання колегії Міністерства аграрної політики України. Його провели в павільйоні №1 НК «Експоцентр України» (колишнє ВДНГ). Свідомо члени колегії зібрались саме в день відкриття аграрних виставок, коли найбільше люду приїздить до столиці, адже колегія презентувала надзвичайно важливий документ для всіх, хто працює в АПК і проживає на сільських територіях: Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 року.
Провели засідання - голова колегії, міністр аграрної політики України Юрій Мельник та Віце-прем’єр-міністр України Віктор Слаута.
Необхідно об’єктивно відмітити, що програма розроблялася досить тривалий час протягом роботи двох попередніх складів Кабінету Міністрів. І лише нинішній Уряд, завдяки високій відповідальності та прагматичності, знайшов у собі політичну волю і довів документ до логічного завершення.
Безумовно, програма не враховує вирішення всіх сьогоднішніх проблем села. Та й розробники не ставили перед собою такої глобальної мети. Але те, що програма схвалена Урядом – це потужний крок вперед по всіх напрямках аграрного розвитку нашої країни.
Над розробкою програми розвитку села працювали колективи двох десятків міністерств та відомств, Національна і аграрна академії наук. В розробці також приймали участь практично всі громадські організації аграрного сектора, наукові й навчальні установи системи АПК, регіони, іноземні експерти, прості громадяни України, пропозиції яких були максимально враховані при опрацюванні документу. Готуючи його члени робочої групи максимально враховували позитивні підходи до розробки аналогічних програм багатьох країн і, безумовно, кращий вітчизняний досвід.
Аби зібрати всі пропозиції, було організовано безпрецедентне всенародне обговорення проекту Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року. Це дало можливість максимально врахувати висловлені пропозиції та зауваження.
На засіданні колегії Мінагрополітики програму презентував заступник міністра Юрій Лузан. Саме він очолював групу розробників і безпосередньо відстежував цікаві пропозиції, думки та ідеї, висловлені в ході обговорення документу.
Розпочинаючи презентацію, Юрій Якович, як відомий в аграрній сфері економіст і фінансист, заявив, що «…сьогодні ми маємо всі підстави для ствердження нового етапу в розвитку агропромислового комплексу нашої держави: рішенням Уряду 19 вересня 2007 року прийнято Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 року».
Заступник міністра від імені розробників програми висловив щиру подяку всім присутнім у залі колегам за плідну співпрацю по підготовці документу і, висловив переконаний, що це стане надійним фундаментом в нашій подальшій співпраці у вирішенні проблем розвитку аграрного сектору нашої держави. Адже попереду ще більш відповідальний період – це організація виконання програми.
Юрій Лузан: «При підготовці Державної цільової програми розвитку сільського господарства України на період до 2015 року було ретельно, зважено, об’єктивно і самокритично проаналізовано ситуацію на селі та стан агропромислового виробництва, окреслені основні причини, що стримують вирішення існуючих проблем.
Загалом, маємо наступну картину. Обсяги виробництва сільськогосподарської продукції за період 1991-1999 рр. зменшилося в 2,1 рази, в т.ч. в сільськогосподарських підприємствах – в 3,4 рази.
Середньорічна заробітна плата в сільському господарстві залишається найнижчою серед галузей економіки. За межею бідності у 2005 р. було 27% сільських родин, а у 65% - сукупні витрати були нижчі прожиткового мінімуму.
В занепаді інфраструктура сільської місцевості, поглиблюються негативні демографічні тенденції на селі. Забезпечення потреби в дитячих дошкільних закладах становить 30%, школах – 50, фельдшерсько – акушерських пунктах – 53. Лише 22% сіл мають водогони, 36% - газ, 5 - каналізацію.
Забезпеченість аграрних підприємств тракторами комбайнами та іншою технікою становить 45-50 відсотків від потреби. Разом з тим, понад 90% наявних технічних засобів потребують негайної заміни через їх зношеність.
Недостатньо розвинена інфраструктура аграрного ринку, неефективною є державна політика щодо створення умов для розвитку кооперативних та інших об`єднань сільськогосподарських товаровиробників в сфері заготівлі, переробки, реалізації продукції та надання інших послуг.
Незадовільно законодавчо захищена приватна власність на селі, особливо власність на землю.
Все це свідчить про те, що проблем на селі накопичилось дуже багато, деякі з них мають давній, я б сказав історичний характер, інші уже накопичились в останні роки. Разом з тим, необхідно зазначити, що проблеми облаштування українських сіл, це не лише проблеми аграрної економіки - в сучасних ринкових умовах це проблеми усієї держави.
Ми підійшли до вирішення зазначених питань не тільки як до проблем, але і як до потенційних рушійних важелів наступного розвитку АПК. Отже, це не просто констатація негативу, але й детальний аналіз і чітке розуміння того, що нам необхідно зробити.
Крім того, особливість розробленої програми розвитку села полягає в тому, що вона носить комплексний загальнодержавний, а не галузевий характер, і охоплює всі напрямки діяльності агропромислового комплексу та розвитку сільських територій нашої держави.
Тому програма об’єктивно і чітко розмежовує вирішення двох блоків проблем розвитку українського села:
- у соціальній сфері та комплексному розвитку сільських територій;
- у агропромисловому виробництві та розвитку аграрного ринку.
Їх вирішення теж чітко розмежовано між виконавцями та визначені механізми їх забезпечення.
Перший блок. Нині в розвинених країнах сільськогосподарською діяльністю зайнято лише 3 – 5% сільського населення. Хочемо ми чи ні, Україна теж прийде до цього (за даними експертів, на сьогодні в українському селі проживає 30% українців). Тому зайнятість сільського населення є надзвичайно болючої та проблематичною для села.
Зазначу, що за останні 10 років кількість працюючих у сільгосппідприємствах та інших сферах діяльності на селі вже скоротилось майже на 2,8 млн. чоловік, а за оцінками вчених, прогнозована кількість робочих місць у 2015 році у сільському господарстві становитиме лише 700 тисяч.
Природно, що в умовах ринку, суб’єкти аграрного виробництва, фермери, господарські товариства не будуть вирішувати соціальні проблеми на селі. Вони не бізнесові, не комерційні питання - прибутків тут не отримаєш. Тож необхідно об’єктивно визнати це і відійти від створених в минулому стереотипів, що соціальні проблеми - це завдання сільгоспвиробників. В містах, як відомо, зазначені проблеми сьогодні вирішуються за рахунок місцевих бюджетів. Чому на селі повинно бути по-іншому?
Відтак, по великому рахунку, облаштування сіл, розвиток сільських територій - це в основному питання держави та територіальних громад. Тому назріла необхідність здійснити ряд загальнодержавних заходів по їх вирішенню.
Це насамперед:
- проведення суцільної паспортизації сільських населених пунктів для оцінки сучасного стану соціальної інфраструктури та визначення перспектив облаштування кожного села. Село повинно не просто розбудовуватися, а розраховуватися на конкретного споживача. Адже сьогодні важко сказати скільки у 2015 році буде в тому чи іншому селі дітей, працездатного населення, пенсіонерів і що потрібно в селі для нормального їх проживання;
- визначення соціальних стандартів та нормативів щодо умов проживання сільського населення;
- розроблення на базі даних паспортизації та затверджених соціальних стандартів умов проживання сільського населення, регіональних програм розвитку сільських територій.
Зауважу, що такий глибокий аналіз умов проживання сільського населення, який покладений в основу розробки соціального блоку програми розвитку українського села, не пропонувалось зробити жодним з попередніх урядів.
В документі особлива увага Урядом звертається на заходи по створенню додаткових робочих місць в сільській місцевості, підтримки розвитку підприємництва із сільськогосподарських і несільськогосподарських видів діяльності та на цій основі підвищення доходів сільського населення. Можна сказати, що це - базове питання для збереження сільської поселенської мережі, збереження самобутності українського села.
Пропонується більш чітко здійснити розмежування повноважень та відповідальності між центральними та місцевими органами виконавчої влади стосовно розвитку сільських територій.
Необхідним є удосконалення міжбюджетних відносин з метою збільшення фінансових можливостей місцевим органам влади у вирішенні соціальних проблем на селі та забезпечення комплексного розвитку сільських територій, удосконалення та розширення практики субсидування та міжбюджетних трансфертів.
Вирішення соціальних проблем села, як ніколи на часі - і в політичному, і в соціальному, і в економічному, і в міжнародному плані.
Вважаємо, що сьогодні вже досягнута критична межа і необхідно призупинити деградацію українського села, у держави є можливості максимально створити умови для поступового розвитку сільських територій. Вже у проекті бюджету на 2008 рік суттєво посилено соціальні сільські програми, зокрема, будівництво житла (виділено більше 1,1 млрд. грн.), будівництво доріг у сільській місцевості, вирішення інших проблем облаштування українських сіл. У наступні роки такі програми будуть суттєво розширюватись.
