- №4 (259)
- №42 (254)
- Лабораторії Держсільгоспінспекції мають міжнародну акредитацію та працюють у штатному режимі
- Молока стало меньше
- Пильну увагу – нашим грунтам
Безконтрольна вседозволеність виснажує українські ґрунти
18 січня Верховна Рада зареєструвала законопроект «Про ґрунти і їх родючість». Науковці з Національної академії аграрних наук України покладають на цей документ великі надії, бо кажуть, у ньому викладено всі засади державної політики та регулювання у галузі охорони родючості ґрунтів. Нині сільськогосподарські угіддя України потрібно рятувати від виснаження, бо якщо й далі так господарюватимемо, то отримаємо «ґрунтову катастрофу».
Вже не перший рік науковці говорять про проблеми охорони ґрунтів і збереження родючості, адже втрати гумусу і поживних речовин з українських чорноземів вимірюються мільйонами тонн. Та ця «прихована втрата» (бо візуально її не побачиш) не надто турбує землекористувачів: погосподарювавши на одному місці і виснаживши ґрунт, можна орендувати інші гектари. І цей процес не безкінечний. Тому вчені та досвідчені люди б'ють на сполох і радять вирішити питання щодо ґрунтів і їх родючості якнайшвидше. До того ж незабаром запрацює ринок землі.
«Не важливо, де ми мешкаємо: в місті чи селі. Ми всі нерозривно прив'язані до ґрунту. Бо цей прошарок - 30-40 см на поверхні земної кулі - забезпечує всім необхідним для життєдіяльності всього живого на землі, - зазначив академік-секретар відділення рослинництва НААН Олександр Іващенко. - Саме така властивість, як родючість, забезпечує існування всіх тих форм, які дають нам життя на планеті. За розумної експлуатації ґрунт може тисячоліттями не втрачати своїх якостей і годувати безкінечну кількість поколінь людей».
Щоб український ґрунт зміг виконувати цю функцію, Олександр Олексійович радить на державному рівні прийняти відповідні закони, які б забезпечували прозорі і чіткі механізми контролю виконання їх на практиці. «Порушення певних норм повинно закінчуватися повним відшкодуванням і відновленням рівня родючості, структури та біологічної активності ґрунту, - переконаний Іващенко. - Потрібен не символічний штраф у декілька заробітних плат, а повне відшкодування нанесеної шкоди. Лише тоді людина, яка вчинила злочин проти природи та землі, на якій вона господарює, не буде його повторювати. Практика цивілізованих країн показує: такий підхід до ґрунтового законодавства і охорони природи є дієвим. На державному рівні потрібно контролювати і якість меліоративних робіт, а саме питання осушення, зволоження, вапнування, гіпсування земель. Правильно вибудований алгоритм дій дозволить не лише зупинити процеси деградації і руйнування, а дасть змогу зберегти унікальне багатство, яка має наша країна».
Потреба в державному контролюючому органі
Поки що, за словами академіка-секретаря відділення землеробства НААН Сергія Булигіна, щорічна мінімальна цифра збитків лише від ерозії ґрунтів становить 10 млрд. доларів, а ще окрім цього є 20 деградаційних процесів ґрунту.
«Роль держави у здійсненні раціонального використання земель катастрофічно низька, - переконаний науковець. - В процесі проведення земельної реформи має місце повне ігнорування ґрунтоохоронних аспектів агровиробництва. Приватна форма власності автоматично не забезпечує охорони сільгоспземель і ландшафтів. Тож потрібен дієвий контроль за землекористувачами, не зважаючи на форму власності.
Кожен землекористувач повинен одержувати сертифікат якості земельної ділянки, який є обов'язковим доповненням до державного акту на право володіння чи використання земельної ділянки.
На думку Сергія Булигіна, найголовнішим питанням в загальному комплексі проблем землекористування є створення Державної служби охорони ґрунтів. Потреба в цій контролюючій установі назріла давно, якщо точніше, то вже майже 20 років. Створивши таку службу, держава забезпечить ефективний державний контроль і використання земель з максимально економічним ефектом без погіршення їх якості. Ця установа має формувати і реалізовувати державні та регіональні програми збереження і відтворення родючості ґрунтів, оцінювати їх якість і контролювати діяльність землекористувачів.
Функції, які повинна виконувати державна установа, - формування держполітики з охорони ґрунтів, організація землеустрою земель сільгосппризначення, оптимізація систем землекористування, наземний і дистанційний контроль якісного стану ґрунтів, технологічний контроль землекористування, захист ґрунтів від ерозій та інших видів деградацій, вилучення з сівозмін і консервація деградованих земель, розробка та впровадження систем стимулювання. Держслужба може фінансуватися за кошти місцевих бюджетів та на кошти, залучені від санкцій.
Відсутність економічного стимулювання
Контролювати потрібно, але важливіше, аби землекористувачі самі мали зацікавленість у збереженні й відтворенні родючості ґрунтів. Таку позицію висловив заступник директора з наукової роботи ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Соколовського» Микола Мірошніченко. «Зміни в агросекторі, які відбувалися останні 20 років, призвели до зміни форм господарювання та форм власності, що безперечно позначилося на якісному стані ґрунтів, - зазначив науковець. - Деградаційних процесів ґрунтів, актуальних для України, нараховується майже 20, і причин цих явищ теж достатньо. Наприклад, недостатнє внесення органічних речовин. Зараз у середньому вноситься 600 кг органіки на 1 га, а раніше ця норма становила 8-10 тонн».
«Законодавчу базу ми маємо, та вона не підтверджена підзаконними актами і нормативними документами, - наголосив Микола Мірошніченко. - Найбільшою прогалиною, на мою думку, є невиконання ст. 205 Земельного кодексу та ст. 27 Закону України «Про охорону земель», які встановлюють порядок і напрями економічного стимулювання всіх заходів з охорони родючості ґрунтів. Треба пам’ятати: ґрунти потребують справжнього господарського відношення. І напередодні впровадження ринку землі саме ринкові відносини можуть стати головним важелем, який би змушував землекористувача піклуватися про землю. Логіка проста - якщо землекористувач знатиме, що по закінченню терміну оренди землі буде зафіксовано зменшення якогось показника родючості ґрунту, наприклад, фосфору в ґрунті, то він буде вимушений відшкодувати вартість заходів для повернення потрібних речовин. За такої постановки питання сільгоспвиробник однозначно намагатиметься своєчасно вносити добриво і отримувати додатковий прибуток завдяки цьому, а не сплачуватиме дрібні штрафи. Тобто зараз маємо недоопрацьований порядок економічного стимулювання підвищення родючості ґрунтів».
Технічні аспекти
Як стверджують представники ННЦ «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства», на стан та якість ґрунтів впливає техніка, яка працює в полі. Агрегати ущільнюють ґрунт, змінюючи його структуру. В світі, аби зменшити ущільнення ґрунту, створюються технічні засоби, які мають збільшену площу опори і зменшують тиск на ґрунт.
«За результатами досліджень нашого інституту встановлено, що на кожний кіловат потужності двигуна ми повинні мати опорної поверхні від 0,5 до 1 дм2, - зазначив академік НААН, директор згадуваного інституту Валерій Адамчук. - Тільки за такої умови можна забезпечити збереження ґрунту. Варто звернути увагу, що коли ввозяться іноземні технічні засоби, то при їх сертифікації відмінена оцінка з визначення показників тиску цих техзасобів на ґрунт. Уявіть комбайн вагою 20 тонн та ще бункер на 20 тонн! І ця машина «утюжить» поле! Нам необхідно повернутися до цієї оцінки при видачі сертифікації».
Також потрібно регулювати показники тиску в шинах, бо від цього змінюється площа контакту коліс з ґрунтом. А найбільше шкодять, за словами науковця, ґрунтообробні фрезерні робочі органи. Та якщо їх доводиться використовувати, то вчені рекомендують обирати з вертикальною віссю обертання.
На якість ґрунту негативно впливає і перехід від обробітку плугом до технології різноглибинного розпушення ґрунту.
Зважаючи на всі ці фактори, вчені ННЦ «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» розробили низку техзасобів, машини для внесення міндобрив, техніку для якісного внесення вапна, адже відомо, що важливим моментом у боротьбі за збереження родючості ґрунтів є боротьба з їх кислотністю.
Меліорація та зрошення є також істотним чинником перетворення ґрунтів. За словами академіка НААН, директора Інституту водних проблем і меліорації Михайла Романченка, для України це питання особливо важливе, бо майже 6 млн. га угідь меліоровані й на них інтенсивно відбуваються невідворотні процеси. «Держава повинна унормувати діяльність в питанні родючості ґрунтів, - зазначив академік. – В усьому світі відбувається технічне переоснащення зрошувальних осушувальних систем, запроваджуються сучасні способи поливу, приміром, краплинне зрошування. В Україні такий спосіб використовують лише на 50 тис. гектарів. А завдяки цим технологіям можна вносити у ґрунт поживні речовини. Тож на часі – активне технічне переоснащення нашого АПК, яке збереже зрошувані ґрунти».
Теоретична частина розв’язання проблем родючості ґрунтів по суті вирішена. Науковці розробили програми, вже існують закони. Лишається лише структурувати все і почати працювати в обраному напрямку. Та повернімося на хвилину до чинних законів. Бонітування земель, тобто фактично оцінку родючості ґрунту, за Законом «Про оцінку земель» мають робити раз на сім років. А скільки разів зроблено насправді за останні два десятиліття?
Ви правильно подумали. Жодного.
Людмила ЛЕБІДЬ
Безконтрольна вседозволеність виснажує українські ґрунти
18 січня Верховна Рада зареєструвала законопроект «Про ґрунти і їх родючість». Науковці з Національної академії аграрних наук України покладають на цей документ великі надії, бо кажуть, у ньому викладено всі засади державної політики та регулювання у галузі охорони родючості ґрунтів. Нині сільськогосподарські угіддя України потрібно рятувати від виснаження, бо якщо й далі так господарюватимемо, то отримаємо «ґрунтову катастрофу».
Вже не перший рік науковці говорять про проблеми охорони ґрунтів і збереження родючості, адже втрати гумусу і поживних речовин з українських чорноземів вимірюються мільйонами тонн. Та ця «прихована втрата» (бо візуально її не побачиш) не надто турбує землекористувачів: погосподарювавши на одному місці і виснаживши ґрунт, можна орендувати інші гектари. І цей процес не безкінечний. Тому вчені та досвідчені люди б'ють на сполох і радять вирішити питання щодо ґрунтів і їх родючості якнайшвидше. До того ж незабаром запрацює ринок землі.
«Не важливо, де ми мешкаємо: в місті чи селі. Ми всі нерозривно прив'язані до ґрунту. Бо цей прошарок - 30-40 см на поверхні земної кулі - забезпечує всім необхідним для життєдіяльності всього живого на землі, - зазначив академік-секретар відділення рослинництва НААН Олександр Іващенко. - Саме така властивість, як родючість, забезпечує існування всіх тих форм, які дають нам життя на планеті. За розумної експлуатації ґрунт може тисячоліттями не втрачати своїх якостей і годувати безкінечну кількість поколінь людей».
Щоб український ґрунт зміг виконувати цю функцію, Олександр Олексійович радить на державному рівні прийняти відповідні закони, які б забезпечували прозорі і чіткі механізми контролю виконання їх на практиці. «Порушення певних норм повинно закінчуватися повним відшкодуванням і відновленням рівня родючості, структури та біологічної активності ґрунту, - переконаний Іващенко. - Потрібен не символічний штраф у декілька заробітних плат, а повне відшкодування нанесеної шкоди. Лише тоді людина, яка вчинила злочин проти природи та землі, на якій вона господарює, не буде його повторювати. Практика цивілізованих країн показує: такий підхід до ґрунтового законодавства і охорони природи є дієвим. На державному рівні потрібно контролювати і якість меліоративних робіт, а саме питання осушення, зволоження, вапнування, гіпсування земель. Правильно вибудований алгоритм дій дозволить не лише зупинити процеси деградації і руйнування, а дасть змогу зберегти унікальне багатство, яка має наша країна».
Потреба в державному контролюючому органі
Поки що, за словами академіка-секретаря відділення землеробства НААН Сергія Булигіна, щорічна мінімальна цифра збитків лише від ерозії ґрунтів становить 10 млрд. доларів, а ще окрім цього є 20 деградаційних процесів ґрунту.
«Роль держави у здійсненні раціонального використання земель катастрофічно низька, - переконаний науковець. - В процесі проведення земельної реформи має місце повне ігнорування ґрунтоохоронних аспектів агровиробництва. Приватна форма власності автоматично не забезпечує охорони сільгоспземель і ландшафтів. Тож потрібен дієвий контроль за землекористувачами, не зважаючи на форму власності.
Кожен землекористувач повинен одержувати сертифікат якості земельної ділянки, який є обов'язковим доповненням до державного акту на право володіння чи використання земельної ділянки.
На думку Сергія Булигіна, найголовнішим питанням в загальному комплексі проблем землекористування є створення Державної служби охорони ґрунтів. Потреба в цій контролюючій установі назріла давно, якщо точніше, то вже майже 20 років. Створивши таку службу, держава забезпечить ефективний державний контроль і використання земель з максимально економічним ефектом без погіршення їх якості. Ця установа має формувати і реалізовувати державні та регіональні програми збереження і відтворення родючості ґрунтів, оцінювати їх якість і контролювати діяльність землекористувачів.
Функції, які повинна виконувати державна установа, - формування держполітики з охорони ґрунтів, організація землеустрою земель сільгосппризначення, оптимізація систем землекористування, наземний і дистанційний контроль якісного стану ґрунтів, технологічний контроль землекористування, захист ґрунтів від ерозій та інших видів деградацій, вилучення з сівозмін і консервація деградованих земель, розробка та впровадження систем стимулювання. Держслужба може фінансуватися за кошти місцевих бюджетів та на кошти, залучені від санкцій.
Відсутність економічного стимулювання
Контролювати потрібно, але важливіше, аби землекористувачі самі мали зацікавленість у збереженні й відтворенні родючості ґрунтів. Таку позицію висловив заступник директора з наукової роботи ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії ім. О. Соколовського» Микола Мірошніченко. «Зміни в агросекторі, які відбувалися останні 20 років, призвели до зміни форм господарювання та форм власності, що безперечно позначилося на якісному стані ґрунтів, - зазначив науковець. - Деградаційних процесів ґрунтів, актуальних для України, нараховується майже 20, і причин цих явищ теж достатньо. Наприклад, недостатнє внесення органічних речовин. Зараз у середньому вноситься 600 кг органіки на 1 га, а раніше ця норма становила 8-10 тонн».
«Законодавчу базу ми маємо, та вона не підтверджена підзаконними актами і нормативними документами, - наголосив Микола Мірошніченко. - Найбільшою прогалиною, на мою думку, є невиконання ст. 205 Земельного кодексу та ст. 27 Закону України «Про охорону земель», які встановлюють порядок і напрями економічного стимулювання всіх заходів з охорони родючості ґрунтів. Треба пам’ятати: ґрунти потребують справжнього господарського відношення. І напередодні впровадження ринку землі саме ринкові відносини можуть стати головним важелем, який би змушував землекористувача піклуватися про землю. Логіка проста - якщо землекористувач знатиме, що по закінченню терміну оренди землі буде зафіксовано зменшення якогось показника родючості ґрунту, наприклад, фосфору в ґрунті, то він буде вимушений відшкодувати вартість заходів для повернення потрібних речовин. За такої постановки питання сільгоспвиробник однозначно намагатиметься своєчасно вносити добриво і отримувати додатковий прибуток завдяки цьому, а не сплачуватиме дрібні штрафи. Тобто зараз маємо недоопрацьований порядок економічного стимулювання підвищення родючості ґрунтів».
Технічні аспекти
Як стверджують представники ННЦ «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства», на стан та якість ґрунтів впливає техніка, яка працює в полі. Агрегати ущільнюють ґрунт, змінюючи його структуру. В світі, аби зменшити ущільнення ґрунту, створюються технічні засоби, які мають збільшену площу опори і зменшують тиск на ґрунт.
«За результатами досліджень нашого інституту встановлено, що на кожний кіловат потужності двигуна ми повинні мати опорної поверхні від 0,5 до 1 дм2, - зазначив академік НААН, директор згадуваного інституту Валерій Адамчук. - Тільки за такої умови можна забезпечити збереження ґрунту. Варто звернути увагу, що коли ввозяться іноземні технічні засоби, то при їх сертифікації відмінена оцінка з визначення показників тиску цих техзасобів на ґрунт. Уявіть комбайн вагою 20 тонн та ще бункер на 20 тонн! І ця машина «утюжить» поле! Нам необхідно повернутися до цієї оцінки при видачі сертифікації».
Також потрібно регулювати показники тиску в шинах, бо від цього змінюється площа контакту коліс з ґрунтом. А найбільше шкодять, за словами науковця, ґрунтообробні фрезерні робочі органи. Та якщо їх доводиться використовувати, то вчені рекомендують обирати з вертикальною віссю обертання.
На якість ґрунту негативно впливає і перехід від обробітку плугом до технології різноглибинного розпушення ґрунту.
Зважаючи на всі ці фактори, вчені ННЦ «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства» розробили низку техзасобів, машини для внесення міндобрив, техніку для якісного внесення вапна, адже відомо, що важливим моментом у боротьбі за збереження родючості ґрунтів є боротьба з їх кислотністю.
Меліорація та зрошення є також істотним чинником перетворення ґрунтів. За словами академіка НААН, директора Інституту водних проблем і меліорації Михайла Романченка, для України це питання особливо важливе, бо майже 6 млн. га угідь меліоровані й на них інтенсивно відбуваються невідворотні процеси. «Держава повинна унормувати діяльність в питанні родючості ґрунтів, - зазначив академік. – В усьому світі відбувається технічне переоснащення зрошувальних осушувальних систем, запроваджуються сучасні способи поливу, приміром, краплинне зрошування. В Україні такий спосіб використовують лише на 50 тис. гектарів. А завдяки цим технологіям можна вносити у ґрунт поживні речовини. Тож на часі – активне технічне переоснащення нашого АПК, яке збереже зрошувані ґрунти».
Теоретична частина розв’язання проблем родючості ґрунтів по суті вирішена. Науковці розробили програми, вже існують закони. Лишається лише структурувати все і почати працювати в обраному напрямку. Та повернімося на хвилину до чинних законів. Бонітування земель, тобто фактично оцінку родючості ґрунту, за Законом «Про оцінку земель» мають робити раз на сім років. А скільки разів зроблено насправді за останні два десятиліття?
Ви правильно подумали. Жодного.
Людмила ЛЕБІДЬ
