- ВРУ затвердила зміни до податкового законодавства
- Зеленський підписав закон, що скасовує «соєві правки»
- Президент затягує з підписанням закону про соєві правки
- Зеленський підписав закон про протидію земельному рейдерству
- Бізнес має право на податковий компроміс
Закон ухвалено, що далі?
Президент України Володимир Зеленський підписав податковий законопроєкт № 5600 про збалансованість бюджетних надходжень.
Закон спрямований на зміцнення ресурсної бази бюджетів і запобігання бюджетним втратам через ухилення від оподаткування.
В ухваленій редакції закону збережене підвищення податкового навантаження на видобуток залізної руди.
Також документ пропонує великим платникам податків враховувати тільки 50% витрат минулих періодів при визначенні податку на прибуток.
Текст закону містить норму, яка дозволяє Державній податковій службі через суд забороняти виїжджати за кордон керівнику підприємства, у якого є податковий борг.
Відповідно до фінальної таблиці поправок, Податкова отримує можливість направляти запити на надання інформації про платника податків не лише тоді, коли є чіткі свідчення порушення законодавства, а й коли є дані, які потенційно можуть свідчити про такі порушення.
Окрім того, усі власники сільськогосподарських земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, повинні будуть сплачувати не менше за мінімальну суму податку – близько 1 500 грн з гектара.
Чи забезпечить законопроєкт 5600, який став законом, виконання тих завдань, задля яких його було створено?
Верховна Рада більшістю голосів (255) ухвалила на початку грудня один з найбільш спірних законів за всю історію українського парламентаризму «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень».
Щоправда, Головне науково-експертне управління Верховної Ради з цього приводу слушно зауважило: не зрозуміло, про яку збалансованість ідеться, адже жодних розрахунків майбутніх надходжень у законі нема. Тож заради чого його створено й ухвалено?
Мета і засоби
У пояснювальній записці до законопроєкту йдеться про створення більш ефективних механізмів справляння певних видів податків, недопущення безпідставного користування податковими пільгами, справедливих умов оподаткування для всіх платників податків та забезпечення мобілізації фінансових ресурсів до бюджетів різних рівнів у достатньому обсязі.
Для цього запропоновано збільшити ставки акцизного, екологічного та рентного податків, зокрема за користування надрами. На цьому зазвичай роблять основний акцент, аналізуючи законопроєкт. Є деякі новації і в частині адміністрування податків та зборів, їх також не залишають поза увагою. А про що йдеться як про безпідставне користуванням податковими пільгами? Тут відповіді будуть різні залежно від того, якої галузі економіки вони стосуються.
Надії на детінізацію
Щодо АПК свої позитивні очікування від ухвалення закону висловила Громадська спілка «Всеукраїнська аграрна рада». Вона вбачає завданням щойно ухваленого закону детінізацію аграрного сектору через припинення тіньового обробітку сільськогосподарських земель — тобто коли земля вважається такою, що не обробляється, насправді ж хтось її обробляє, отримує чималі доходи, а державі не сплачує ані копійчини. Таких земель, за даними Всеукраїнської аграрної ради, в Україні близько 30—40% всіх сільськогосподарських угідь — до 10 мільйонів гектарів (точніше порахувати не виходить, на те вони й нелегальні), а втрати бюджетів усіх рівнів сягають від 50 до 90 мільярдів гривень щороку.
Мало того: чинну систему оподаткування в АПК побудовано так, що вона дає нелегальним сільгоспвиробникам переваги перед легально працюючими. Адже останні сплачують у вигляді податків від 2 до 5 тисяч гривень з гектара ріллі, а їхні тіньові колеги — лише 150 гривень земельного податку. І то лише якщо землю, яку вони нібито не обробляють, оформлено на них. Якщо ж ця земля належить до державних земель запасу, комунальної власності тощо і законне право обробляти її нікому не давали, тоді зовсім нічого. Справедливо це? Напевно ні!
Що прийняли
Першою чергою — оподаткування доходів від оренди земельних ділянок та реалізації власно вирощеної сільськогосподарської продукції. Задля цього запроваджується мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ), що визначається для кожної земельної ділянки залежно від її нормативної грошової оцінки, площі та кількості календарних місяців, протягом яких ділянка перебуває у користуванні у будь-якій формі, з коефіцієнтом 0,05 (5%). Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання платник податку зобов’язаний подавати у складі податкової декларації за звітний рік.
І якщо сума податків, що сплачує легально працюючий сільгоспвиробник, більша або дорівнює сумі МПЗ, він сплачувати його не повинен. Так відбувається вирівнювання податкових зобов’язань «білих» та «чорних» (нелегальних) аграріїв.
А що робити з тими, хто обробляє землю, яка їм не належить, без будь-яких правових підстав? Проти них спрямовано ст. 12 — про користування земельною ділянкою державної та комунальної власності без оформлення правовстановлюючих документів. Такий факт мають встановити органи місцевого самоврядування, прийняти відповідне рішення та надати його контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки.
Щоправда, є сумнів щодо ефективності такого заходу. Адже нелегальний обробіток державних та комунальних земель здійснюють, як правило, через корупційну змову з тими самими органами місцевого самоврядування. Різатимуть вони курку, що несе золоті яйця, аякже!
Крім того, самовільний обробіток земель без правовстановлюючих документів — це кримінальний злочин, який має мати наслідком не оподаткування, а кримінальну відповідальність. Натомість щойно ухвалене положення можна застосувати як спосіб легалізації самозахоплення земель.
На що нарікають
Передовсім на те, що 5% нормативної грошової оцінки (1400—1500 гривень на гектар з урахуванням єдиного соціального внеску) — це забагато, на думку аграрної спільноти, досить було б 3—3,5%. Багатьом не подобається, що МПЗ доведеться сплачувати і з тих ділянок, які мають власника, але їх не обробляють.
Утім, тут претензія безпідставна: мати землю сільськогосподарського призначення і не обробляти її — занадто велика розкіш, за яку треба платити. Крім того, важко повірити на слово, ніби таку землю справді не обробляють.
Але багато нарікань спричиняє ст. 20 пункт 1 — контролюючий орган отримав право у разі ухилення боржника від погашення податкового боргу звертатися до суду з вимогою запровадити щодо такого боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до повного погашення такого боргу. Якщо боржник — юридична особа, а сума податкового боргу перевищує мільйон гривень, таке обмеження може бути запроваджено щодо його керівника.
Такі обмеження вже встановлюють Закон України «Про виконавче провадження» та Цивільний процесуальний кодекс з однією відмінністю: у даному разі за боржником не передбачено права ще до суду надати пояснення щодо можливих об’єктивних обставин, які призвели до виникнення податкової заборгованості. Не кажучи про те, що питання особистої відповідальності фізичної особи (керівника) за борги юридичної особи вельми спірне.
Ще одне спірне положення нещодавно ухваленого закону (ст. 170 пункт 14.2) стосується особистого селянського господарства: загальне мінімальне податкове зобов’язання не визначається, якщо сукупний розмір земельних ділянок, що належать фізичній особі на праві власності або користування, не перевищує розміру 0,5 га. А дохід, отриманий від продажу вирощеної на цих ділянках сільськогосподарської продукції — 12 мінімальних зарплат (нині 72 тисячі гривень, наступного року — 78 тисяч).
Начебто правильно, якби не один нюанс, на якому наголосило Головне юридичне управління Верховної Ради: згідно із законом, про який ідеться, якщо розмір земельних ділянок перевищує 0,5 гектара, дохід від продажу сільськогосподарської продукції підлягає оподаткуванню на загальних підставах. Однак ця норма суперечить Закону України «Про особисте селянське господарство», який визначає площу ділянки для ведення особистого селянського господарства 3 гектари (ст. 5). Таке різночитання може призвести до тривалих судових позовів.
Не зрозуміло, як порахувати дохід малого сільгоспвиробника, якщо він реалізовує продукцію, скажімо, на базарі за готівку. Тому, як наголошують у науково-експертному управлінні Верховної Ради, під час встановлення МПЗ оподатковується не фактично отриманий, а умовно ймовірний дохід. І пропонований механізм оподаткування на основі МПЗ не враховує особливостей сільськогосподарського виробництва.
Як зауважують експерти науково-експертного управління Верховної Ради, відсутність у супровідних до проєкту документах фінансово-економічного обґрунтування не дає змоги оцінити спрямованість пропозицій проєкту саме на «забезпечення збалансованості бюджетних надходжень». Суб’єкти законодавчої ініціативи лише зазначають, що ухвалення законопроєкту дасть змогу отримати додаткові надходження до зведеного бюджету у розмірі близько 50 мільярдів гривень у розрахунку на рік, але на чому ґрунтується такий висновок, не зазначено. Так само не наведено аналізу можливого впливу положень закону на подальший розвиток сільськогосподарського виробництва, зокрема на мотивацію продовжувати сільськогосподарську діяльність.
З огляду на все це цілком зрозуміло, чому профільний Комітет Верховної Ради з питань аграрної та земельної політики у першому читанні не підтримав пропонований законопроєкт 5600. Натомість він надав перевагу альтернативному 3131 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції», який розробила аграрна спільнота.
Щоправда, напередодні другого читання переважна кількість представників організацій аграріїв заявила, що у законопроєкт внесено поправки, які знімають більшість спірних моментів. 
ТИМ ЧАСОМ
БЮДЖЕТНА СУБСИДІЯ. 3 грудня під головуванням першого заступника міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького відбулося засідання комісії з державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників шляхом надання бюджетних субсидій з розрахунку на одиницю оброблюваних угідь, на яких вирощували гречку.
«Запровадження державної підтримки сприятиме збільшенню посівних площ гречки, що дасть змогу забезпечити стабільний обсяг валового виробництва гречки, яке буде дорівнювати внутрішньому споживанню та в перспективі дасть можливість створити її експертний потенціал, крім того буде сприяти розвитку суміжних ринків (насіння, переробки)», — зазначив Тарас Висоцький.
Він додав, що порядок використання коштів держпідтримки передбачає надання 5000 грн/га виробникам гречки, але не більше ніж на 300 гектарів оброблюваних угідь одним отримувачем. Зокрема, за результатами розгляду поданих документів бюджетні кошти отримають 655 сільськогосподарських товаровиробників, в тому числі 11 фізичних осіб-підприємців.
Загальна кількість гектарів оброблюваних угідь, на яких вирощували гречку, становить 32,9 тис.га, заявлена сума на нарахування субсидій — 164,6 млн гривень. Відповідно до проведенихрозрахунків, відсоток для нарахування пропорційного розподілу бюджетних коштів, у розрізі кожного отримувача, становить 30%, в грошовому еквіваленті сума субсидії на один гектар становитиме 1,5 тис. гривень.
Також під час засідання перший заступник міністра зазначив, що відповідно до прийнятого Закону України №5600 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень», офіційно зареєстроване сімейне фермерське господарство (оброблювана площа угідь якого до 20 га) також можна подавати на державну підтримку. Комісія відзначила, що 97% отримувачів субсидій малі і середні виробники.
Нагадаємо, за напрямом державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників шляхом надання бюджетних субсидій з розрахунку на одиницю оброблюваних угідь передбачено видатки в розмірі 50 млн гривень, повідомляє пресслужба відомства.
За матеріалами Офісу Президента та газети «Урядовий кур»єр»
