Чому потрібна глибока переробка зерна в Україні

14 July, Розділ Агрополітика, переглядів 9 491

Експортуючи зерно, а не продукти його глибокої переробки, Україна розвиває економіки інших країн, залишаючись сировинним придатком. ОЛЕКСАНДР БАТАТІН
економіст, радник в Національній інвестиційній раді при Президенті України

Україна посідає друге місце серед найбільших експортерів зернових культур у світі.
Такий рейтинг міг би тішити кожного українця, але маємо інші реалії - Україна втрачає свій потенціал для побудови могутньої економічної держави.

Чому переробка така важлива і потрібна саме зараз?

Україна має 28% усіх світових чорноземів — це десятки мільйонів тонн зерна щороку. Одна з основних проблем нашої економіки полягає у тому, що 80% зернових ми експортуємо до інших країн на переробку. Таким чином розвиваєм економіку інших країн. Думаю, що це вже очевидні речі для багатьох.
За 30 років існування держави практично не відбулося жодних змін для глибокої переробки зернових культур у продукцію з високою доданою вартістю.
Саме такі товари на зовнішньому та внутрішньому ринках мають вагомий економічний ефект для країни-виробника. Така формула виробництва працює у розвинених державах з потужною економікою.

Чому мʼясо дорожчає, коли корми в Україні дешевшають

Приклади продукції глибокої переробки: лимонна кислота, моногідрат глюкози, паливний етанол (біоетанол), біометан, кристалічна глюкоза, глюкозно-фруктозні сиропи (ГФС-42, ГФС-55), молочна кислота, дріжджовий екстракт і т.д.
Усі вище перераховані продукти мають високу додану вартість і попит на глобальному ринку на них зростає. Річне зростання в середньому становить 4-7% найближчих 12-15 років.
Зернові культури (кукурудза та пшениця в першу чергу) потрібно розглядати не лише як сировину для виробництва обмеженого набору продуктів (паливний етанол та біометан), але й брати до уваги можливість створення більшої продуктової лінійки товарів глибокої переробки.
Багато скептиків і експертів сьогодні говорять, що немає жодного сенсу щось змінювати та будувати в економічних секторах України, особливо в АПК. Звичайно, основним аргументом є активні бойові дії на території країни та заблоковані морські порти.
Я докорінно не згоден з такою позицією. Так, безумовно, війна — це зараз велика проблема для економіки, бізнесу, держави та для кожного українця.
Однак у такій ситуації необхідно мислити стратегічно, адже війна обов’язково закінчиться.
Навіть в умовах певної фази воєнних дій, коли ми зможемо застосувати потужні інструменти для розвитку економіки, зокрема, АПК (будівництво заводів глибокої переробки) у нас має бути виконане "домашнє завдання" з боку держави (створення умов, стимулів, преференцій та вигод для приватного сектору) та з боку самого інвестора (внутрішнього та зовнішнього).
Для кращого розуміння необхідності розвитку АПК навіть в умовах війни розглянемо таку ситуацію:
Наприклад, є середній аграрій, який має 5-10 тис. га земельного банку, одне чи декілька підприємств та певний грошовий ресурс. Підприємець хоче розвивати економіку саме нашої країни і у своїх планах бачить перспективу у побудові заводу із глибокої переробки.
Відповідно зробити це у форматі сучасного технологічного заводу з безвідходним виробництвом, максимальним виходом декількох продуктів переробки з високим попитом та доданою вартістю.
Цьому інвестору (власнику заводу) потрібно ще в середньому 6-8 місяців на підготовку концептуального та базового плану підприємства, дозволів, сертифікатів, погодження роботи з компанією розробника-постачальника технології та технологічного обладнання, координація процесу з інжиніринговою компанією тощо.
Це цілий комплексний процес, який може тривати до року.
Тобто від моменту прийняття рішення інвестором (українським бізнесменом, холдингом або іноземною інвестиційною компанією) до початку будівельних робіт самого заводу може пройти 1-1,5 років, а то і більше залежно від проєкту.
Сам завод при грамотному та професійному підході будуватиметься досить оперативно.
Навіщо державі та бізнесу чекати закінчення війни, щоб після перемоги витрачати ще мінімум рік для підготовки концепцій та проєктів будівництва заводів із глибокої переробки зернових культур?
Саме тому важливо це розпочинати зараз! У нас має бути все готове у найближчі місяці. "Домашнє завдання" необхідно зробити вже до вересня цього року.
З боку держави вже ведеться плідна робота у створенні вигідних умов та стимулів для АПК. Насамперед це програми підтримки та фінансування діяльності з глибокої переробки сировини.
Приклади інвестиційних проєктів з глибокої переробки зерна для АПК України (розрахунки зроблені на основі цін на продукцію 2020 року):

Потрібно розуміти, що такий вид діяльності є не лише прибутковим та перспективним для власника заводу (інвестора), але й водночас важливий інструмент економічного ефекту для кожного регіону та країни загалом.
Перевага глибинної переробки також у тому, що можна використовувати зерно низької якості (фуражне зерно). У 2020 році Україна експортувала такої пшениці на $1млрд.
Якщо цей об'єм фуражної пшениці переробити в моногідрат глюкози, фруктози та лимонну кислоту, то отримуємо понад $3 млрд валютної виручки. І це лише один із прикладів!
В Україні потрібно будувати саме мультипродуктивні заводи (кластери), щоб переробляти сировину на одному заводі у 3-5 продуктів з високою доданою вартістю та попитом на зовнішніх та внутрішньому ринках. Перевагою таких заводів є модель безвідходного виробництва.
Такий формат та концепція вже давно працює у розвинених країнах.
Безперечно, аграрії, які серйозно займаються виробництвом зерна та його експортом, можливо, в перший час роботи заводу не матимуть таких прибутків, як просто з продажу зерна.
Проте на такі речі потрібно дивитися стратегічно. Урожайність зростатиме в Україні з огляду на технології. Це означає, що навантаження на логістику буде ще сильніше.
Ще до війни був дефіцит логістичної інфраструктури кожного року щодо експорту зерна. Проблему бачили усі. Ситуація з блокуванням портів підтвердила цей факт, отже рухатися потрібно у новому напрямку.
Переробляти зерно на продукцію з високою доданою вартістю, яка менша об'ємом в 2-3 рази і більше, що полегшує умови транспортування та зберігання.
Прикладом мультипродуктивного заводу є "PANNONIA BIO" (Угорщина), потужність переробки 1,1 млн тонн на рік.
Якщо наш бізнесмен чи зовнішній інвестор захоче побудувати завод такого типу потужністю переробки 300 тис. тонн на рік, то отримаємо такі дані (показники інвестицій можуть відрізнятися на 10-15% залежно від індивідуального проєкту):

Я, як ініціатор проєкту "Велика агропереробка", точно можу сказати, що такі заводи будуть в Україні і дуже скоро. Навіть в умовах війни вже є інтерес з боку зовнішніх та внутрішніх інвесторів.
Безумовно є нюанси: ризики воєнних дій, відсутність вигідних умов і стимулів для бізнесу (насамперед це доступ до довгих дешевих грошей, програми державної підтримки) і т.д.
Однак ці питання вже у процесі вирішення. Сьогодні люди об’єдналися. Все більше з’являється правильних державних ініціатив для реформування нашої, на жаль, недалекоглядної моделі економіки, яка формувалася протягом 30 років.
Українці справжні патріоти. Ми боремося за наше життя, культуру, добробут, країну. Нація сильних створить могутню економічну державу. Я у цьому переконаний, так як бачу та спілкуюся з людьми з приватного та державного секторів, яким не байдуже.
Патріоти Україні, які ризикнули, продовжили працювати, хочуть розвивати свій регіон, економіку та країну загалом.
Війни — це завжди стрес для суспільства. Та водночас у здорових людських спільнотах - це вікно можливостей. Українці показали себе як повноцінна політична нація. Ми вже перемагаємо ворога та будуємо сьогодні нову потужну економіку!

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції «Економічної правди» та «Української правди» може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.