- Невдовзі Україна може посісти 2 місце в світі за експортом зерна
- Л.Козаченко: в Україні може зупинитися виробництво дитячого харчування
- Сільське господарство може стати рушійною силою української економіки - Козаченко
- Аграрні економісти закликають до зміни аграрної політики в світовому масштабі
- Україна – один із лідерів світового аграрного ринку, з яким треба звикати рахуватися.
Шляхи розвитку аграрної галузі
Чи є реальною та основною загроза нестачі продуктів
і, як наслідок, світового голоду? Які заходи повинен виробити світ, щоб відвести
цю загрозу? Яке місце України серед інших країн-виробників та постачальників
продуктів на світовий ринок? Яким є стан та можливі потрібні зміни у самому
ринку?
На ці запитання шукали відповіді учасники прес-конференції «Перспективи розвитку сільського господарства України після вступу до СОТ», що відбулась 8 липня у Києві.
Чиновники, журналісти, керівники громадських організацій та провідні експерти сільського господарства обговорювали шляхи розвитку аграрної галузі у зв'язку з членством України в СОТ.
У заході взяли участь: Валерій П’ятницький, заступник міністра економіки України; Віталій Скоцик, генеральний директор компанії АМАКО; Михайло Гладій, президент Національної сільськогосподарської палати України; Леонід Козаченко, президент Української аграрної конфедерації.
Питання, що обговорювались, є абсолютно актуальними для України, прийнятої нещодавно у світову торговельну спільноту, і для сьогодення, і для майбутніх кроків у забезпеченні кращої роботи саме агропромислового комплексу нашої країни.
Серед основних причин зростання світових цін на продукти харчування експерти назвали збільшення населення Землі, підвищення рівня добробуту в країнах третього світу та урбанізацію. У зв'язку з продовольчою кризою, зростанням попиту на біопаливо на тлі енергетичної кризи, а також відсутністю можливостей розширювати посівні площі й нарощувати продуктивність сільгоспвиробництва у основних аграрних країнах, перед нами відкриваються широкі перспективи на світовому ринку.
Україна для СОТ
Основне питання, що хвилює аграріїв – які наслідки приніс для економіки нашої країни вступ до СОТ.
- Зараз запитують, що ми отримали від вступу до СОТ. Ще зарано відповідати на це запитання. На першому етапі буде більше проблем, але членство нам необхідне на майбутнє. Адже в перспективі Україна – один із передових світових виробників сільськогосподарської продукції.
(Леонід Козаченко, президент Української аграрної конфедерації.)
Поки що експерти одностайні: те, що нас прийняли до СОТ, вже є перемогою для країни. Як жити з цією перемогою і як боротися з труднощами, пов’язаними з нею – саме ці запитання зараз постають перед нами.
- На тлі нинішніх економічних процесів Україна отримала шанс зайняти свою нішу в світовій економіці. Вступ до СОТ – це лише перший крок. Чи чекають нас у СОТ з нашою продукцією? За прогнозами експертів, 100 мільйонів людей у світі можуть постраждати від голоду в 2008 році. Україна – це аграрна країна, ми маємо 27% світових чорноземів і величезний аграрний потенціал. Тому в умовах світового подорожчання продуктів харчування, в умовах збільшення кількості населення планети, сільгосппродукція України потрібна світу. Та сьогодні йдеться не про попит, а про рентабельність сільського господарства України. Для цього потрібні не лише дотації, але й інший підхід до аграрної галузі: не як до сільського господарства, а як до аграрного бізнесу.
(Віталій Скоцик, генеральний директор компанії АМАКО.)
Звісно, радіти нам поки що зарано. Доки наш Уряд не почне достойно дотувати аграрний комплекс країни та не змінить ряд законів, що відкриють безбоязний шлях для інвесторів – ми не зможемо зайняти нішу, прогнозовану для України експертами, а саме – увійти у п’ятірку найпотужніших країн - виробників продуктів харчування.
- По-перше, ми отримали доступ до світових ринків, по-друге, у нашої продукції підвищиться якість. Адже, щоб скласти гідну конкуренцію зарубіжним, українські виробники вимушені підвищувати якість продукції. Та, звичайно, має бути і комплексна підтримка з боку держави: і в розвитку інфраструктури, і у просуванні на продовльчі ринки.
(Валерій П’ятницький, заступник міністра економіки України.)
СОТ для світу
Зацікавлення присутніх викликало в експертів бажання розглядати стан АПК нашої країни не як частку власних внутрішніх проблем, а як один із світових інструментів, за допомогою яких світ зможе вирішити основну загрозу. Зрозуміло, що для цієї мети світ буде змушений і надалі об’єднуватись у спільноти. Але по мірі об’єднання стає зрозумілим: країни-інструменти додають і свої проблеми, і своє бачення шляхів для тих спільнот. Наростає потреба у виробленні більш жорстких правил для спільної боротьби з основним ворогом планети – голодом.
- 95% світового обороту є якраз між країнами-членами СОТ. Але ми не завжди розуміємо, яке місце відіграє сільське господарство і аграрний бізнес у світовій економіці в цілому. Тому, коли ми говоримо про доступ до світових ринків, цікаво було б глянути на те, що дійсно відбувається на тих світових ринках і чи чекають нас там. А якщо чекають, то з чим.
(Віталій Скоцик, генеральний директор компанії АМАКО.)
Далі Віталій Скоцик пояснив, що серед світових експертів у галузі сільського господарства і виробництва продуктів харчування, виявляється, існують і такі, що вважають явище подорожчання й нестачі продуктів харчування тимчасовим. А високі попити й високі ціни, на їхню думку, будуть спонукати до того, що світове сільське господарство зможе наростити виробництво сільгосппродукції у достатніх розмірах.
Але наведені ним цифри стверджують: світ прямує до небезпечного періоду у своїй історії.
- Глянемо на звіт міністерства сільського господарства США. У ньому є така інформація.У 2006-07 рр. у світі було вироблено 2 млрд. 4 млн. тонн зернових. Світова торгівля складала 258 мільйонів. Світові залишки на кінець маркетингового року (МР) становили 341 млн. тонн.
2007-08 МР – світове виробництво зросло на 110 млн.тонн і складало 2 млрд. 114 мільйонів. Світова торгівля зерном зросла лише на 5 млн. (263 млн. тонн), а залишки – 339 млн., тобто зменшились на 2 мільйони.
На 2008-09 МР Міністерство сільського господарства США прогнозує, що світове виробництво зросте не більше ніж на 50 млн. тонн і складатиме 2 млрд. 161 млн. тонн зерна. Світова торгівля зможе зрости менше, ніж на 1 млн., а залишки зростатимуть. Але лише на 5 млн.тонн.
(Віталій Скоцик, генеральний директор компанії АМАКО.)
СОТ для України
Отже, зрозуміло, що світ має спільного ворога – той голод, що насувається на планету. Зрозуміло також, що побороти його можна лише спільними зусиллями. І допомога сильних країн слабким (а особливо тим, які мають потенціал у вирощувані продукції, та ще не вміють ним користуватись) тут необхідна. Та сильні країни теж наштовхуються на випадки, коли вони змушені втрачати свої прибутки заради реалізації спільної мети у майбутньому. І зрозуміло, що не всі можуть на це піти.
Візьмемо країни, які доплачують своїм аграріям за зерно, що продається на зовнішньому ринку. У такому разі виробник може собі дозволити продавати зерно дешевше – збиваючи ціну для експортерів, припустімо, нашої ж країни, менш «побалуваних» дотаціями від держави.
Такий демпінг важко назвати допомогою слабшому.
Або, наприклад, ситуація, що склалась під час Дохського раунду, який працює вже протягом семи років. Тиждень тому Ніколя Саркозі, Президент Франції, категорично виступив проти деяких вимог цього раунду, які мали на меті допомогу Україні та іншим слабким країнам, але виявилось, що, виконуючи ці вимоги, Франція і загалом ЄС втратить 100 тис. робочих місць.
Зрозуміло, наша планета ще не збирається вимирати від голоду. Та уряди багатьох країн вже прекрасно розуміють: треба працювати над новими правилами боротьби проти потенціального голоду і вже нинішнього різкого подорожчання продуктів. Бажано – працювати спільно. Ще більш бажано – розумно, помірковано, враховуючи усі можливі наслідки.
Діна МАКАРОВА
