- Державну підтримку садівництва гальмує недосконале законодавство
- Держава націлена дати нове життя українському селу
- Зернові, які аграрії зберуть у цьому році, значно перевищують внутрішні потреби
- Створення кооперативних елеваторів забезпечить стабільну позицію одноосібника на ринку зерна
- Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%
МИКОЛА ПРИСЯЖНЮК: «НАШЕ ЗАВДАННЯ – ЗРОБИТИ КРОК НА ВИПЕРЕДЖЕННЯ»
Крім того, що Білоцерківський національний аграрний університет – потужна науково-освітня установа, це ще й постійний епіцентр і, одночасно, свідок розгортання найцікавіших і наймасштабніших подій в агропромисловому комлексі України.
Невипадково саме у цих стінах нещодавно відбулося засідання круглого столу з керівниками вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації Мінагрополітики України, яке провів профільний міністр Микола Присяжнюк. У заході також взяли участь відповідальні працівники Верховної Ради України, аграрного міністерства, Науково-методичного центру аграрної освіти, представники місцевої влади.
Наскільки якісну підготовку може дати аграрний ВНЗ агроному? Певно, найвищого рівня. А якщо аграрні вузи відкривають спеціальності, скажімо, «Менеджмент» або «Психологія»? Пересічний громадянин, який не має відношення до АПК, скоріше за все, задумається щодо якості навчання за цими спеціальностями. Та даремно. В АПК так само необхідні фахівці класичних спеціальностей. Взяти хоча б потужні агропромхолдинги – навряд чи вони обійдуться без хорошого юриста чи економіста, який би не з чуток знав про реалії сільського господарства.
- У нашому виконкомі в структурних підрозділах нині працює дуже багато випускників Білоцерківського НАУ, які навчалися за спеціальностями «Юрист» та «Економіст», - зазначив Василь Савчук, голова міста Біла Церква. - Хочу зауважити: коли ці спеціальності тільки відкривалися, ставлення до них було скептичне, бо існують традиційні ВНЗ, які готують фахівців із цих спеціальностей. Сьогодні ж наші погляди змінилися – ми із задоволенням приймаємо на роботу юристів та економістів-випускників аграрного університету, бо переконані, що це хороші фахівці.
Неодноразово наголосив на цінності фахівців, яких готують за різноманітними спеціальностями для роботи саме в АПК, і міністр Микола Присяжнюк.
Узагалі, робота засідання була побудована таким чином, щоб дати можливість не тільки висловитися учасникам і поділитися наболілим, а й ознайомитися зі стратегічним планом адаптування АПК до сьогодення, який розробляється Мінагрополітики і вже впроваджується у життя.
- Роль сільського господарства для нашої держави переоцінити неможливо, – підкреслив міністр. – Усі розуміють: Україна – країна аграрна. Це підтверджується і економічними показниками, які маємо ми на сьогоднішній день, і зовнішньою аналітикою. І зрозуміло, що збільшення відсотка ВВП в агросекторі дозволяє вдвічі ефективніше знизити рівень бідності в країні. Проаналізувавши внутрішні можливості, ситуацію та чинники, врахувавши тенденції розвитку зовнішніх ринків і можливості інших країн, мушу наголосити: ми зобов’язані відпрацювати певну стратегію. Обриси її будуть озвучені Президентом найближчим часом, великий блок у цьому стратегічному плані відводиться аграрному сектору.
Звичайно, ми з вами знаємо і розуміємо, що після введення ринку землі настає капіталізація виробництва на базі капіталізації сільськогосподарської землі. Як би там не було, великі площі земель знаходяться у власності юридичних або фізичних осіб, які обробляють ці земельні наділи. Звичайний історичний екскурс може дати підстави, аби зробити невтішні висновки про подальший розвиток країни без прийняття рішучих змін. Це шлях до латифундії, що призвело до загибелі колись квітучої Римської Імперії. (Латифундія – у Древньому Римі назва великого помістя, яке оброблялося працею рабів. Конкуренція привізних товарів і рабської праці збезцінили труд дрібних фермерів і мілких виробників. Дрібні землевласники заплутувалися в боргах і розорювались, а багаті поміщики навпаки розширювали свої володіння – прим. ред.).
Для України з її більш як 15 млн. сільського населення важливо обрати вірний шлях розвитку АПК. І держава найближчим часом зобов’язана визначити цей пріоритетний шлях. Наш вибір має спиратися на територіально-етнічні можливості і враховувати зональність країни. Якщо на сході є перспективою індустріальне виробництво, то на заході воно не може бути основою. А непомітно існуюча сьогодні латифундія згубно впливає на соціально-економічний розвиток держави і перетворює нас у країну-постачальника сировини.
Микола Присяжнюк запевнив, що процвітання латифундії в країні допустять. Натомість запропонував разом робити кроки на випередження: «Ми відпрацювали концепцію, яка перетвориться в аграрну й економічну реформу. Можна її не називати реформою, а краще мати на увазі адаптацію до сьогодення або наступні кроки розвитку АПК».
Адаптації-реформи охоплюють три блоки: українське село, аграрна освіта і наука та виконавча гілка влади. За словами Присяжнюка, вони є першочерговими об’єктами адаптації до сьогодення. Міністр зокрема зазначив:
- В інших розвинених країнах близько 2-3% людей проживає у сільській місцевості, у нас – близько 33%. Розвинені країни відпрацьовують стратегію і шукають мотивацію, що допомогла би повернути людей з міста в село. Ми маємо зовсім інше завдання – зберегти українське село й забезпечити його розвиток.
Занятість на селі спотворена. Великі потужні компанії менше і менше залучають до роботи мешканців села й аграріїв-фахівців. І про це зсвідчить статистика. Крім того, селян, які мають своє господарство, вважають працевлаштованими. Це проблема, над якою потрібно працювати. Прикро говорити, проте відбувається деградація людського капіталу на селі. Протягом 2001-2008 років в Україні рівень деградації за показниками віку, освіти, здоров’я і досвіду роботи зріс на 3%. Підводячи підсумки, скажу, що країна не може розвиватися лише за відновлення великого товарного виробництва. І прикладом цьому є Китай. Іще 15 років тому там у сільській місцевості за межею бідності проживало 53% населення. За рахунок того, що країна взяла шлях розвитку дрібного товарного виробника, зараз за межу бідності перейшло тільки 8% населення. Розумна аграрна політика в Китаї дозволила вивести з бідності великий відсоток людей.
Міністр зробив акцент на тому, що той обсяг валової продукції агросектору (110 млрд. грн.) можна наростити без великих втручань і масштабних фінансувань. Причому цифра може збільшитись в рази, себто до 350-400 млрд. грн. на рік, адже наука говорить про гігантський потенціал, закладений у нашій прекрасній українській землі. Пріоритетними напрямками у цьому плані є: рослинництво, птахівництво, свинарство і молочне скотарство. Зробити зрушення тут допоможе відкриття виходу продукції на зовнішні ринки.
- Питання адаптації до сьогодення української науки і освіти надзвичайно важливе, - продовжив Присяжнюк. - Це не повинно мати вигляд якоїсь модної ідеї. Можна багато говорити, що ми займаємо перші місця за кількістю навчальних закладів. Міністерство освіти і науки України робить спробу взяти у своє підпорядкування аграрну освітню діяльність Мінагрополітики. Зараз на кожному кроці можна почути, що держава нібито витрачає величезні кошти на аграрну освіту і науку, а віддачі нема. Тільки чітко сформульованих положень щодо віддачі теж не існує.
Головне розуміти, що настав час адаптувати аграрну науку і освіту до умов сьогодення. Ми як міністерство зробимо все для того, щоб замотивувати виробників співпрацювати з аграрною наукою й аграрною освітою. Ми випишемо бюджет 2011 року таким чином, щоб фінансову підтримку від держави у пріоритетних напрямках могли отримувати ті підприємства, які користуються послугами української науки і української аграрної освіти. Якщо ми не відпрацюємо модель розвитку аграрного сектору і українського села, освітяни аграрних вузів не матимуть змоги говорити, що є попит на фахівців, яких випускають аграрні навчальні заклади.
Нам прикро як міністерству, що більшість фахівців, які здобули освіту у стінах аграрних ВНЗ, ідуть працювати в інші галузі. Водночас, це говорить про те, що рівень аграрної освіти досить високий, і на наших фахівців є попит. Нам же необхідно забезпечити агросектор своїми фахівцями. Пройде ще два роки – і процес адаптації у світові організації завершиться. І нас може спіткати та сама доля, що й Угорщину, яка не зробила правильні кроки. І сьогодні країна, яку ми пам’ятаємо ще як потужного аграрного експортера, стала просто європейським спальним районом.
Ми собі цього дозволити не можемо, і Європа собі цього не може дозволити. Та не варто сподіватися, що нам підуть на поступки. Від нас вимагатимуть або термінового введення ринку землі або інших преференцій, які не співпадають з нашим баченням розвитку.
Крім того, міністр наголосив, що зробить відповідні кроки для того, щоб дипломи, видані аграрними вищими навчальними закладами, були потрібні і їх сприймали у багатьох країнах світу, а кошти для виплати достойної заробітної плати викладачам і фінансування матеріально-технічної бази для проведення наукових робіт було закладено в бюджеті.
- Міністерство, районні і обласні управління практично виконують ті функції, які було передбачено і напрацьовано за часів соціалістичної системи, – зауважив Микола Володимирович. – Ми часто накопичуємо статистичні дані - неточні, викривлені, застарілі. Наші функції мають бути зовсім інші: аналітика, прогноз, стратегія, зовнішні ринки, а також невелика кількість контролюючих функцій – це сівозміни, державне замовлення і контроль за родючістю ґрунтів. У міністерстві зараз діють 16 інспекцій, які фактично дублюють одна одну, і ми, звичайно, будемо зменшувати інспекційні функції у кількості. Це вимоги Уряду. Тим паче, що таке функціонування не є ефективним.
На завершення міністр пообіцяв разом із науковцями, освітянами і виробниками відпрацьовувати адаптаційні реформи у цих трьох блоках: «Наше завдання – зробити крок на випередження. І я буду просити, щоб ми створили потужну робочу групу, яку ви сформуєте і в яку ввійдете. Я пообіцяв Президенту і Прем’єр-міністру, що протягом місяця-двох ми надамо пропозиції, які матимуть позитивний ефект для конструктивного розвитку АПК. Це наше з вами завдання. І ми це зробимо».
Катерина БУГЛАК,
молодший науковий співробітник НМЦ аграрної освіти
