ДЕРЖАВНУ АГРАРНУ ПОЛІТИКУ – В РУКИ ТОВАРОВИРОБНИКІВ

18 January, Розділ Агрополітика / Аграрна справа, переглядів 3 790

Таке гасло взяла на озброєння Аграрна партія України, яка покликана об’єднати українських аграріїв. Вони вирішили разом боротися за свої права і відстоювати інтереси, бо набридло селянам бути електоратом, про який згадують лише перед виборами.

Про минуле і майбутнє українського села, про потреби аграріїв і їх минулорічні здобутки ми розмовляли з головою Аграрної партії України Юрієм Карасиком.

- 31 жовтня відбувся ІІ-й позачерговий з’їзд Аграрної партії України, де вас, Юрію Михайловичу, було обрано головою цієї політичної сили. А як же очолюваний вами Всеукраїнський союз сільгосппідприємств?

- Справді, на даному етапі я є головою Аграрної партії України і головою Аграрного союзу України, так тепер ми називаємо колишній Всеукраїнський союз сільгосппідприємств.

- А чим зумовлені ці зміни?

- Ситуація, яка склалася в реформуванні аграрного сектора, зумовила перейменувати Всеукраїнський союз сільгосппідприємств на Аграрний союз. Ви знаєте, що створено і працює цілий ряд потужних агроформувань, тож виникла і потреба оновити, створити потужну громадську організацію, яка об’єднає всю агроінфраструктуру і представлятиме ланцюг агропідприємств «від лану до столу», весь агропродовольчий комплекс. Саме такою громадською організацією і буде Аграрний союз. В Україні діє понад 90 організацій галузевих, але Аграрний союз України стане об’єднуючою громадською організацією в агросекторі. Відомо, що громадська організація має більше суспільного впливу. Наприклад, за кордоном важливі рішення в будь-якому питанні державою приймаються у 80% лише після погодження з громадськими організаціями.

- Тобто, Аграрний союз і Аграрна партія мають спільне покликання і завдання – захищати інтереси аграріїв?

- Аграрний союз і Аграрну партію України у цьому питанні можна вважати єдиним цілим. Наша політична сила об’єднує молодь, яка навчається в вищих навчальних закладах аграрного спрямування, пайщиків землі, виробників, переробників. Ми сьогодні активно працюємо над кадровим потенціалом, який в майбутньому чітко знатиме: що треба робити, аби сільгоспвиробникам жилося краще. Ми не хочемо бути заполітизованими, насамперед ми прагнемо бути професіоналами.

- Чи можна вже сьогодні говорити про якісь здобутки Аграрного союзу і Аграрної партії?

- Аграрна партія України наприкінці 2009 року відзначила лише третю річницю свого існування. Зрозуміло, що партія ще не консолідована, не відбудована. Тож, ще все попереду, адже за будь-якого президента в Україні повинна бути потужна аграрна партія, яка стоятиме на захисті інтересів села і аграріїв. Державну аграрну політику не можна розділити на конфедерації та асоціації. Вона повинна бути єдиною.

Щодо Аграрного союзу, то Уряд уже реагував на наші звернення. Союзом було ініційовано 10 засідань Уряду, прийнята низка постанов. Аграрний фонд торік досяг великих показників. І це заслуга як Уряду, так і Союзу сільгоспвиробників, Аграрної конфедерації, Асоціації фермерів. Та, на жаль, ми незадовільно закінчили 2009-й, бо обіцянки, які були дані керівниками держави по багатьом напрямкам, так і залишились невиконаними. І у аграріїв з’явилася є певна недовіра.

- А загалом, якщо говорити про минулий рік: яким він був для сільгоспвиробників, фермерів?

- Найбільшим негативом для нас стало фінансове питання. Аграріям довелося працювати практично без державної підтримки, кредитів фактично не було. Ми працювали завдяки власним фінансовим ресурсам. Щоправда, частина виробників працювала на пролонгованих кредитах, але всі кошти, які вони мають, спрямовують на погашення цих кредитів. І можливо, що у фінансовому плані цей рік для сільгоспвиробників буде навіть гірший, ніж два останні. Найперше це відобразиться на тваринництві, яке й так нині у занепаді, не буде виплачуватися людям орендна плата за землю. Тож стає очевидним: без кредитних ресурсів аграрії не зможуть працювати. Інше питання – податкова політика для села та земельні відносини.

- До речі, питання земельних відносин в Україні стоїть дуже гостро. Чи має Аграрний союз чітку позицію щодо розв’язання цієї проблеми?

- Сьогодні не варто думати про ринок землі, а насамперед слід думати: як ефективно використовувати землю. Перш ніж надавати інвесторам в оренду землю, потрібно проводити тендери і шукати господарів, які, обробляючи землю, дотримуватимуться основних принципів землеробства.

- А якими позитивними моментами запам’ятався 2009 рік?

- Якщо говорити про позитивні зміни в діяльності агровиробників, то можу зазначити: рівень керівників, спеціалістів, працівників господарств сьогодні набагато вищий порівняно з минулим. Це стосується як технологічного, технічного, так і інтелектуального процесу. Я мав змогу побувати в багатьох областях і пересвідчився, що наш інтелектуальний потенціал дуже високий. Українські аграрії володіють світовими технологіями, виробляючи продукцію за світовими стандартами. Минулорічні кризові фінансові умови мобілізували їх, примусили шукати шляхи виходу. І як це не дивно - в 2009 році спостерігалась небувала активність товаровиробників. У зерновому господарстві з’явилася структура зернових, яка працює і підлаштовується під потреби ринку. Тож маємо здобуток – Україна у світі зарекомендувала себе як стабільна експортна держава.

- Які нагальні питання потрібно вирішити в 2010 році, аби полегшити долю сільгоспвиробників?

- Фінансова підтримка – головне питання, яке цікавить аграріїв у 2010 році і яке потрібно вирішувати. Якщо ми не зробимо висновки і чітко не визначимо пріоритети державної підтримки - пільгові кредити, компенсація кредитної ставки, ринкове ціноутворення, стабільність податкової політики тощо - наші перспективи не будуть оптимістичними.

Людмила ЛЕБІДЬ