Аграрний тиждень. Україна
» » » Біологічний стан і родючість ґрунтів України
» » » Біологічний стан і родючість ґрунтів України

    Біологічний стан і родючість ґрунтів України


     


    alt    Серед раціональних з точки зору збереження родючості ґрунту способів ведення сільського господарства слід назвати дотримання сівозмін. Питання є детально розробленим кількома поколіннями вчених з урахуванням особливостей кореневого живлення сільгоспкультур, агротехніки їх вирощування, взаємовпливу культурних рослин, а також особливостей формування мікробних угруповань в агроценозах та їх дії на наступну в сівозміні культуру. Переконливо показано, що беззмінні посіви агрокультур навіть за внесення належної кількості добрив і високої агротехніки не здатні забезпечити високої продуктивності господарювання. Водночас, дотримання науково обґрунтованих сівозмін дозволяє регулювати ґрунтово-мікробіологічні процеси, які є основою колообігу речовин і накопичення сполук біогенних елементів для рослин. Проте маємо те, що маємо...

        Крім суто ґрунтоутворювальних процесів, слід наголосити на ще одній надзвичайно важливій функції ґрунтових мікроорганізмів – формуванні рослинно-мікробних асоціацій і симбіозів. Коріння рослин, як відомо, знаходиться в оточенні ґрунтових мікроорганізмів, які утворюють своєрідний “чохол” – ризосферу, і є трофічними посередниками між ґрунтом і рослиною. Саме мікроорганізми перетворюють недоступні для рослин сполуки в мобільні, оптимальні для метаболізму рослин. За образним висловлюванням М. Красильникова, роль мікроорганізмів, що заселяють ризосферу рослин, нагадує функції органів травлення тварин. Проте на дану обставину донедавна мало зверталося уваги. Лише останнім часом численними дослідженнями показано: підтримуючи в кореневій зоні високий рівень мікробної активності, рослина здатна значною мірою координувати направленість процесів циклу азоту, фосфору тощо та забезпечувати надходження і

     

    altзасвоєння біогенних елементів, трансформованих у легкодоступні мінеральні сполуки. Сьогодні на підставі численних дослідів можна стверджувати, що симбіози й асоціації мікроорганізмів з рослинами є основою життєдіяльності останніх. У зв'язку з цим виникає необхідність застосування прийомів, спрямованих на коригування складу та активності мікроорганізмів в агроценозах з одночасною оптимізацією перебігу мікробіологічних процесів.

        Забезпечити ґрунти необхідною мікрофлорою можна шляхом збільшення загальної кількості мікроорганізмів у ґрунті при внесенні гною, соломи, сидератів і т.д. Але технологічно цілком можливим і бажаним є також штучне привнесення агрономічно корисних мікроорганізмів «у потрібне місце, у потрібній кількості, у потрібний час». На цьому базується ідея застосування мікробних препаратів у технологіях вирощування сільгоспкультур.

        В Україні протягом останніх 20 років розробляються принципи і умови корекції складу мікрофлори агроценозів, метою яких є збагачення зони коріння культурних рослин мікроорганізмами з заданими корисними властивостями та запобігання розвитку небажаної мікрофлори. Нині зареєстровано кілька вітчизняних препаратів. Окрім того, в стадії завершення розробки знаходиться з десяток інших мікробних препаратів для низки агрокультур.

        Однією з основних складових позитивної дії біопрепаратів на продуктивність сільгоспкультур є їх вплив на коефіцієнти засвоєння рослинами діючої речовини з добрив. Як відомо, ступінь засвоєння азотних добрив культурними рослинами не перевищує 35-50%, фосфорних – 20% і калійних – 25-60% залежно від типу ґрунту. Застосування біопрепаратів на 20-30% підвищує використання рослинами азоту з добрив. Поєднане застосування міндобрив і біопрепаратів сприяє економії 30-60 кг/га мінерального азоту та 30-40 кг/га Р2О5 у залежності від сільськогосподарської культури і умов її вирощування. При цьому на 22-30% зменшується вимивання гумусу по ґрунтовому профілю. Важливою складовою позитивної дії мікробних препаратів на розвиток рослин є також активізація окремих ферментних систем, що сприяє активному синтезу білка в зерні. Отже, ініційовані бактеризацією рослини не лише краще асимілюють поживні речовини, а й спрямовують їх за призначенням.

        Питання оптимального забезпечення агроценозів поживними речовинами для нормальної життєдіяльності культурних рослин тісно пов’язане з мікробіологічною фіксацією азоту з повітря. Найактивнішою системою для зв’язування азоту з атмосфери є симбіози бобових культур з бульбочковими бактеріями. К. Тимірязєв писав: “Навряд чи в історії знайдеться багато відкриттів, які би були таким благодіянням для людства, як уведення конюшини і взагалі бобових рослин у сівозміну, що так вражаюче підвищило продуктивність праці хлібороба”.

        Найкращими накопичувачами біологічного азоту є бобові трави. Та через різке падіння поголів’я худоби в Україні, вирощувати їх стало економічно невигідним, оскільки власники землі змушені рахувати вигоду не на перспективу, а на сьогодення. Це цілком зрозуміло. Проте за цих умов можна вирощувати зернобобові культури, продукція яких високо цінується і, водночас, вони є хорошими попередниками злакових та інших культур. Орієнтація землеробства на обов’язкове вирощування бобових чітко простежується в США, де кожен другий гектар засівається цими культурами. В Україні площа земель під бобовими не перевищує 5% за бажаної кількості на рівні 25-30%.

         Доцільно нагадати, що кількість зв’язаного атмосферного азоту в агроценозах з бобовими культурами можна як мінімум подвоїти, застосовуючи мікробні препарати на основі активних штамів бульбочкових бактерій. У зв’язку з цим згадується сказане 100 років тому Д. Прянішніковим: «Азот технический и биологический представляют два могучих рычага поднятия урожая, только согласованное использование их может разрешить проблему азота в земледелии».

        Отже, для відновлення належної біогенності ґрунтів, оптимізації процесів біологічної трансформації сполук біогенних елементів і родючості ґрунтів у цілому, повинні застосовуватися системи землеробства з науково обґрунтованими дозами міндобрив, сівозмінами з високим вмістом бобових культур, використанням органічних добрив, сидератів і пожнивних решток, інтродукцією агрономічно корисних форм бактерій і мікроскопічних грибів.

                                                                                                  Віталій ВОЛКОГОН,

                                                                                     член-кореспондент НААНУ,

                    Інститут сільськогосподарської мікробіології НААНУ, м. Чернігів





    Схожі новини
  • №4 (259)
  • №2 (257)
  • №42 (254)
  • №38 (250)
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Біологічний стан і родючість ґрунтів України


 


alt    Серед раціональних з точки зору збереження родючості ґрунту способів ведення сільського господарства слід назвати дотримання сівозмін. Питання є детально розробленим кількома поколіннями вчених з урахуванням особливостей кореневого живлення сільгоспкультур, агротехніки їх вирощування, взаємовпливу культурних рослин, а також особливостей формування мікробних угруповань в агроценозах та їх дії на наступну в сівозміні культуру. Переконливо показано, що беззмінні посіви агрокультур навіть за внесення належної кількості добрив і високої агротехніки не здатні забезпечити високої продуктивності господарювання. Водночас, дотримання науково обґрунтованих сівозмін дозволяє регулювати ґрунтово-мікробіологічні процеси, які є основою колообігу речовин і накопичення сполук біогенних елементів для рослин. Проте маємо те, що маємо...

    Крім суто ґрунтоутворювальних процесів, слід наголосити на ще одній надзвичайно важливій функції ґрунтових мікроорганізмів – формуванні рослинно-мікробних асоціацій і симбіозів. Коріння рослин, як відомо, знаходиться в оточенні ґрунтових мікроорганізмів, які утворюють своєрідний “чохол” – ризосферу, і є трофічними посередниками між ґрунтом і рослиною. Саме мікроорганізми перетворюють недоступні для рослин сполуки в мобільні, оптимальні для метаболізму рослин. За образним висловлюванням М. Красильникова, роль мікроорганізмів, що заселяють ризосферу рослин, нагадує функції органів травлення тварин. Проте на дану обставину донедавна мало зверталося уваги. Лише останнім часом численними дослідженнями показано: підтримуючи в кореневій зоні високий рівень мікробної активності, рослина здатна значною мірою координувати направленість процесів циклу азоту, фосфору тощо та забезпечувати надходження і

 

altзасвоєння біогенних елементів, трансформованих у легкодоступні мінеральні сполуки. Сьогодні на підставі численних дослідів можна стверджувати, що симбіози й асоціації мікроорганізмів з рослинами є основою життєдіяльності останніх. У зв'язку з цим виникає необхідність застосування прийомів, спрямованих на коригування складу та активності мікроорганізмів в агроценозах з одночасною оптимізацією перебігу мікробіологічних процесів.

    Забезпечити ґрунти необхідною мікрофлорою можна шляхом збільшення загальної кількості мікроорганізмів у ґрунті при внесенні гною, соломи, сидератів і т.д. Але технологічно цілком можливим і бажаним є також штучне привнесення агрономічно корисних мікроорганізмів «у потрібне місце, у потрібній кількості, у потрібний час». На цьому базується ідея застосування мікробних препаратів у технологіях вирощування сільгоспкультур.

    В Україні протягом останніх 20 років розробляються принципи і умови корекції складу мікрофлори агроценозів, метою яких є збагачення зони коріння культурних рослин мікроорганізмами з заданими корисними властивостями та запобігання розвитку небажаної мікрофлори. Нині зареєстровано кілька вітчизняних препаратів. Окрім того, в стадії завершення розробки знаходиться з десяток інших мікробних препаратів для низки агрокультур.

    Однією з основних складових позитивної дії біопрепаратів на продуктивність сільгоспкультур є їх вплив на коефіцієнти засвоєння рослинами діючої речовини з добрив. Як відомо, ступінь засвоєння азотних добрив культурними рослинами не перевищує 35-50%, фосфорних – 20% і калійних – 25-60% залежно від типу ґрунту. Застосування біопрепаратів на 20-30% підвищує використання рослинами азоту з добрив. Поєднане застосування міндобрив і біопрепаратів сприяє економії 30-60 кг/га мінерального азоту та 30-40 кг/га Р2О5 у залежності від сільськогосподарської культури і умов її вирощування. При цьому на 22-30% зменшується вимивання гумусу по ґрунтовому профілю. Важливою складовою позитивної дії мікробних препаратів на розвиток рослин є також активізація окремих ферментних систем, що сприяє активному синтезу білка в зерні. Отже, ініційовані бактеризацією рослини не лише краще асимілюють поживні речовини, а й спрямовують їх за призначенням.

    Питання оптимального забезпечення агроценозів поживними речовинами для нормальної життєдіяльності культурних рослин тісно пов’язане з мікробіологічною фіксацією азоту з повітря. Найактивнішою системою для зв’язування азоту з атмосфери є симбіози бобових культур з бульбочковими бактеріями. К. Тимірязєв писав: “Навряд чи в історії знайдеться багато відкриттів, які би були таким благодіянням для людства, як уведення конюшини і взагалі бобових рослин у сівозміну, що так вражаюче підвищило продуктивність праці хлібороба”.

    Найкращими накопичувачами біологічного азоту є бобові трави. Та через різке падіння поголів’я худоби в Україні, вирощувати їх стало економічно невигідним, оскільки власники землі змушені рахувати вигоду не на перспективу, а на сьогодення. Це цілком зрозуміло. Проте за цих умов можна вирощувати зернобобові культури, продукція яких високо цінується і, водночас, вони є хорошими попередниками злакових та інших культур. Орієнтація землеробства на обов’язкове вирощування бобових чітко простежується в США, де кожен другий гектар засівається цими культурами. В Україні площа земель під бобовими не перевищує 5% за бажаної кількості на рівні 25-30%.

     Доцільно нагадати, що кількість зв’язаного атмосферного азоту в агроценозах з бобовими культурами можна як мінімум подвоїти, застосовуючи мікробні препарати на основі активних штамів бульбочкових бактерій. У зв’язку з цим згадується сказане 100 років тому Д. Прянішніковим: «Азот технический и биологический представляют два могучих рычага поднятия урожая, только согласованное использование их может разрешить проблему азота в земледелии».

    Отже, для відновлення належної біогенності ґрунтів, оптимізації процесів біологічної трансформації сполук біогенних елементів і родючості ґрунтів у цілому, повинні застосовуватися системи землеробства з науково обґрунтованими дозами міндобрив, сівозмінами з високим вмістом бобових культур, використанням органічних добрив, сидератів і пожнивних решток, інтродукцією агрономічно корисних форм бактерій і мікроскопічних грибів.

                                                                                              Віталій ВОЛКОГОН,

                                                                                 член-кореспондент НААНУ,

                Інститут сільськогосподарської мікробіології НААНУ, м. Чернігів





Схожі новини
  • №4 (259)
  • №2 (257)
  • №42 (254)
  • №38 (250)
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.