- №4 (259)
- №42 (254)
- Лабораторії Держсільгоспінспекції мають міжнародну акредитацію та працюють у штатному режимі
- Молока стало меньше
- Уряд налаштований на конструктивну співпрацю з товаровиробниками цукробурякової галузі - В. Слаута
В «Укрцукрі» сподіваються на відродження галузі
Ще в 1991 році вітчизняна цукрова галузь працювала справно. «Талонного» дев’яностого українські сільські господарі відводили під солодкі корені понад 1600 тисяч гектарів.
Минулого року посіяли лише трохи більше 320 тисяч, зібравши 10 млн. т цукристих, у той час як дев’ятнадцять років тому – 44 мільйони. Зокрема, про причини такого негативу й шляхи виходу галузі з кризи мовилося на нещодавніх загальних зборах учасників Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор».
Підсумки роботи бурякоцукрової галузі України за минулий рік підбив у своїй доповіді голова правління НАЦУ «Укрцукор» Микола Ярчук. Він, зокрема, підкреслив: „Глибока і затяжна криза у бурякоцукровому комплексі України, що викликала значний спад (20-25%) виробництва цукросировини та цукру, за всіма ознаками набуває поступового процесу стабілізації. Вплив світових тенденцій в 2009-2010 роках, що спричинили підвищення цін на цукор більш ніж у 2 рази, спонукає виробників переглянути свої наміри в бік збільшення площ вирощування цукрових буряків.
Галузь працювала в умовах невиконання вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру", практичної відсутності пільгового державного кредитування галузі, невиконання вимог Закону України "Про державну підтримку сільського господарства в Україні" щодо закупівлі цукру до Аграрного фонду, відсутності державної дотації на цукрові буряки. Та є й позитивний момент: торік Уряд країни здешевив ціни на природний газ для цукрових заводів, що дало економію коштів більше 180 млн. гривень.
Хоча, на жаль, маючи на складах цукрових заводів значні запаси цукру, цукровики навіть під заставу продукції не можуть
отримати кредити в комерційних банках. На часі й затвердження Державної комплексної програми розвитку бурякоцукрової галузі України, яка могла би дати чіткі сигнали для вітчизняних та іноземних інвесторів».
Зрозуміло, Микола Миколайович назвав цукрові заводи й компанії, що є гордістю галузі, бо взяли на себе тягар сільськогосподарського виробництва і не лише продукують цукор, а й вже вирощують солодкі корені на площах понад 200 тис. га, зернові на 400 тис. га та інші культури, а також виробляють тваринницьку продукцію. А ще Микола Ярчук наголосив, що попри негативні фактори в Україні намітились економічні та фінансові підстави для успішного розвитку бурякоцукрової галузі, адже спостерігається тенденція до збільшення виробництва цукрових буряків в інтегрованих структурах.
Голова правління НАЦУ «Укрцукор» окрім того розповів про виробництво фабричних цукрових буряків і насіння цієї культури, роботу цукрових заводів у запровадженні технологій енергозбереження, тенденції світового та внутрішнього ринку цукру, законодавче та нормативно-правове забезпечення галузі, кадрову проблему.
Керівники і провідні спеціалісти підприємств, що входять до асоціації «Укрцукор», у своїх виступах наголошували на проблемах технічного переоснащення підприємств бурякоцукрової галузі, захисту внутрішнього ринку і запровадження на ньому чітких прозорих правил. Зокрема, пропонувалося збільшити державну підтримку виробникам цукрових буряків до 1500 гривень в розрахунку на 1 га посівів. Висловлювалися учасники зібрання й за відміну державного регулювання ціни на цукор. Це спірне питання складно коментувати. Бо ж відомо, що популізм і ринкова економіка – речі несумісні. Треба ж вчитися заробляти, а не лише ділити й роздавати ще незароблене.
Обговоривши всі актуальні питання роботи галузі, учасники зборів вирішили не міняти свого керманича. Тож Миколу Миколайовича Ярчука знову обрано головою правління Національної асоціації цукровиків України «Укрцукор».
Наш коментар
Юрій Заєць, голова ради директорів ICK Group:
- Як кожна виробнича галузь, цукрова промисловість базується на трьох складових: сировина, виробництво, збут. Якісний рівень та збалансованість цих складових визначає ефективність функціонування цукрової галузі.
Забезпеченість цукрових заводів високотехнологічною сировиною в достатній кількості (з розрахунку на 90-110 діб роботи заводу)
– перша необхідна умова відродження цукрової галузі. Але, як показують результати досліджень нашої лабораторії з якості сировини, якість цукрових буряків в Україні досить низька.
Необхідно також провести комплексну реконструкцію цукрових заводів, впровадивши сучасне ресурсозберігаюче обладнання великої одиничної потужності для зниження енерговитрат і втрат цукру у виробництві.
Слід відмітити, що впровадження сучасних технологічних концепцій нині не під силу жодній з вітчизняних цукрових компаній і тому потрібно використати міжнародну кооперацію та іноземні кваліфіковані інвестиції.
Але найбільш проблемне питання сьогодні – це забезпечення надійного збуту виробленого цукру по ринковій ціні. Незважаючи на потенційні перспективи експорту в найближчі 2-3 роки, потрібно розуміти: цукрова галузь України повинна орієнтуватись лише на внутрішній ринок. Тому, можна констатувати, що в найближчі 3-5 років в Україні повинні залишитись 35-40 цукрових заводів, а потім – не більше 20. Тільки в цьому випадку цукрові заводи зможуть працювати рентабельно, підтримувати прогресивний технологічний рівень і надійно забезпечувати потреби країни в цукрі. І чим більшу роль в промисловості та торгівлі відіграватимуть економічні фактори, тим швидше будуть відбуватися вищезгадані процеси.
Якщо говорити про експорт українського цукру, то він можливий лише за умови приходу на ринок України транснаціональних цукрових компаній, які поєднують міжнародну кооперацію з виробництва та реалізації цукру.
Серед перших конкретних шляхів по відродженню цукрової галузі можна назвати такі:
- впровадження квотування виробництва та продажу цукрового буряку та цукру (річне та помісячне квотування);
- закупки цукру в 4-му кварталі Держрезервом та Аграрним фондом з метою стабілізації цінової політики;
- націоналізація декількох цукрових заводів, які переробляли би цукор-сирець із тростини згідно квоти ВТО і були б державним резервом і регулятором цінової політики;
- вирішення питання оподаткування цукрових заводів протягом маркетингового року (жовтень-жовтень);
- необхідність внесення змін і доповнень до Закону України «Про державне регулювання виробництва та реалізації цукру.
Петро Іващук, голова агрофірми «Перлина Поділля», Герой України:
- Останнього разу ми сіяли цукровий буряк 2006 року. Врожайність цієї культури на наших полях сягала 750 центнерів з гектара. Та вже 4 роки, як заріклися вирощувати солодкі корені, бо цукрові заводи нам досі не віддали 9 млн. 200 тис. гривень за здану сировину.
Криза в цукровій галузі сталася через те, що держава самоусунулася і втратила контроль над цукрозаводами. Власники не квапилися вкладати кошти на розвиток, не модернізовували виробництва. Вони просто знищували цукрозаводи один за одним, залишаючи руїни.
Я вважаю, що держава має негайно націоналізувати всі цукрові підприємства, викупити у селян відповідні земельні площі й налагодити вирощування цукрового буряку та цукроваріння за сучасними технологіями.
Держава має контролювати цукрову галузь, дбати про неї й отримувати доходи до бюджету.
Олександр Мельник, генеральний директор ТОВ «Сесвандерхаве-Україна», кандидат економічних наук:
- Торік весною склалася парадоксальна ситуація: на міжнародних товарних біржах ціна на цукор упродовж місяців росла, а в Україні знижувалась і на період сівби цукрових буряків була найнижчою у світі (враховуючи курс національної валюти). Буханець хліба, не говорячи про пачку сигарет, були дорожчі за кілограм цукру. Я глибоко переконаний, що це питання повинні були вирішити не тільки Уряд, а й численні державні інституції, що мають пряме відношення до цукрових буряків і цукрової промисловості.
Оскільки наше підприємство є головним із західних компаній - постачальників насіння цукрових буряків на українському ринку, не можу оминути й цього важливого питання. Сучасні гібриди дуже наукоємні і продуктивні, а тому все більше й більше українських господарників віддають перевагу іноземній селекції. Разом зі збільшенням частки насіння від західних компаній, пропорційно росте врожайність коренеплодів, що абсолютно очевидно. Та, на жаль, впровадження нових гібридів західної селекції у виробництво явно недостатнє. Давайте проаналізуємо досвід роботи флагмана врожайності цукрових буряків серед пострадянських країн - Білорусі, де майже 100% насіння цукрових буряків - виключно західного виробництва. Це державний підхід до проблеми. Як результат, білоруси перетворились на знаного експортера цукру в світі. Достойний приклад для наслідування.
Володимир ШАПОВАЛОВ
