Великі проблеми малих заводів

09 June, Розділ Агрополітика / Аграрна справа, переглядів 6 172

alt Можна без перебільшення сказати, що Міністерство аграрної політики - найбагатогранніше міністерство у нашій країні. Коло обов’язків, якими доводиться займатись, пов’язане практично з усіма аспектами всебічного суспільного життя українців.

Один із напрямів цієї багатогранності - утилізація відходів тваринного походження, корисним використанням яких людство почало займатись в 50-60 роки минулого століття.

З 1971 р. в Україні із введенням в експлуатацію чотирьох ветеринарно-санітарних заводів, таких як Баришівський (Київська обл.), Маріупольський (Донеччина), Лозівський (Харківська обл.) та Дніпропетровський, була започаткована галузь ветсанзаводів України. З 1971 по 1986 р. у країні було побудовано 37 підприємств, 1-2 в кожній області, якими вироблялось до 70 тис. тонн м’ясо-кісткового борошна, при цьому утилізовувалось 350 тис. тонн відходів тваринного походження. Крім того, на кожному м’ясопереробному підприємстві були свої цехи, які займались цією справою, і об’єми знешкодження відходів тваринного походження значно перевищували об’єми ветсанзаводів.

У 1987 році державна підтримка ветсанзаводів припинилась, що послужило основною причиною ліквідації 13 заводів у різних регіонах України. 24 заводи, що залишились, мали надзвичайно жалюгідний як технічний, так технологічний і фінансовий стан.

У 2006 році виробничо-господарською діяльністю займались лише 11 заводів, якими було утилізовано трохи більше 77 тис. тонн різного роду відходів тваринного походження і вироблено 14,1 тис. тонн м’ясо-кісткового борошна.

alt Завдяки підтримці Мінагрополітики була розроблена постанова Кабінету Міністрів України від 19.08.2004 р. №1059 «Про затвердження Державної програми реконструкції та модернізації державних спеціалізованих ветеринарно-санітарних заводів на 2005-2010 роки». Ця постанова, підкріплена реальним фінансуванням, на перших порах призупинила руйнацію ветеринарно-санітарних заводів і вже починаючи з 2007 року розпочалось нарощення об’ємів знешкодження відходів тваринного походження. У 2007 році їх було утилізовано 101 тис. т, у 2008-му – 122 тис. т, а торік - 146,1 тис. тонн.

Спільними зусиллями міністерства та асоціації «Укрветсанзавод» на місцях за три роки вдалось у два рази збільшити як об’єми знешкодження відходів тваринного походження, так і об’єми виробництва м’ясо-кісткового борошна.

Як показав аналіз роботи Української господарської асоціації «Укрветсанзавод», у І кварталі 2010 року позитивні тенденції продовжують зберігатись. Керівники заводів, колективи розуміють важливість питання, яким їм доводиться займатись на місцях і робити все від них залежне, щоб у надзвичайно складних умовах не втрачати набрані темпи, постійно збільшуючи об’єми знешкодження загиблих тварин та відходів від їх забою.

За І квартал 2010 р. утилізовано 36,1 тис. т різного роду відходів тваринного походження, що на 7,5 тис. т більше, ніж за 2009 рік (приріст становить 26,3%), при цьому вироблено 6,9 тис. т м’ясо-кісткового борошна, що на 1,3 тис. т (24,1%) більше відповідного періоду минулого року.

Якщо враховувати той факт, що державна підтримка наших підприємств не досягає і 50% від потреби (а в 2010 році і того менше), то постає риторичне запитання: за рахунок чого іде збільшення? Відповідь проста: вдалося так організувати роботу, що всі кошти, які поступають на підприємство у вигляді дотацій, ми направляємо на програму розвитку, а не програму «проїдання».

Кожне підприємство саме зацікавлене в збільшенні об’ємів знешкодження відходів тваринного походження, оскільки пропорційно збільшуються і об’єми фінансової підтримки. Як наслідок, практично всі ветсанзаводи працюють з приростами та відсутністю заборгованості як по заробітній платі, так і по платежам до бюджету.

Результати непогані з погляду на збільшення об’ємів, але якщо врахувати об’єми наявних відходів тваринного походження, то те, що ми утилізували, менше за половину від наявного. Риторичні запитання - де ж дівається все інше, яка відповідальність за несанкціоноване їх захоронення і хто її понесе, чи довго чекати епідемічних, епізоотичних та екологічних негараздів від такого ставлення власників відходів до цієї надзвичайно важливої справи?

Ні для кого не є новиною, що в нинішньому році з рибою на Дніпрі стались великі неприємності. Вся риба, що загинула, залишилась на дні водойм або на берегах.

На жаль, у високих відомствах не знають, що наші підприємства – це якраз ті підприємства, які призвані в таких ситуаціях забезпечувати екологічну та епізоотичну безпеку країни. Хотілось би, щоб Міністерство екології працювало з нами у більш тісному контакті.

Не дивлячись на позитивні зміни, проблем в галузі надзвичайно багато.

Є велика строкатість між заводами як по випуску м’ясо-кісткового борошна, так і по його собівартості. У минулому році на ДП «Сквирський «Ветсанутильзавод» Київської області утилізовано більше 27,3 тис. т відходів тваринного походження, на ДП «Тальнівський «Ветсанзавод» Черкаської області – більше 15 тис. т, ще на 11 заводах було утилізовано від 5 до 10 тис. т різного роду небезпечних відходів.

Та на 11 підприємствах об’єми утилізації становлять лише від 1 до 5 тис. т і такому стану справ є відповідні об’єктивні пояснення, хоча вони проблеми не вирішують.

Приємно відмітити, що такі заводи як: Лозівське державне підприємство кормових домішок, ДП «Кіровоградський «Ветсанзавод», ДП «Калинівський «Ветсанзавод» в нинішньому році після тривалого терміну простою розпочали виробничо-господарську діяльність. Торік на ДП «Кіровоградський «Ветсанзавод» утилізовано 2,7 тис. т відходів тваринного походження, на ДП «Лозівське державне підприємство кормових домішок» – 2,1 тис. т, на ДП «Калинівський «Ветсанзавод» – 4,4 тис. тонн. Зараз очевидно, що цього року дані підприємства вийдуть на свою проектну потужність і при наявності в регіонах, які вони обслуговують, сировини, мають всі підстави значно наростити об’єми її утилізації й тим самим внести свій належний внесок у проблему санітарного та ветеринарного оздоровлення регіонів.

Віктор ПІДГОРНИЙ,

голова асоціації «Укрветсанзавод»