- У цьому році середньорічна продуктивність корів може зрости до 5000 кг
- №4 (259)
- №42 (254)
- Микола Присяжнюк: «Загальне надходження молока на переробні підприємства зросло на 10%
- Молока стало меньше
КОЖНІЙ КОРОВІ – ПО ПОТРЕБАХ
Щорічна потреба України у молоці становить 17 мільйонів тонн. За звітністю, його надоюють 12 млн. від 2,8 млн. корів. Але „вітчизняна середньостатистична корова не дає 4 тонни молока”, - піддав сумніву такі цифри Президент України Віктор Янукович під час свого виступу на відкритті XXII Міжнародної агропромислової виставки «Агро-2010».
Дійсно, якщо обійтись без округлень, то продуктивність дійного стада у сільгосппідприємствах в середньому - 3903 кг на корову. А от в тому, що і від наявного стада можна мати значно вищу продуктивність вже сьогодні, впевнений Павло Достоєвський. Людина, яка понад 16 років (і за радянських часів, і в роки незалежності) відповідала за ветеринарну безпеку тваринництва в Україні. Своїми думками, як зробити молочну галузь прибутковою, заступник генерального директора корпорації «Укрзооветпромпостач», кандидат ветеринарних наук, заслужений працівник сільського господарства України поділився з нашим кореспондентом.
- В першу чергу, треба думати про поголів’я. Високо оцінюю селекційні досягнення австрійського, німецького, голландського тваринництва. Але що заважає вирощувати високопродуктивну худобу у власній країні? І я відповім.
Справа у занедбаній системі вирощування телят і телиць парувального віку. І у нас практично нічим формувати основне стадо корів. А резерви є навіть при наявній кількості корів: 700 тис. в агропідприємствах і 2 млн. 150 тис. - у населення. Зауважу, що приватний господар давно вже не утримує корівку, яка дає 2 тис. літрів молока. 6-7 тисяч - і не менше! Тож, враховуючи 300-350 тис. телиць, отриманих на великотоварних фермах, з яких виросте близько 100 тис.
корів, додаючи до них 2 млн. телят населення, на жаль, чимало з яких ще у дво-тримісячному віці буде реалізовано на м’ясо, ми десь мільйон телиць отримаємо.
І позитивну роль у цьому процесі могло б відіграти Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин, яке має всі дані про поголів’я та продуктивність корів, що утримує населення. І саме з господарями чи то за рахунок контрактації, чи за гроші, чи за майбутні корми для корови можна було би домовлятись на отримання теличок. У добрі роки ми відправляли 300-350 тис. щорічно племінних телиць у всі кінці Радянського Союзу. Треба шукати стимули для збільшення поголів’я.
Інша проблема – невисока продуктивність наявного стада. Треба визнати, що не навчилися ми годувати корів, особливо високопродуктивних. Адже баланс кормів корови, яка дає 2-2,5 тис. літрів молока, і тієї, що 7 тис. і більше, суттєво різниться. Основний корм для корів в Європі – це сіно, сінаж і силос. Фермери Голландії, Австрії, Німеччини без концкормів лише за рахунок основного корму отримують 4800-5000 кг молока від корови. А з концкормами - 7-8 тисяч і більше. Ми за рахунок неякісно заготовлених сіна, сінажу і силосу отримуємо тільки 12 літрів молока, а з додаванням концкормів - 16. Тобто значно відстаємо.
Сьогодні необхідні чітко регламентовані технології заготівлі основних кормів. Зокрема, сіно і сінаж багаторічних бобових трав важливо заготовляти в стадії бутонізації, а злакових - у період викидання колосу. Високоудійній корові на день треба мінімум 1000 або 1200 мг
каротину. Так ось, в згаданому сінажі з люцерни у кожному кілограмі його буде 35-40 міліграмів. 20 кг цього сінажу - це вже 800-900 мг каротину, майже добова норма для тварини. Ми повинні сьогодні готувати високоудійних корів не загалом, а за рахунок забезпечення збалансованого по нормах корму.
Саме так діє наша компанія, яка курує молочне стадо в багатьох господарствах України. Ми маємо власне виробництво: завод по виготовленню кормів і кормових добавок, завод преміксів і завод білково-вітамінних добавок. Ми приїжджаємо в господарство, закладаємо в комп’ютерну програму раціон годівлі корів, їх продуктивність і розраховуємо годівлю відповідно до запланованої продуктивності тварин.
Візьмемо, наприклад, «Племзавод «Агросвіт» Миронівського району Київської області, яким керує Даниленко Валентина Петрівна. За три роки, що я консультую це виробництво, рівень продуктивності корів піднявся з 5 до 8 тисяч літрів молока. Але раціони складені і на 20 літрів добових надоїв, і на 26, і на 30, на 36 і навіть на 40 та 44 літри молока, бо є й такі тварини. Тобто у племзаводі не можна годувати всіх корів за однаковим раціоном. Тварин годувати треба по потребах! Адже чим вищий рівень продуктивності молочної корови, тим більше знижується імунітет до захворювань. Чим більше удій – тим більше проблем: і з печінкою, і з маститом, і з метритом, тощо. Наприклад, якщо є проблеми у господарстві із захворюваннями ратиць, яке називається некробактеріоз, то ми вже знаємо: в раціоні
годівлі треба підвищити вміст біотину, міді, цинку. Щоб вберегти високопродуктивну корову, яка дає 40-44 літри молока, від цирозу печінки, треба дати підвищені дози мітеоніну, вітаміну В4, хлорин хлориду.
Ще один приклад нашої співпраці - з Українською молочною компанією, що находиться у Згурівському районі Київщини. Тут утримують 3 тис. корів. Минулого року в середньому від кожної отримали 9 тис. л молока. Це перше господарство, в яке ми завозимо із Франції і включаємо в раціон живі дріжджові клітини – природний біорегулятор, щоб тварина не лише забезпечила високу продуктивність, а й зберегла її. Найкращий контроль при цьому - біохімічне дослідження крові. Для здійснення таких аналізів ми співпрацюємо з Білоцерківським аграрним національним університетом. Буває, у кормі біотин є, а в крові - немає. А чому немає? Бо він не засвоюється. Тоді ми повністю коригуємо раціон годівлі. Там, де ми куруємо підприємство, рентабельності менше 60% не буває.
Сьогодні треба спеціалістів налаштовувати на надої не менше 5-7 тис. літрів, давати необхідні знання. Для цього ми проводимо науково-практичні конференції в областях і районах. Генетика українського стада вже сьогодні дозволяє отримувати 5-6 тис. літрів молока від корови. Але треба пам’ятати, що її продуктивність лише на 20% залежить від генетики, на 20% - від технології утримання і на 60%(!) - від
кормів.
В принципі, перспектива молочного господарства в Україні є, але немає чіткої програми для її здійснення. Не вистачає контролю і, на жаль, на місцях бракує спеціалістів.
Обов’язково потрібна державна програма і дотація на тваринництво, молочне зокрема. Ріст поголів’я має підраховуватись чесно і справедливо. Платити треба за високу продуктивність і за якісне молоко. Якщо за рахунок кормів забезпечимо жирність молока 3,5 або і 3,7%, вміст білку мінімум 3,1-3,2% і чистоту продукту, звичайно, буде й ціна. Тоді і молоко буде рентабельним.
А щоб зробити програму по молочному скотарству, треба зібрати керівників молочних господарств, які доять не менше 6-7 тис. літрів молока, вчених, які працюють у цьому напрямі, обов’язково науковців по годівлі високоудійних корів. Зробити таку експертну групу. І створити програму, яка почала б діяти вже нині.
Вікторія ІСАЄНКО
