Фундамент успішного розвитку агровиробництва в Україні

08 October, Розділ Агрополітика / Аграрна справа, переглядів 4 843

«Охороні ґрунтів – державну підтримку» - за таким девізом у Житомирі відбувся черговий VIII з’їзд ґрунтознавців та агрохіміків України за участю провідних фахівців цих галузей, а також представників агропідприємств країни, науковців Росії, Білорусі, Польщі. Організатором заходу стало Українське товариство ґрунтознавців та агрохіміків.

Ґрунтовий покрив, як добре відомо, є одним із основних компонентів довкілля, що виконує життєво важливі біосферні функції. Ґрунти регулюють якість поверхневих і підземних вод, склад атмосферного повітря, є середовищем перебування більшості живих організмів на поверхні суші (більше 90% видового різноманіття рослинного і тваринного світу перебуває у ґрунті), забезпечують сприятливе середовище для людини, є основним джерелом виробництва сільськогосподарської продукції.

Багато країн, таких як США, Німеччина, Франція, Канада, Китай, вже прийшли до розуміння, що охорона ґрунтів, боротьба з деградацією і забрудненням можуть ефективно проводитись тільки на державному рівні.

У рішеннях всесвітніх конференцій з навколишнього середовища і розвитку (1992 р., Ріо-де-Жанейро; 2002 р., Йоганнесбург) визначено, що охорона і раціональне використання ґрунтів повинні стати центральною ланкою державної політики, оскільки стан ґрунтів визначає характер життєдіяльності людства і вирішальним чином впливає на довкілля.

Охорона ґрунтів повинна стати державним завданням, бо без збереження ґрунтів і за умови втрати ними здатності виконувати екологічні, санітарно-гігієнічні та господарські функції неможливо забезпечити розвиток держави.

Саме розгляду цих питань і був присвячений черговий з’їзд Українського товариства ґрунтознавців та агрохіміків

alt (УТГА), який відбувся на базі Житомирського національного агроекологічного університету.

У роботі з’їзду прийняло участь 150 делегатів (від 998 членів) із 23 відділень товариства, 50 учасників і гостей з України (представники наукових установ, вузів, виробничників, комерційних структур), Росії, Білорусі, Польщі. Почесними гостями з’їзду були Д.М. Булгаков (Росія), В.В. Лапа, А.Ф. Черниш (Білорусь), Стефан Скиба (Польща).

Так, Генеральний секретар УТГА, академік УААН С.А. Балюк у своїй доповіді дав аналіз сучасного стану ґрунтового покриву в країні, означивши, що перед АПК існує задача стабілізації і підвищення обсягів виробництва сільгосппродукції, і Україна з її земельно-ресурсним потенціалом може вийти на одне з провідних місць по експорту агропродукції. Ефективність використання земельних ресурсів – важливий показник розвитку суспільства. При цьому втрата родючості ґрунтів повинна розглядатися як національне лихо.

У доповіді було відмічено, що в Україні складається небезпечна ситуація щодо стану ґрунтового покриву і як наслідок цього – втрата продуктивності основних агрокультур, які за узагальненими даними довгострокових стаціонарних дослідів коливаються від 10-20 до 40-60% у залежності від ступеню вираженості деградаційних процесів. За таких умов важко реалізувати потенціал земель і культур, а для України це більше 60 млн. т зерна.

Причинами деградації ґрунтів є: неоптимальне співвідношення земельних угідь, ступінь с.-г. освоєності – 70%, ступінь розораності – від 50 до 80%, а це майже у 2 рази вище, ніж у європейських країнах і США; далеке від оптимального управління земельними ресурсами (багаточисленні міністерства і відомства); низький ресурсний вклад; інтенсивний розвиток деградаційних процесів і недооцінка реальної загрози, якою є деградація ґрунтів; стихійне формування нових типів землекористування – дрібноконтурність, парцелізація земельних масивів; недостатня площа земель ГЗФ, лісового фонду тощо; відсутність державних, регіональних та місцевих програм комплексного рішення питань використання і охорони ґрунтів; недостатній рівень нормативно-правового забезпечення.

Головне – відсутність або недостатність державного керування земельними ресурсами. Держава по суті втратила контроль за використанням і охороною ґрунтів. Доказ цього – у нас ніхто не відповідає за деградацію ґрунтів і контроль за їх використанням, відсутні державні бази даних про ґрунти, їхній стан, немає ґрунтової інформаційної системи.

Сьогодні необхідна достатня, достовірна і точна інформація про якісний стан ґрунтів для визначення їх можливостей, оцінки вартості, податкової політики, проведення моніторингу, впровадження адаптованих до ґрунтово-екологічних умов агротехнологій.

alt Шляхи вирішення проблеми охорони ґрунтів в Україні полягають в удосконаленні законодавчого, нормативно-правового, нормативно-методичного, інформаційного, наукового, кадрового та фінансового забезпечення, використання міжнародного досвіду природоохоронної діяльності.

В останні роки стан законодавчого забезпечення питань охорони земель значно покращився. Прийнято Земельний кодекс, Закони України «Про охорону земель» та «Про державний контроль за використанням і охороною земель», «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів щодо збереження родючості ґрунтів». Прийнято ряд постанов Кабінету Міністрів України (Українське село, Український прорив), указів Президента та рішень РНБУ. В цих документах держава взяла на себе зобов’язання упорядкувати та регламентувати питання використання, контролю та охорони ґрунтів.

Проте, необхідно розробити й інші законодавчі акти, найважливіше задіяти механізми, без впровадження яких оптимізувати державну систему охорони ґрунтів неможливо. До законів загального призначення слід віднести «Закон про ґрунти та їх родючість», де необхідно чітко визначитися з питаннями стимулювання землекористувачів та введенням штрафних санкцій, визначити правовий статус ґрунтів не тільки як об’єкта сільського і лісового господарства, але і як одного із основних компонентів біосфери; «Закон про моніторинг ґрунтів» як засіб систематичного поновлення інформації про земельні ресурси в просторі і часі, який здатний дати адекватну оцінку їх стану і прогноз; «Закон про особливо цінні і зникаючі ґрунтові об’єкти» (про збільшення частики цілинних об’єктів, заказників, заповідників та їх використання); «Закон про вивід деградованих і малопродуктивних земель з ріллі і їх консервацію». Справа в тім, що спільна постанова Мінагрополітики України і НААНУ про консервацію деградованих земель (2001 р.) не виконується або ії виконання затягується на багато років. Щодо Закону «Про Загальнодержавну програму використання і охорони земель» і Національної програми охорони родючості ґрунтів, то ці програми розроблено і подано на розгляд до комітетів Верховної Ради у 2004 році. Проте їх прийняття відкладається.

Святослав БАЛЮК,

доктор с.-г. наук, професор, академік НААНУ,

директор ННЦ «ІҐА імені О.Н. Соколовського»,

Валерій ГРЕКОВ,

кандидат с.-г. наук, директор «Центрдержродючість»,

Ганна МОМОТ,

кандидат с.-г. наук, в.о. зав. відділу організації і координації

наукових робіт, ННЦ «ІҐА імені О.Н. Соколовського»