- №4 (259)
- №2 (257)
- №42 (254)
- №38 (250)
- Молока стало меньше
Ловись рибка велика й маленька!
Закінчення статті. Початок читайте, будь ласка, в №№20, 21, 23, 25 нашої газети.
Розміщення осетрових ферм, обладнаних УЗВ, на території вже існуючих ставових господарств значною мірою сприятиме розширенню їх функціональних можливостей щодо організації окремих рибницько-технологічних процесів.
Для годівлі осетрових риб, що утримуються в умовах УЗВ за надвисокої густоти посадки, необхідно використовувати виключно повноцінні й збалансовані комбікорми відповідних рецептур. Особливо важлива ця вимога при формуванні маточного матеріалу осетрових риб.
Нині забезпечити необхідну якість цих кормів в Україні практично неможливо, в першу чергу, через відставання від кращих зарубіжних аналогів за рецептурними характеристиками високопротеїнових рибних комбікормів, низьку якість окремих видів комбікормової сировини, а також унаслідок недостатнього рівня технічного оснащення вітчизняних комбікормових підприємств. У зв'язку з цим на найближчу перспективу є доцільним використання спеціалізованих осетрових комбікормів, вироблених відомими компаніями, що заслужили позитивну багаторічну репутацію на світовому ринку рибних комбікормів.
Тож потребують вирішення питання спрощення процедури поставок і зменшення ввізного мита для імпорту в Україну високоякісних комбікормів провідних європейських фірм для потреб розвитку осетрового господарства.
Враховуючи відсутність в Україні інжинірингових компаній, котрі спеціалізуються на розробленні й впровадженні новітніх проектів рибних господарств з використанням УЗВ, недостатню кількість фахівців-технологів необхідної кваліфікації і виробників спеціального устаткування, існує необхідність залучення іноземних фахівців і компаній для розробки і первинної реалізації технологічної частини таких проектів.
Через необхідність освоєння істотних технологічних нововведень пріоритетне значення належить науковому забезпеченню організації високоінтенсивного осетрівництва.
Для стабілізації стану вітчизняного осетрівництва вважаємо необхідним надати розвитку осетрового господарства статус національної програми з відповідною державною підтримкою діяльності господарств з організації рибницьких процесів, надання пільгових кредитів для реконструкції і модернізації підприємств, придбання комбікормів, палива, електроенергії та на інші сезонні витрати. Особливе значення це може мати для підвищення ефективності роботи підприємств за програмами збільшення чисельності популяцій осетрових риб у природних водоймах.
Істотну роль в ефективному розвитку осетрівництва має відігравати підготовка наукового і виробничого висококваліфікованого кадрового потенціалу та розширення міжнародного науково-технічного співробітництва.
В умовах посилення антропогенного пресу на водні екосистеми пріоритетного значення набула проблема удосконалення методів визначення ступеню забруднення рибогосподарських водойм як однієї з важливих складових ланок комплексної оцінки стану водних екосистем в умовах екологічно безпечного природокористування та одержання якісної рибної продукції. Актуальність виконання цих робіт обґрунтована необхідністю створення комплексної системи тестування екологічного стану різних типів рибогосподарських водойм, що сприятиме організації своєчасного спрямованого втручання для поліпшення умов функціонування водних екосистем. Фахівці Інституту рибного господарства запропонували нові рішення в експрес-методиках визначення показників забруднення м'язової тканини риб важкими металами та іншими токсикантами.
Важливе завдання забезпечення сталого розвитку рибогосподарської діяльності - проведення моніторингу санітарно-епізоотичного стану рибницьких господарств, удосконалення методів профілактики, ранньої діагностики захворювань та лікування риб з метою підвищення рівня виживання об’єктів риборозведення не менше ніж на 10-15%.
Актуальним і перспективним для стабілізації й підвищення продуктивності рибництва є пошук та практичне застосування нових лікувально-профілактичних препаратів, ефективних за інвазійних та інфекційних хвороб, які би не мали токсичної дії на організм риб, інших гідробіонтів і не становили небезпеки для людини.
Інститут щорічно проводить комплексне вивчення іхтіопатологічної ситуації на внутрішніх водоймах країни. Нами розроблено методи детекції патогенів інфекційних захворювань риб з використанням ДНК-діагностики. Після відповідних досліджень і виробничих випробувань до практичного застосування в рибництві запропонований широкий перелік екологічно безпечних лікувально-профілактичних препаратів нового покоління.
Залишаються актуальними проблеми ветеринарно-санітарної експертизи риби та рибопродуктів. Проте вітчизняні 
нормативно-правові акти з питань ветеринарно-санітарного контролю риби та морепродуктів і ветеринарно-санітарні вимоги до рибодобувних та рибопереробних підприємств у багатьох випадках не узгоджуються з міжнародними стандартами. Тому для приведення національної системи сертифікації до міжнародних вимог, необхідно провести роботу з розроблення нових і вдосконалення існуючих нормативно-правових актів ветеринарно-санітарного контролю риби та морепродуктів.
Удосконалення та коригування технологічних схем ведення рибогосподарської діяльності на внутрішніх водоймах України має відбуватись на фоні позитивного вирішення інших нагальних проблем, які мають важливе значення для ефективного впровадження наукових розробок у виробництво. До пріоритетів подальшого ефективного розвитку рибного господарства слід, зокрема, віднести:
- розширення державного сприяння в розвитку товарних рибницьких підприємств усіх форм власності, в т.ч. селянських рибницьких ферм;
- формування системи взаємодії науки, державного та приватного капіталу з метою залучення наукових, матеріально-технічних і фінансових ресурсів у сферу рибогосподарської діяльності;
- наукове, проектне, юридичне та маркетингове забезпечення функціонування підприємств і реалізації інноваційних розробок у рибогосподарській галузі;
- формування міжрегіональних зв’язків між рибогосподарськими підприємствами та створення регіональних програм розвитку аквакультури.
В існуючій законодавчій базі країни, що стосується ведення рибогосподарської діяльності, питанням організації та функціонування аквакультури приділяється недостатня увага. Пріоритетність належить регламентуванню промислового 
використання водних живих ресурсів, тобто рибальства. Водночас, аквакультура є окремим і досить специфічним напрямом тваринництва в системі агропромислового виробництва. Експертами ФАО неодноразово зазначалось, що саме в розвитку аквакультури закладено основні резерви збільшення обсягів виробництва риби та інших цінних гідробіонтів.
Розвиток аквакультури – важлива складова загальної системи заходів з ефективного використання сільськогосподарських територій. Тому це важливо врахувати у процесі розробки перспективних програм і нормативно-правової бази розвитку рибного господарства України.
Ігор ГРИЦИНЯК,
директор Інституту рибного господарства НААНУ,
доктор с.-г. наук, член-кореспондент НААН України
