- Перше потужне зібрання українських аграріїв
- Державну підтримку садівництва гальмує недосконале законодавство
- Створення кооперативних елеваторів забезпечить стабільну позицію одноосібника на ринку зерна
- Лабораторії Держсільгоспінспекції мають міжнародну акредитацію та працюють у штатному режимі
- Пильну увагу – нашим грунтам
Об’єднання і поступ уперед
Аграрна галузь України, як і економіка держави в цілому, переживає сьогодні період якісного реформування. Помітною подією тут стало створення Всеукраїнського об’єднання організацій роботодавців «Федерація роботодавців агропромислового комплексу та продовольства України».
Презентація та перше засідання об’єднання за участі представників від влади всіх рівнів, провідних наукових установ, експертів, топ-менеджерів відомих агрокомпаній країни відбулися днями на Київщині. у приміщенні Білоцерківського національного аграрного університету якраз на Покрову. Саме в об’єднанні, як прозвучало не в одному виступі на презентації, нині сила аграрії, отой головний важель для вирішення нагальних проблем АПК на всіх рівнях заради успішного поступу вперед.
«Оновлений агропромисловий комплекс буде ефективно працювати лише за налагодження взаємодії між усіма ланками – від профспілок і роботодавців аж до керівництва держави, - наголосив, взявши слово, почесний гість зібрання – аграрний міністр Микола Присяжнюк. – На часі - потреба в організації, відповідальній за проведення конструктивного діалогу між усіма громадянськими інститутами в АПК. І я щиро вітаю всіх зі створенням такого об’єднання. До його складу увійдуть представники організацій роботодавців усіх регіонів, а також вітчизняних сільгосппідприємств.
Нині, як це всі розуміють, агросектор є пріоритетним. На це є чимало об’єктивних причин, у тому числі й та, що у світі чимало людей знають, що таке голод і відсутність їжі. Тобто світовий дефіцит продуктів харчування відкриває нам ринки реалізації. Відтак завдання наших аграріїв - використати сьогоднішню ситуацію, аби стати надійним і постійним гравцем на зовнішньому ринку сільгосппродукції, а, якщо хочете, десь і законодавцем «моди» цієї продукції. Іншого шляху у нас з вами немає. Тим більше, що сьогодні ми вже у багатьох напрямках маємо тут позитивні, лідируючі місця.
Бо 60% олії соняшникової (вважайте, повна монополія!) у світовому експорті – це наша країна. Перше місце у світі займаємо з продажу ячменю. І, практично, немає жодного претендента, який би нас у цьому наздогнав. Десь на 4-й позиції ми з продажу кукурудзи, на 7-й – з реалізації пшениці. При цьому є багато аналітиків-скептиків, які говорять: треба продавати вже готовий продукт. Звичайно, треба. Та маємо розуміти: зерно – це також кінцевий продукт, який потрібний на зовнішньому ринку. Адже не завжди можна продавати борошно, яке довго не зберігається, чи фуражне зерно в інші країни у вигляді комбікормів. Бо десь є свої технології виготовлення їх, свої рецепти.
І об’єднання всіх роботодавців - середньої ланки, дрібнотоварних, потужних – скоригує зусилля у реалізації сільгосппродукції. Своєрідний показовий урок тут ми отримали торік, коли світового рівня зернотрейдери нас «шматували», аби ми лишень відпустили зерно. Об’єднавши зусилля, ми тоді вистояли».
Що на сьогодні важливе? М. Присяжнюк підкреслив, що на рівні уряду, профільного міністерства готові підтримати вітчизняних науковців, які працюють на село, а також ініціативи аграріїв по реформуванню галузі. Тому очікують констурктивних пропозицій з цих питань нового об’єднання.
Зрештою, підкреслив міністр, уже чимало намічено для підтримки аграрїїв. Так, на черзі у Верховній Раді ряд законопроектів стосовно розвитку агросектору. Нині сектор має три сотні законів, за якими мав би жити, та вони не діють, суперечать один одному. Тож на часі - запровадження 5-6-ти законів, але дійсно потрібних, які би працювали. Такими, зокрема, мають стати глобальні закони: про сільське господарство (досвід запозичено у США), про продовольчу безпеку, про ринок землі, про родючість ґрунтів. Уряд тут налаштований на позитивну співпрацю. Виграють від того всі: особисті селянські господарства, фермерські, КСП, агрохолдинги.
Планується також, що 1% прибутку від оренди землі орендарі перераховуватимуть на спецрахунки сільрад для соціально-економічного розвитку сіл. Громади тут повинні мудро поступати: відкривати за ці кошти переробні цехи, будувати овоче- і фруктосховища, створювати бригади заготовачів. Тобто, робити все можливе, аби продукція з власних городів, хлівів успішно проходила весь необхідний шлях до реалізації.
Набуває масовості насадження нових садів, розширення площ ягідних культур. І це не останнє, що дає можливість селу вповні забезпечувати вітчизняний ринок власною продукцією, та й самому жити, а не виживати.
Перспективи дійсно хороші, та чи реальні?
На підтвердження слів Миколи Присяжнюка є чимало прикладів, у т.ч. й на Київщині, яка була удостоєна честі саме на її теренах презентувати нове об’єднання аграріїв і прийняти майже 300 гостей зі всієї України.
За останні два роки, коли до влади прийшла Партія регіонів і головою Київської облдержадміністрації став Анатолій Присяжнюк, на Київщині чимало зроблено для відродження сіл. Нині область за соціально-економічними показниками - у першій трійці регіонів України. Цього року тут зібрано майже 2 млн. т зерна, а наступного поставлено за мету зібрати 3 мільйони. Господарства Київщини стабільно посідають перші місця з вироблення яєць, м’яса. В області відновлено роботу 11 цукрових заводів, будуються нові овочесховища, елеватори, розпочалося відродження поліських земель, які не оброблялися після аварії на ЧАЕС, увага приділяється розвитку тваринництва, іншим аграрним галузям.
- Наша область, - наголосив почесний гість зібрання А. Присяжнюк, - має потужний економічний потенціал і найрозвиненішу інфраструктуру в державі. Сьогодні агропромислову славу регіону та країни у нас примножують понад 2 тисячі сільгосппідприємтв, які сплатили до бюджету держави понад 5,4 млрд. гривень. Серед пріоритетних напрямків розвитку області визначено створення конкурентоспроможного АПК для реалізації його експортного потенціалу і формування економічного фундаменту для розвитку соціальної сфери на селі. Цієї мети намагаємось досягти завдяки реалізації інвестиційно-інноваційних проектів у пріоритетних галузях АПК - створення міні-ферм, упровадження ефективного використання земель сільгосппризначення, розвиток селекційної бази тощо. Нині у нас діє 5 регіональних цільових програм розвитку села і АПК.
Але не все можна вирішити на рівні області. Чимало питань - у площинах Верховної Ради і Кабміну. Тож об’єднання аграріїв дасть можливість забезпечити лобіювання вирішення аграрних питань у державному законодавчому органі. А ще це - шлях на відродження села, примноження добробуту країни. 
Переконаний, що наполеглива діловитість об’єднання активно сприятиме розвитку підприємництва, дасть можливість вирішувати найактуальніші соціально-економічні проблеми, зміцнювати економіку та створювати нові робочі місця.
Успіхів об’єднанню у подальшій діяльності побажав також і перший заступник голови СПО роботодавців Дмитро Олійник, зупинившись на низці питань, які чекають свого позитивного вирішення на рівні держави.
«Нову модель фінансування аграрної галузі України» презентував широкому загалу голова Федерації роботодавців агропромислового комплексу та продовольства України Сергій Тригубенко. Він підкреслив, що завданням федерації є консолідація й об’єднання всіх інститутів громадянського суспільства, що здійснюють свою діяльність у сфері АПК, побудова ефективної моделі соціального діалогу в галузі АПК за участі організацій роботодавців, профспілок і влади, прямий та відкритий діалог із владою, формування портреб галузі, що є основою для обґрунтування обсягів бюджетних видатків, посилаючись на конкретні пропозиції учасників ринку, а також участь у розробці поточних планів і стратегії розвитку галузі.
Пріоритетними визначено вирішення фінансових, юридичних, соціальних питань у сфері АПК, аби влада і виробник агропродукції «працювали разом, як один механізм, бо лише тоді буде віддача». Та на цьому шляху є терни. Негайно потрібно підвищити низький рівень інформаційного, маркетингового супроводження діяльності операторів АПК. У них тут чимало запитань. Що сіяти, вирощувати згідно з майбутнім попитом? Як не потрапити у групу з перевиробництва продукції? Де взяти якісне добриво, насіння, гербіциди, корми, племінний молодняк? Яким чином і кому збувати вироблену продукцію? Тож Федерація роботодавців АПК своїм членам і партнерам надаватиме перелічені вище послуги.
Інша проблема: кадрове забезпечення АПК. Вона висвітлює низький рівень освіти сільських мешканців, недосконалість методології і методики досліджень сільської місцевості, її населення і сільського господарства. Вирішення цих питань об’єднання вбачається у створенні професійної біржі на базі федерації для підготовки, перепідготовки, інформаційного супроводу фахівців і управлінців АПК, підборі й перекваліфікації персоналу, проведенні професійних публічних заходів.
Фінансові інструменти стимулювання розвитку АПК теж мають ряд проблем. І це - недоступність кредитування, недовіра вітчизняних інвесторів до аграрної сфери, незахищеність зарубіжного інвестора; низький рівень розвитку фінансово-кредитної системи, відсутність галузевих кооперативних банків; нерозвиненість сфери страхування кредитних і виробничих ризиків; нерозвиненість інфраструктури АПК; низький рівень спеціалізації функціонуючих господарств; недоступність лізингових програм аграріїв.
Вирішення цих проблем у федерації бачать через законодавче врегулювання порядку економічного стимулювання інновацій у агровиробництво та харчову і переробну промисловості; стимулювання ф’ючерсного ринку агропродукції; посилення кооперації агровиробників; налагодження співпраці між аграріями і Федерацією роботодавців АПК спеціалізованими банками для кредитування агропідприємств на пільгових засадах.
Система земельних відносин також проблемна. Багатьох, і не лише селян, хвилює: хто і яким чином управлятиме ринком землі, як вибудовуватиметься стратегія її розподілу, кому і яким чином віддаватимуться пріоритети? Ці проблеми федерація вирішуватиме завдяки реформуванню відносин власності на землю, організації ефективного управління земельними ресурсами, удосконаленню системи реєстрації, вартісної оцінки й оподаткування нерухомості, синхронізації розподілу землі із досконалим маркетинговим аналізом потреб щодо використання земель з прогнозом соціально-економічного ефекту.
Нарешті, про кластерні підходи у розбудові галузі. Передбачається визначити і структурувати потреби галузі, обсяги виробництва сільгосппродукції, систему підтримки та мотивації агровиробників; розробити стратегію діяльності за напрямами; вдосконалити систему оподаткування, законодавчу базу тощо.
Плани, як бачимо, грандіозні. Втім, час покаже, чи реалізуються вони у життя. Бо є, на жаль, чимало прикладів, як багатообіцяючі, амбіційні громадські організації з часом перетворились на бездіяльні. Дуже не хочеться такої долі новому об’єднанню, а українському селу – подальшої деградації.
Валентина ПИСЬМЕННА
