Коли біогаз може бути небезпечним?

06 December, Розділ Агрополітика / Аграрна справа, переглядів 6 309

У багатьох приватних господарствах України вже використовують біогазові установки різноманітних конструкцій. На жаль, проконтролювати безпеку подібного роду конструкцій пожежникам і газовикам не завжди вдається. Користуючись порадами з Інтернету, більшість народних умільців наражає на небезпеку і себе, і сусідів. Адже біогаз, отриманий кустарно, не тільки корисний, але й дуже небезпечний.

Перш ніж мати з ним справу, треба звернутися за порадою до фахівців, які мають відповідні дозволи та ліцензію, - радять у Макарівській філії «Київоблгазу». Навіть для приватної біогазової установки має бути розроблений та затверджений у відповідності до існуючих нормативів робочий проект. Свій дозвіл на встановлення новації мають надати і пожежники. У сільських геніїв часу на добування різноманітних дозволів, як завжди, бракує. Тож намагаються свої винаходи реалізувати самотужки.

На жаль, чинне законодавство, окрім мізерних штрафних санкцій, інших заходів впливу на горе-умільців поки що не передбачає. «Іноді здається, що легше заплатити штраф, аніж добути дозвіл», - скаржиться мені мешканець смт Бабинці Петро Васильєв. Він розповів, що колись також загорівся ідеєю побудувати у своїй садибі біогазову станцію. За приклад узяв технологію отримання біогазу Юрія Давидова. Відомий білоруський коваль мав велику вигоду від своєї новації. Він перший у себе в селі спорудив біогазову установку, яка працювала на коров’ячому гної. Дід Петро також вирив на городі біля теплиці дві ями. В одну встановив герметичний резервуар, у який накидав, відповідно до зазначених в Інтернеті пропорцій, коров’ячого гною, а також гнилого листя від буряку та капусти. Додав води і за допомогою змійовика підігрів компост до 35 градусів. Далі суміш без доступу повітря почала зброджуватись. На резервуар дід Петро встановив важку залізну кришку з виводом для газу. Робили біогазову установку разом із кумом - та добре, що не було друзів поряд, коли залізну кришку резервуару зірвало тиском.

- Летіла вона вгору метрів на п’ять. Треба було нам її тросами закріпити, - розповідає аматор-невдаха. - Хотів здобутим біогазом теплицю обігрівати та, мабуть, не судилося. Зараз мені вже не до цього, бо залишився на білому світі один. Жінка нещодавно померла», - сумно видихає дід Петро.

На його думку, біогаз – справа часу і коштів. Якщо держава буде на цю справу надавати безвідсоткові кредити, то можна справжніми, перевіреними біогазовими установками і приватникам займатись. А усілякі окремі напівкустарні проекти та дозволи, вважає мешканець села, не по кишені навіть нашим підприємцям.

Біогазова установка – замість газопроводу

Ні у газовому господарстві Бородянського району Київщини, ні в пожежній інспекції, куди я зверталася, мені не надали конкретних прикладів щодо несанкціонованих біогазових установок. Спеціально відшукувати їх на подвір’ях мешканців сіл ніхто не збирається. Люди самі повинні пам’ятати, що з газом шуткувати не варто. 2010 року Міністерство агрополітики затвердило Галузеву програму підвищення енергоефективності на 2010-2014 роки та Програму зменшення споживання енергоресурсів бюджетними установами та організаціями АПК шляхом їх раціонального використання на період до 2014 року. Уряд передбачив цілу низку заходів із розвитку та використання альтернативних енергоносіїв.

Нині в Україні здійснюється будівництво та реконструкція цілого ряду об’єктів з виробництва біодизелю, біоетанолу та біогазу. Всі розуміють, що подальше здорожчання природного газу – неминуче. Прокладання газопроводу від родовища коштує шалені гроші, натомість можна побудувати біогазові установки. За природний газ із газопроводу ще потрібно дорого платити, а від біогазової установки газ безкоштовний.

Науковий співробітник Інституту відновлюваної енергетики Валерій Олійниченко впевнений: питання більш активного впровадження біогазових установок в Україні слід вирішувати на загальнодержавному рівні. Законодавці мають розробити законопроект, який гарантував би відповідні пільги тим підприємствам, котрі візьмуться за цю справу. Адже біогазові установки також не з дешевих. Гроші на облаштування, коли вільних коштів і так бракує, десь треба знайти. А тут ще й податківці тиснуть. У моїй практиці був випадок, коли винахідники побудували вітрову електричну станцію, а податківці намагалися стягти з них податок за… вітер. Отож, потрібна відповідна програма захисту нетрадиційних видів паливної енергетики. Скажімо, виділяти кошти з держбюджету для створення демонстраційних біогазових установок на території України. Або на законодавчому рівні вирішити питання про дотацію будівництва, пільгове кредитування чи іншу державну підтримку інвесторів. А потім уже домовитися з енергопідприємствами про «зелені тарифи» за електроенергію, отримувану з біогазу для місцевих потреб.

Наталія СОКУРЕНКО