Тракторний парк потребує оновлення

20 December, Розділ Агрополітика / Аграрна справа, переглядів 5 110

Початок статті читайте, будь ласка, в №42 нашої газети.

Учасники засідання зацікавлено вислухали концепцію створення конструкцій тракторів сільгосппризначення, яка розроблена фахівцями ННЦ «ІМЕСГ» спільно з науковцями і провідними вітчизняними виробниками мобільних енергетичних засобів. На підставі аналізу досягнень науково-технічного прогресу галузі, узагальнення сучасних вимог агротехніки та екології, в концепції сформовано основні вимоги до тракторів майбутнього, які повинні бути універсальними тягово-привідними енергетичними засобами на агрофільних шинах, обладнані комфортабельною кабіною, задньою і передньою начіпними системами з дистанційним управлінням, двошвидкісним валом відбору потужності, здатним передавати до 100% потужності двигуна. На тракторах мають застосовуватись паливо-економічні двигуни з різним рівнем потужності, багатодіапазонні коробки зміни передач з переключенням без розриву потоку потужності і стандартизовані системи автоматичного контролю та управління роботою агрегату, які забезпечать швидкісні режими роботи від 1,5 до 50 км/год.

В конструкціях тракторів вітчизняного виробництва, які мають потужність двигуна до 180 кВт, доцільно зберегти класичну компоновку із збільшеними передніми приводними колесами, що дозволить баластувати трактори при агрегатуванні їх із ґрунтообробними знаряддями для підвищення тягово-зчіпних властивостей. Трактори з потужністю двигуна понад 180 кВт можуть виготовлятися як з жорсткою рамою, так і з шарнірно-з’єднаною на рівновеликих колісних рушіях чи еластичних гусеницях.

З урахуванням організаційної структури агроформувань, технологій та обсягів виробництва окремих видів продукції обґрунтовано, що типорозмірний ряд тракторів має включати енергозасоби з кроком за потужністю: 20-25 кВт - для тракторів з потужністю двигуна до 180 кВт і 30-35 кВт - для тракторів з потужністю двигуна понад 180 кВт.

Директор ННЦ «ІМЕСГ» Валерій Адамчук нагадав, що трактори з потужністю двигуна від 22 кВт до 132 кВт виготовляє ПАТ «Харківський тракторний завод»; з потужністю двигуна в межах 58-90 кВт - ДП ВО «Південний машзавод»; 22-58 кВт – ТОВ «Укравтозапчастина», 58-220 кВт – група компаній «Техноторг»; 128-185 кВт – ТОВ «Слобожанська промислова компанія»; 132-160 кВт – «Українська агротехнічна компанія сільськогосподарського машинобудування». ПАТ «ХТЗ», зокрема, веде розробки тракторів з потужністю двигуна 160 кВт.

Найбільш вагому частку тракторів поставляють в Україну: класу 1,4 – Мінський тракторний завод, понад 6 тис. штук в рік, що становить більше 90% ринку тракторів цього класу. На вітчизняному ринку домінують серед тракторів малої потужності трактори китайського виробництва, а серед тракторів імпортного виробництва з потужністю двигуна більше 90 кВт - машини американського та німецького виробництва. Не дивлячись на всі зусилля наших машинобудівників, частка тракторів вітчизняного виробництва у щорічному оновленні вітчизняного парку не перевищує 25%.

Аналізу причин занепаду галузі тракторобудування і пошуку шляхів її відродження також були присвячені виступи В.М. Гармаша, заступника генерального директора ДП «ВО Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова»; Є.П. Пономарьова, головного конструктора ПАТ «Харківський тракторний завод»; В.І. Кравчука, директора УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого; В.Т. Надикта, проректора Таврійського державного агротехнологічного університету. У своїх виступах вони відмітили, що основним стримуючим фактором у роботі вітчизняних тракторобудівників є відсутність дієвого та стабільного державного протекціонізму щодо відродження галузі, який повинен передбачати створення сприятливих умов для технічного переоснащення підприємств-виробників техніки, ефективне їх кредитування, за умов більш послідовного захисту інтересів власного сільгоспвиробника та підвищення його платоспроможності.

Водночас потребує перегляду фінансове забезпечення наукового супровіду галузі тракторобудування, яке відбувається за умов жорстких матеріальних обмежень як на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, підготовку оснащення для виробництва нових моделей тракторів, так і відсутності ефективних механізмів впливу на процеси, які відбуваються у галузі.

Підприємства-виробники сільгосптехніки приватні, а їхні власники через низький обсяг продажів не особливо налаштовані на реалізацію проектів корінної модернізації виробництва і, в переважній більшості, прагнуть здійснити це за державні кошти. Також варто відмітити, що приватизація підприємств сільгоспмашинобудування здійснювалася за умов збереження профілю їх діяльності, ефективного використання наявних ресурсів, за необхідності здійснення техніко-технологічного переоснащення виробництва. Проте далеко не всі умови власниками заводів виконуються, а заводи з виробництва двигунів, без чого не може бути виготовлений жоден енергетичний засіб, взагалі змінили свій профіль і залишили тракторобудівників і комбайнобудівників без вітчизняного двигуна.

Саме тому в сучасних умовах виглядає доцільним відновлення діалогу держави і власників підприємств сільгоспмашинобудування на новій, удосконаленій нормативно-законодавчій основі. А результатом цього співробітництва повинен стати відпрацьований план спільних дій з подолання кризи у галузі тракторобудування.

Влад АРТЕМКО