Аграрний тиждень. Україна
» » » Сільськогосподарська водоплавна птиця в Україні
» » » Сільськогосподарська водоплавна птиця в Україні

    Сільськогосподарська водоплавна птиця в Україні


    КачкиЮрій ПЕТРОВ,
    генеральний директор асоціації «Птахопром України»,
    заслужений працівник сільського господарства України                                                                                                                     

    З давніх часів водоплавна птиця в Україні, так само як і інша сільськогосподарська птиця, займала чільне місце в господарствах селян, мешканців міст. Порівняно невеликі витрати кормів та праці при утриманні такої птиці давали можливість одержати цінне м’ясо, пір’яно-пухову сировину для домашніх потреб та продажу на ринку.

    Гуси і качки завжди були невід’ємною частиною пейзажу сільської місцевості. Ще в часи царської Росії, до якої входила Україна, використовували гусей різних порід, в тому числі: холмогорських білих та сірих, великих сірих, арзамаських, калузьких, роменських, псковських, віштенес, шадринських, тулузьких, китайських, емденських, тульських, померанських та інших. В ті часи гуси користувались великим попитом в Європі і були постійним експортним продуктом, у т.ч. і з території України. Величезні можливості по випасу гусей на природних пасовищах, а також велика кількість зернових кормів давали можливість вигодовувати їх не тільки на м’ясо, а й велику жирну печінку, яка користується попитом у гурманів. Пір’яно-пухова сировина здавна використовувалась для виготовлення ковдр, подушок, перин, зимового одягу.
    Качки також користувались і користуються попитом у населення, хоч при їх вирощуванні потрібно більше концентрованих кормів. Утім качку можна виростити за короткий термін, у т.ч. з використанням вільного утримання на водоймах, де можна знайти додаткові корми: дрібну рибу та ракоподібних, водорості, черепашок тощо. Пір’яно-пухова сировина від качок також використовується, але менш цінна. Ще здавна в селянських господарствах утримувались качки таких порід: дзеркальні, індійські бігуни, білі московські, руданські, ейльсбюрі, кубанські і більш сучасні - пекінські, українські сірі, чорні білогруді, мускусні, хакі-кемпбелл.
    В часи колишнього СРСР промисловими птахофабриками України з використанням різних технологій щорічно вироблялось до 75 тис. т м’яса качок і майже 2 тис. т м’яса гусей. Протягом останніх 20 років практично всі качині птахофабрики перестали працювати або були перепрофільовані під вирощування бройлерів. Промисловим вирощуванням качок та гусей на м’ясо займаються сьогодні поодинокі господарства, тож кількість такої продукції в загальних обсягах пташиного м’яса незначна – приблизно від 7 до 12 тис. т на рік (близько 1% загального виробництва).
    На початок 2012 року в сільгосппідприємствах утримується приблизно 400 тис. голів дорослого (батьківського) поголів’я гусей та майже 430 тис. такого поголів’я качок. Порівняно з 1990 роком батьківське поголів’я водоплавної птиці значно скоротилось: гусей в 2,5 рази, качок – у 3 рази.
    Зважаючи на сезонність в роботі з водоплавною птицею, у племптахогосподарств виникають значні фінансові труднощі, особливо в осінньо-зимовий перід, коли племінної продукції немає, а утримувати поголів’я необхідно (корми, ветпрепарати, енергоносії). Підтримка держави згідно програми селекції давала можливість таким господарствам нормально працювати і продавати достатню кількість племінної продукції. Але, на жаль, з кожним роком фінансова підтримка з боку держави зменшується, тому зменшується і виробництво племінної продукції водоплавної птиці.
    Незважаючи на фінансові труднощі, основним завданням для племптахогосподарств, що утримують гусей і качок (за оперативною інформацією їх більше 80-ти), залишається продаж молодняка населенню, яке займається його вирощуванням і виробляє приблизно 130-150 тис. т м’яса для власного споживання та продажу на ринку.

    В сучасних умовах найкраще себе зарекомендували в утримуванні й відгодівлі породи гусей: легат, великі білі та сірі, італійські, тулузькі та ін., а також качки – чері-веллі, стар-53, благоварські та деякі інші.
    А серед кращих птахогосподарств, що утримують гусей, можна назвати: СПП ТОВ «Шевченкове» Херсонської області, СЗАТ «Охоче» та ДППП «Роздольне» Харківської, СТОВ «Нікомарівське» Одеської, ПП «Гові» Львівської, ФГ «Орбіта» Миколаївської, ПСП «Промінь» Вінницької областей та інші.
    До кращих птахогосподарств, що вирощують качок, можна віднести СТОВ «Племптахозавод «Коробівський» Черкаської області, ТОВ «Колос-Агро Трейд» Сумської, АП «Благодатненський птахопром» Миколаївської, ТОВ «Гримат Груп» Херсонської, ПС ППП «Здолбунівське» Рівненської областей.
    А з тих господарств, які зберігають цінний генофонд качок, можна відзначити ДП Дослідне господарство «Борки» Інституту птахівництва НААНУ (Харківська обл.).

     





    Схожі новини
  • №4 (259)
  • №42 (254)
  • №38 (250)
  • №35 (247
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Сільськогосподарська водоплавна птиця в Україні


КачкиЮрій ПЕТРОВ,
генеральний директор асоціації «Птахопром України»,
заслужений працівник сільського господарства України                                                                                                                     

З давніх часів водоплавна птиця в Україні, так само як і інша сільськогосподарська птиця, займала чільне місце в господарствах селян, мешканців міст. Порівняно невеликі витрати кормів та праці при утриманні такої птиці давали можливість одержати цінне м’ясо, пір’яно-пухову сировину для домашніх потреб та продажу на ринку.

Гуси і качки завжди були невід’ємною частиною пейзажу сільської місцевості. Ще в часи царської Росії, до якої входила Україна, використовували гусей різних порід, в тому числі: холмогорських білих та сірих, великих сірих, арзамаських, калузьких, роменських, псковських, віштенес, шадринських, тулузьких, китайських, емденських, тульських, померанських та інших. В ті часи гуси користувались великим попитом в Європі і були постійним експортним продуктом, у т.ч. і з території України. Величезні можливості по випасу гусей на природних пасовищах, а також велика кількість зернових кормів давали можливість вигодовувати їх не тільки на м’ясо, а й велику жирну печінку, яка користується попитом у гурманів. Пір’яно-пухова сировина здавна використовувалась для виготовлення ковдр, подушок, перин, зимового одягу.
Качки також користувались і користуються попитом у населення, хоч при їх вирощуванні потрібно більше концентрованих кормів. Утім качку можна виростити за короткий термін, у т.ч. з використанням вільного утримання на водоймах, де можна знайти додаткові корми: дрібну рибу та ракоподібних, водорості, черепашок тощо. Пір’яно-пухова сировина від качок також використовується, але менш цінна. Ще здавна в селянських господарствах утримувались качки таких порід: дзеркальні, індійські бігуни, білі московські, руданські, ейльсбюрі, кубанські і більш сучасні - пекінські, українські сірі, чорні білогруді, мускусні, хакі-кемпбелл.
В часи колишнього СРСР промисловими птахофабриками України з використанням різних технологій щорічно вироблялось до 75 тис. т м’яса качок і майже 2 тис. т м’яса гусей. Протягом останніх 20 років практично всі качині птахофабрики перестали працювати або були перепрофільовані під вирощування бройлерів. Промисловим вирощуванням качок та гусей на м’ясо займаються сьогодні поодинокі господарства, тож кількість такої продукції в загальних обсягах пташиного м’яса незначна – приблизно від 7 до 12 тис. т на рік (близько 1% загального виробництва).
На початок 2012 року в сільгосппідприємствах утримується приблизно 400 тис. голів дорослого (батьківського) поголів’я гусей та майже 430 тис. такого поголів’я качок. Порівняно з 1990 роком батьківське поголів’я водоплавної птиці значно скоротилось: гусей в 2,5 рази, качок – у 3 рази.
Зважаючи на сезонність в роботі з водоплавною птицею, у племптахогосподарств виникають значні фінансові труднощі, особливо в осінньо-зимовий перід, коли племінної продукції немає, а утримувати поголів’я необхідно (корми, ветпрепарати, енергоносії). Підтримка держави згідно програми селекції давала можливість таким господарствам нормально працювати і продавати достатню кількість племінної продукції. Але, на жаль, з кожним роком фінансова підтримка з боку держави зменшується, тому зменшується і виробництво племінної продукції водоплавної птиці.
Незважаючи на фінансові труднощі, основним завданням для племптахогосподарств, що утримують гусей і качок (за оперативною інформацією їх більше 80-ти), залишається продаж молодняка населенню, яке займається його вирощуванням і виробляє приблизно 130-150 тис. т м’яса для власного споживання та продажу на ринку.

В сучасних умовах найкраще себе зарекомендували в утримуванні й відгодівлі породи гусей: легат, великі білі та сірі, італійські, тулузькі та ін., а також качки – чері-веллі, стар-53, благоварські та деякі інші.
А серед кращих птахогосподарств, що утримують гусей, можна назвати: СПП ТОВ «Шевченкове» Херсонської області, СЗАТ «Охоче» та ДППП «Роздольне» Харківської, СТОВ «Нікомарівське» Одеської, ПП «Гові» Львівської, ФГ «Орбіта» Миколаївської, ПСП «Промінь» Вінницької областей та інші.
До кращих птахогосподарств, що вирощують качок, можна віднести СТОВ «Племптахозавод «Коробівський» Черкаської області, ТОВ «Колос-Агро Трейд» Сумської, АП «Благодатненський птахопром» Миколаївської, ТОВ «Гримат Груп» Херсонської, ПС ППП «Здолбунівське» Рівненської областей.
А з тих господарств, які зберігають цінний генофонд качок, можна відзначити ДП Дослідне господарство «Борки» Інституту птахівництва НААНУ (Харківська обл.).

 





Схожі новини
  • №4 (259)
  • №42 (254)
  • №38 (250)
  • №35 (247
  • Молока стало меньше

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.