Нині 60% земель сільськогосподарського призначення - в державній власності. Та не в Україні. А в країні, яку ми донедавна називали «акулою капіталізму». Тобто, у США. За різними ж оцінками наших експертів, п’яту частину українських чорноземів вже «прихвачено». Деякі політики й державні мужі вважають, що в тіньових земельних схемах винен славнозвісний мораторій.
А як ставляться до його не продовження саме ті, хто безпосередньо працює на землі, - одноосібники, фермери, керівники великих агропідприємств? Ми зателефонували їм, щоби дізнатися.
Микола Оксенюк, голова сімейного господарства, Волинська обл. (3 га): - Є побоювання, що олігархи знайдуть «доріжку», щоб обвести навколо пальця звичайного селянина, який, як правило, не має юридичної освіти, щоби убезпечити себе від можливого рекетирства. Не хочеться, щоби саме ті, хто зрання і дотемна виснажливо працює на своїх сотках і гектарах, втратили останній шматок хліба.
Геннадій Новіков, голова Аграрного союзу України:
- Хочу одразу уточнити, що мораторій не відмінено, а ще немає прийнятого рішення про його подовження. Я думаю, що до цього питання ще повернеться Верховна Рада України наступного скликання. Нагадаю: ще не завершено інвентаризацію земель сільгосппризначення. А перед тим, як щось ділити, треба ж знати, що ділиш.
Інна Кухарчук, голова Вінницького осередку Асоціації фермерів та приватних землевласників:
- Вважаю, що власником землі має бути передусім держава і саме ті люди, які на ній працюють. Але мораторій на купівлю-продаж землі сільгосппризначення треба подовжити, адже ще немає надійних механізмів, щоби цінні українські гектари потрапили саме у власність держави й тільки тих наших громадян, які працюють на рідній землі й бережуть її. Зокрема, немає ще закону про обіг сільськогосподарських земель.
Олексій Картавий, директор ПрАТ «Агрофірма «Мрія», Сумська обл. (2434 га):
- Найкращий варіант: щодо земель сільськогосподарського призначення розробити окремий закон, яким передбачити продаж цих земель передусім державі, а держава потім би надавала її в оренду. Такий механізм ефективно діє і в країнах Західної Європи, й в Росії.
Василь Образцов, голова Харківського осередку Асоціації фермерів та приватних землевласників:
- Особисто моя думка: земля має бути товаром. І ринок має бути. Фермеру для успішного господарювання, для ефективного розвитку, потрібні обігові кошти. А банки практично не дають кредити без земельної застави. Якби ж сільськогосподарська земля була товаром, то й брати позику можна було би на вигідніших для фермера умовах.
Людмила Крузина, власниця особистого селянського господарства, Полтавщина (прізвище на прохання респондента змінено):
- Хоча в мене лише 20 соток, що належно приватизовані, побоювання є. Адже не для всіх високих панів закони писані. Ви ж самі телевізор дивитесь і бачите, як деякі «крутелики», вбиваючи людей на своїх дорогущих іномарках, уникають тюрми. А скільки афер з квартирами й будинками, власники яких лишаються не тільки даху над головою, а й життя! Де гарантія, що «незговірливі» хазяї ласих гектарів теж раптово й безкарно не зникатимуть, а злочинці гулятимуть на волі?
Іван Томич, голова Союзу учасників сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України:
- Мінусів від не продовження мораторію більше, ніж потрібно. Перш за все, відсутнє законодавче забезпечення. Навіть немає Закону «Про ринок землі», який був прийнятий лише в першому читанні. Не створений земельний кадастр, не розмежовано землі державної й комунальної власності. Я особисто пропоную продовжити мораторій до 2020 року.
Віктор Дмитрук, голова Житомирської АФЗ:
- Шарахання й невизначеність з мораторієм може призвести до негативних наслідків. А не запускаючи ринкових механізмів в питанні обігу земель сільгосппризначення, держава втрачає величезні кошти. Селяни, з якими я часто спілкуюсь, згодні продавати землю передусім державі, а не олігархам. Особливо такої думки дотримуються люди похилого віку, які обробляти свої гектари власними силами просто не зможуть. А молоді одноосібники часто висловлюють побажання отримати змогу закласти свої ділянки, зокрема, в земельний банк, а отриману позику використати для розвитку свого аграрного господарства й впровадження новітніх технологій.
ДУМКА ЕКСПЕРТІВ
Марія Колесник, експерт консалтингової агенції «ААА»:
- Думаю, зміни до земельного законодавства і продовження мораторію на продаж сільгоспугідь зроблені на користь земельного банку. І з 1 січня 2013 р. мораторій на продаж такої землі ще не буде знятий, все робиться під Державний земельний банк. Тож максимальна кількість землі, яку зможе купити людина, мізерна. Агрохолдинги більше зацікавлені в прозорому ринку оренди землі, ніж у її продажу. Зараз, перед виборами, навряд чи варто чекати значних рухів у цьому питанні, бо кожна політична сила дивиться насамперед на те, як реагує на земельне питання виборець. Саме тому я вважаю, що з 1 січня нового року система продажу земель сільськогосподарського призначення не запрацює.
Сергій Таран, екс-керівник підрозділу продовольчої безпеки СБУ:
- На мій погляд, потрібно обов'язково повернутися до схеми викупу державою земель сільгосппризначення. Нехай навіть цей процес розтягнеться на тривалі роки. Ця земля, навколо якої стільки спекуляцій, має бути в управлінні сільських рад. Тоді кошти від її оренди будуть надходити на розвиток села. Як це і повинно бути. Якщо ж ця земля перейде у власність агрохолдингів через підставних осіб, ми втратимо найцінніше - наше українське село і наші українські чорноземи.
Отже, як бачите, серед аграріїв та інших фахівців, якого б масштабу вони не були, немає спільної й однозначної думки з приводу не продовження мораторію на купівлю-продаж землі сільськогосподарського призначення. І хоч більшість опитаних вважає за доцільне надати саме державі функції викуповувати й надавати в оренду українські гектари, та де винайти мільярди й мільярди додаткових гривень, щоби держава купувала землі у селян за ринковими цінами?
Тож дискусія триває. Свої відгуки і погляд на проблему надсилайте на адресу редакції.
Володимир ШАПОВАЛОВ